Про це часто запитують якраз ті чоловіки, які, за їх словами, шанобливо ставляться до жінок і вважають, що це питання стосується тільки маргінальних верств населення.
Акція #яНеБоюсьСказати в українських соцмережах порушила стіну мовчання навколо проблеми гендернозумовленого насильства в Україні. Під цим хештегом жінки ділилися розповідями з життя, коли вони страждали від сексуальних домагань, упередженого до себе ставлення, засудження близькими “ти сама винна”, насмішками з боку правоохоронців, осудом сусідів.
Якщо почитати ці історії, то з’ясується, що насильство виникало в різних ситуаціях: у шкільних кабінетах та студентських аудиторіях, на робочому місці на касі в супермаркеті та у кріслі директорки.
Окрема тема – це акушерське насильство, яке переживали жінки під час пологів чи вагітності.
А ще є інші види гендернозумовленого насильства, коли не відповідаєш уявлення про “ідеальну людину”: ти - «свиня», «тьолка», “жирдяйка”, “старуха”, “кляча”, “ботан”, “хлюпік”.
Чим більш ефективно країна працює над питанням впровадження гендерної рівності, тим менше є шансів до проявів гендернозумовленого насильства. І навпаки: в країнах, де починають говорити про захист “традиційних цінностей” –проявів гендернозумовленого насильства значно більше.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
