😛 12 запитань про солов'їну: перевірте свої знання про українську мову. Ми вас здивували?

Ні

Національна Академія Наук України підрахувала, що сучасна українська мова має приблизно 256 тисяч слів. За лексичним складом найближча до української — білоруська (84% спорідненої лексики), далі йде польська 70%, словацька (68%), а от з російською лише на 62%. 

До речі, найбагатший словниковий склад, за даними американського видання USA Today за 2010 рік, має англійська мова – 999 985 слів. Китайська з діалектами – більше 500 000 слів, японська – 232 000, іспанська – 225 000.

Ні

Національна Академія Наук України підрахувала, що сучасна українська мова має приблизно 256 тисяч слів. За лексичним складом найближча до української — білоруська (84% спорідненої лексики), далі йде польська 70%, словацька (68%), а от з російською лише на 62%. 

До речі, найбагатший словниковий склад, за даними американського видання USA Today за 2010 рік, має англійська мова – 999 985 слів. Китайська з діалектами – більше 500 000 слів, японська – 232 000, іспанська – 225 000.

Ні

Національна Академія Наук України підрахувала, що сучасна українська мова має приблизно 256 тисяч слів. За лексичним складом найближча до української — білоруська (84% спорідненої лексики), далі йде польська 70%, словацька (68%), а от з російською лише на 62%. 

До речі, найбагатший словниковий склад, за даними американського видання USA Today за 2010 рік, має англійська мова – 999 985 слів. Китайська з діалектами – більше 500 000 слів, японська – 232 000, іспанська – 225 000.

У "Короткому словнику синонімів української мови" найбільше синонімів має слово "бити", — аж 45. Вони схожі за значенням, але кожне вживається залежно від контексту. Наприклад, гатити, лупити, гамселити, стусати, шмагати, лупцювати, ляпати, молотити тощо. Тобто фразу "бити рашистів" ми можемо сказати сорока п'ятьма різними способами. 

Окрім слова "бити", багато синонімів мають слова "говорити" (36), "йти" (39), "рука" (34), "давати" (33).

У "Короткому словнику синонімів української мови" найбільше синонімів має слово "бити", — аж 45. Вони схожі за значенням, але кожне вживається залежно від контексту. Наприклад, гатити, лупити, гамселити, стусати, шмагати, лупцювати, ляпати, молотити тощо. Тобто фразу "бити рашистів" ми можемо сказати сорока п'ятьма різними способами. 

Окрім слова "бити", багато синонімів мають слова "говорити" (36), "йти" (39), "рука" (34), "давати" (33).

У "Короткому словнику синонімів української мови" найбільше синонімів має слово "бити", — аж 45. Вони схожі за значенням, але кожне вживається залежно від контексту. Наприклад, гатити, лупити, гамселити, стусати, шмагати, лупцювати, ляпати, молотити тощо. Тобто фразу "бити рашистів" ми можемо сказати сорока п'ятьма різними способами. 

Окрім слова "бити", багато синонімів мають слова "говорити" (36), "йти" (39), "рука" (34), "давати" (33).

Це Іван Котляревський. 

Саме поема "Енеїда" (1798) Івана Котляревського стала першим твором, який був написаний живою народною мовою, а саме — полтавською говіркою середньонаддніпрянського діалекту, який був зрозумілий кожному українцю, звідки б він не походив. 

Котляревський був тим хто розірвав прірву між розмовною мовою і складною та незрозумілою книжною. Його "Енеїду" називають енциклопедією українького побуту, де давньоримські герої носять український народний одяг, вживають українські національні страви, напої, мають свої вірування та звичаї.

Разом з тим, поема викликала хвилю суперечок серед інтелігенції, чи можна такою мовою писати не жартівливі, а серйозні твори. У 1830-х роках виходять інші твори Котляревського народною мовою — п’єси "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник", а також повісті Григорія Квітки-Основ’яненка, серед яких і геть не жартівливі, як-от "Маруся".

А у 1840 році виходить "Кобзар" Тараса Шевченка. Поета назвуть основоположником нової української літературної мови, а її зачинателем —Івана Котляревського.

Це Іван Котляревський. 

Саме поема "Енеїда" (1798) Івана Котляревського стала першим твором, який був написаний живою народною мовою, а саме — полтавською говіркою середньонаддніпрянського діалекту, який був зрозумілий кожному українцю, звідки б він не походив. 

Котляревський був тим хто розірвав прірву між розмовною мовою і складною та незрозумілою книжною. Його "Енеїду" називають енциклопедією українького побуту, де давньоримські герої носять український народний одяг, вживають українські національні страви, напої, мають свої вірування та звичаї.

Разом з тим, поема викликала хвилю суперечок серед інтелігенції, чи можна такою мовою писати не жартівливі, а серйозні твори. У 1830-х роках виходять інші твори Котляревського народною мовою — п’єси "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник", а також повісті Григорія Квітки-Основ’яненка, серед яких і геть не жартівливі, як-от "Маруся".

А у 1840 році виходить "Кобзар" Тараса Шевченка. Поета назвуть основоположником нової української літературної мови, а її зачинателем —Івана Котляревського.

Це Іван Котляревський. 

Саме поема "Енеїда" (1798) Івана Котляревського стала першим твором, який був написаний живою народною мовою, а саме — полтавською говіркою середньонаддніпрянського діалекту, який був зрозумілий кожному українцю, звідки б він не походив. 

Котляревський був тим хто розірвав прірву між розмовною мовою і складною та незрозумілою книжною. Його "Енеїду" називають енциклопедією українького побуту, де давньоримські герої носять український народний одяг, вживають українські національні страви, напої, мають свої вірування та звичаї.

Разом з тим, поема викликала хвилю суперечок серед інтелігенції, чи можна такою мовою писати не жартівливі, а серйозні твори. У 1830-х роках виходять інші твори Котляревського народною мовою — п’єси "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник", а також повісті Григорія Квітки-Основ’яненка, серед яких і геть не жартівливі, як-от "Маруся".

А у 1840 році виходить "Кобзар" Тараса Шевченка. Поета назвуть основоположником нової української літературної мови, а її зачинателем —Івана Котляревського.

Було багато спроб заборонити та витіснити українську мову – циркулярами, указами, законами. Найчастіше називають число 134. Якщо мова не має значення, то навіщо її стільки забороняли?

Одним з таких документів був Валуєвський циркуляр 1863 року, який забороняв друк релігійних, навчальних та освітніх книг українською мовою. Публікація художньої ("изящной") літератури дозволялася.

Емський указ 1876 року доповнював основні положення Валуєвського циркуляру. Він забороняв друкувати книги українською мовою, викладати нею у початкових школах, влаштовувати концерти з українськими піснями чи театральними виставами, ввозити на територію російської імперії книги українською мовою без особливо дозволу.

Було багато спроб заборонити та витіснити українську мову – циркулярами, указами, законами. Найчастіше називають число 134. Якщо мова не має значення, то навіщо її стільки забороняли?

Одним з таких документів був Валуєвський циркуляр 1863 року, який забороняв друк релігійних, навчальних та освітніх книг українською мовою. Публікація художньої ("изящной") літератури дозволялася.

Емський указ 1876 року доповнював основні положення Валуєвського циркуляру. Він забороняв друкувати книги українською мовою, викладати нею у початкових школах, влаштовувати концерти з українськими піснями чи театральними виставами, ввозити на територію російської імперії книги українською мовою без особливо дозволу.

Було багато спроб заборонити та витіснити українську мову – циркулярами, указами, законами. Найчастіше називають число 134. Якщо мова не має значення, то навіщо її стільки забороняли?

Одним з таких документів був Валуєвський циркуляр 1863 року, який забороняв друк релігійних, навчальних та освітніх книг українською мовою. Публікація художньої ("изящной") літератури дозволялася.

Емський указ 1876 року доповнював основні положення Валуєвського циркуляру. Він забороняв друкувати книги українською мовою, викладати нею у початкових школах, влаштовувати концерти з українськими піснями чи театральними виставами, ввозити на територію російської імперії книги українською мовою без особливо дозволу.

Мова йде про смородину. "Чорна" і "червона" — її різновиди. "Біла" та "зелена" — це стадії дозрівання. Ягоди смородини в певний період дозрівання мають світлий, близький до білого колір. Крім того, у даному випадку "зелена" означає не колір, а ступінь зрілості, тобто ягода незріла. 

Мова йде про смородину. "Чорна" і "червона" — її різновиди. "Біла" та "зелена" — це стадії дозрівання. Ягоди смородини в певний період дозрівання мають світлий, близький до білого колір. Крім того, у даному випадку "зелена" означає не колір, а ступінь зрілості, тобто ягода незріла. 

Мова йде про смородину. "Чорна" і "червона" — її різновиди. "Біла" та "зелена" — це стадії дозрівання. Ягоди смородини в певний період дозрівання мають світлий, близький до білого колір. Крім того, у даному випадку "зелена" означає не колір, а ступінь зрілості, тобто ягода незріла. 

В українській мові є чотири слова на "и", їх вимову та написання указонив правопис 2019 року. Це слова:

- ич, службове слово-вигук, яке емоційно посилює сенс сказаного. Наприклад: "Ич, який хитрий", "Ич, яка гарна";

- икати, тобто вимовляти "и" замість "і";

- ирод (можна вживати також "ірод"). Зверніть увагу, тут не в значенні імені царя, а як загальна назва – "дуже жорстока людина");

- ирій (також можна вживати "ірій" або вирій).

Крім того, мовознавець Олександр Авраменко зазначає, що з літери "и" можуть починатися деякі власні назви. Наприклад, ім’я корейського диктатора Кім Чен Ина чи певні географічні терміни, як-от місто Игдир у Туреччині.

Варто сказати, що питання початкового "и" в українській мові піднімало багато мовознавців. Василь Німчук, доктор філологічних наук, писав:

"Введення в правописну практику початкового "и" не тільки закріпить статус фонеми "и" в українській мові, але й збереже неповторність її звукової системи: у жодній із слов'янських мов, у яких залишилося розрізнення рефлексів давніх "і" та "ы", континуант другого звука ніколи не виступає на початку речення й окремого слова. Та й милозвучнішими стануть слова иній, ирій із одним "і" в їхньому складі.

Відомий мовознавець і лексикограф Борис Грінченко, відстоюючи вживання літери "и" на початку слів, у своєму "Словнику української мови" (1907-1909) групу загальних назв, згідно з наддніпрянською вимовою, надрукував із початковою буквою "и": идол, ижиця, икати, илкий, инакий, индик, иржа, Ирід (Ирод), искра, ич. 

В українській мові є чотири слова на "и", їх вимову та написання указонив правопис 2019 року. Це слова:

- ич, службове слово-вигук, яке емоційно посилює сенс сказаного. Наприклад: "Ич, який хитрий", "Ич, яка гарна";

- икати, тобто вимовляти "и" замість "і";

- ирод (можна вживати також "ірод"). Зверніть увагу, тут не в значенні імені царя, а як загальна назва – "дуже жорстока людина");

- ирій (також можна вживати "ірій" або вирій).

Крім того, мовознавець Олександр Авраменко зазначає, що з літери "и" можуть починатися деякі власні назви. Наприклад, ім’я корейського диктатора Кім Чен Ина чи певні географічні терміни, як-от місто Игдир у Туреччині.

Варто сказати, що питання початкового "и" в українській мові піднімало багато мовознавців. Василь Німчук, доктор філологічних наук, писав:

"Введення в правописну практику початкового "и" не тільки закріпить статус фонеми "и" в українській мові, але й збереже неповторність її звукової системи: у жодній із слов'янських мов, у яких залишилося розрізнення рефлексів давніх "і" та "ы", континуант другого звука ніколи не виступає на початку речення й окремого слова. Та й милозвучнішими стануть слова иній, ирій із одним "і" в їхньому складі.

Відомий мовознавець і лексикограф Борис Грінченко, відстоюючи вживання літери "и" на початку слів, у своєму "Словнику української мови" (1907-1909) групу загальних назв, згідно з наддніпрянською вимовою, надрукував із початковою буквою "и": идол, ижиця, икати, илкий, инакий, индик, иржа, Ирід (Ирод), искра, ич. 

У 1933 році з правопису була вилучена літера "ґ", а в 1990 – повернена знову.
Більшовицькій владі було мало знищувати українців голодомором. У 1933 році партія починає боротьбу з українським правописом і спеціальна комісія, яку створили у Харкові, вилучає з алфавіту літеру "ґ", щоб "усунути націоналістичні правила правопису, що орієнтували українську мову на польську, чеську буржуазні культури". Хоча на той момент літері "ґ" вже майже 400 років.  

Вперше особливе написання "ґ" зустрічається у Пересопницькому Євангелії (1556–1561). А в 1619 році її вводить до абетки Мелетій Смотрицький. Грінченко у своєму словнику наводить близько 300 слів з літерою "ґ". 

Після вилучення були ще спроби повернути літеру до абетки, але безуспішно. Наприклад, у 1945 році тодішній нарком освіти Павло Тичина, відстоюючи повернення "ґ", відмовляється підписувати нову редакцію правопису. "І тільки після того, як президент АН УРСР Богомолець сказав йому: "Щодо букви Ґ є пряма вказівка Сталіна", Тичина перестав чинити опір і підписав "Український правопис", який став чинним із 1946 року", - стверджує  мовознавець Василь Німчук, пише "Дзеркало тижня"

Літера"ґ" повернулася до алфавіту аж у 1990 році. На її долю випало багато випробувань, але попри все, вона вистояла. Тож, будьте, ґречними до неї та вимовляйте з любов'ю. 

У 1933 році з правопису була вилучена літера "ґ", а в 1990 – повернена знову.
Більшовицькій владі було мало знищувати українців голодомором. У 1933 році партія починає боротьбу з українським правописом і спеціальна комісія, яку створили у Харкові, вилучає з алфавіту літеру "ґ", щоб "усунути націоналістичні правила правопису, що орієнтували українську мову на польську, чеську буржуазні культури". Хоча на той момент літері "ґ" вже майже 400 років.  

Вперше особливе написання "ґ" зустрічається у Пересопницькому Євангелії (1556–1561). А в 1619 році її вводить до абетки Мелетій Смотрицький. Грінченко у своєму словнику наводить близько 300 слів з літерою "ґ". 

Після вилучення були ще спроби повернути літеру до абетки, але безуспішно. Наприклад, у 1945 році тодішній нарком освіти Павло Тичина, відстоюючи повернення "ґ", відмовляється підписувати нову редакцію правопису. "І тільки після того, як президент АН УРСР Богомолець сказав йому: "Щодо букви Ґ є пряма вказівка Сталіна", Тичина перестав чинити опір і підписав "Український правопис", який став чинним із 1946 року", - стверджує  мовознавець Василь Німчук, пише "Дзеркало тижня"

Літера"ґ" повернулася до алфавіту аж у 1990 році. На її долю випало багато випробувань, але попри все, вона вистояла. Тож, будьте, ґречними до неї та вимовляйте з любов'ю. 

У 1933 році з правопису була вилучена літера "ґ", а в 1990 – повернена знову.
Більшовицькій владі було мало знищувати українців голодомором. У 1933 році партія починає боротьбу з українським правописом і спеціальна комісія, яку створили у Харкові, вилучає з алфавіту літеру "ґ", щоб "усунути націоналістичні правила правопису, що орієнтували українську мову на польську, чеську буржуазні культури". Хоча на той момент літері "ґ" вже майже 400 років.  

Вперше особливе написання "ґ" зустрічається у Пересопницькому Євангелії (1556–1561). А в 1619 році її вводить до абетки Мелетій Смотрицький. Грінченко у своєму словнику наводить близько 300 слів з літерою "ґ". 

Після вилучення були ще спроби повернути літеру до абетки, але безуспішно. Наприклад, у 1945 році тодішній нарком освіти Павло Тичина, відстоюючи повернення "ґ", відмовляється підписувати нову редакцію правопису. "І тільки після того, як президент АН УРСР Богомолець сказав йому: "Щодо букви Ґ є пряма вказівка Сталіна", Тичина перестав чинити опір і підписав "Український правопис", який став чинним із 1946 року", - стверджує  мовознавець Василь Німчук, пише "Дзеркало тижня"

Літера"ґ" повернулася до алфавіту аж у 1990 році. На її долю випало багато випробувань, але попри все, вона вистояла. Тож, будьте, ґречними до неї та вимовляйте з любов'ю. 

Ні.

В українській мові правильна форма привітання звучить як "Добрий день" або "Добрий вечір". Також можна використовувати скорочені форми "Добридень", "Добривечір". 

А от вітаючись вранці, треба використовувати родовий відмінок (чого?) – "Доброго ранку", а вдень та ввечері – лише називний (що?) "Добрий день" і "Добрий вечір". 

Чому так? Мовознавець Олександр Авраменко називає це мовною традицією. Етикетні формули є стійкими сполуками слів, фразеологізмами. Згадаймо слова з давньої української колядки: "Добрий вечір тобі, пане господарю!" 

А фрази "Гарного дня!", "Доброго дня!" і "Вдалого дня!" варто використовувати не на початку, а наприкінці розмови. В цьому випадку це буде не привітання, а побажання. Отже, правильно вітатися так:

✅Доброго ранку
✅Добрий день
✅Добрий вечір

Ні.

В українській мові правильна форма привітання звучить як "Добрий день" або "Добрий вечір". Також можна використовувати скорочені форми "Добридень", "Добривечір". 

А от вітаючись вранці, треба використовувати родовий відмінок (чого?) – "Доброго ранку", а вдень та ввечері – лише називний (що?) "Добрий день" і "Добрий вечір". 

Чому так? Мовознавець Олександр Авраменко називає це мовною традицією. Етикетні формули є стійкими сполуками слів, фразеологізмами. Згадаймо слова з давньої української колядки: "Добрий вечір тобі, пане господарю!" 

А фрази "Гарного дня!", "Доброго дня!" і "Вдалого дня!" варто використовувати не на початку, а наприкінці розмови. В цьому випадку це буде не привітання, а побажання. Отже, правильно вітатися так:

✅Доброго ранку
✅Добрий день
✅Добрий вечір

Фразеологізм "топтати ряст" означає жити. Тому бажаємо вам довго-довго топтати ряст!

Фразеологізм "топтати ряст" означає жити. Тому бажаємо вам довго-довго топтати ряст!

Фразеологізм "топтати ряст" означає жити. Тому бажаємо вам довго-довго топтати ряст!

Якщо всередині абревіатури немає голосного звуку, то вимовляємо її по буквах, як у алфавіті, тобто [зе-ес-у], [зе-ен-о].

Либонь — це те саме, що можливо, мабуть.

Либонь — це те саме, що можливо, мабуть.

Усі ці слова є воєнними неологізмами, які з'явилися під час повномасштабної війни.

Байрактарити (від турецького Bayraktar) – нищити ворога, партизанити.

Чорнобаїти — наступати на одні й ті ж самі граблі.

Кімити (утворилося від прізвища голови Миколаївської ОВА Віталія Кіма) – означає зберігати оптимізм. 

Шойгувати (від колишнього міністра оборони рф шойгу) — вдавати, що все добре, коли це не так.

Тож, друзі, давайте далі байрактарити ворога і не кімити!

Усі ці слова є воєнними неологізмами, які з'явилися під час повномасштабної війни.

Байрактарити (від турецького Bayraktar) – нищити ворога, партизанити.

Чорнобаїти — наступати на одні й ті ж самі граблі.

Кімити (утворилося від прізвища голови Миколаївської ОВА Віталія Кіма) – означає зберігати оптимізм. 

Шойгувати (від колишнього міністра оборони рф шойгу) — вдавати, що все добре, коли це не так.

Тож, друзі, давайте далі байрактарити ворога і не кімити!

Усі ці слова є воєнними неологізмами, які з'явилися під час повномасштабної війни.

Байрактарити (від турецького Bayraktar) – нищити ворога, партизанити.

Чорнобаїти — наступати на одні й ті ж самі граблі.

Кімити (утворилося від прізвища голови Миколаївської ОВА Віталія Кіма) – означає зберігати оптимізм. 

Шойгувати (від колишнього міністра оборони рф шойгу) — вдавати, що все добре, коли це не так.

Тож, друзі, давайте далі байрактарити ворога і не кімити!