За словами Людмили Горлевої, якщо окреслити коротко, то щасливі сімейні стосунки будуються на любові, дружбі і довірі.
- Ми з чоловіком знали один одного зі шкільних років, - розповідає вона. - Але зустрічатися почали вже після того, як Ваня став військовим. Тоді я дивилась на нього і бачила досвід та мужність. Зрозуміла, що буду з ним, як за кам’яною стіною. Минуло вже 52 роки, і ця впевненість залишається й досі.
Важливо в сімейних стосунках, зазначає наша співрозмовниця, все робити разом: і працювати по господарству, і відпочивати, і радитись у різних питаннях, і приймати рішення. Якщо й трапляються якісь непорозуміння (це життя, без них ніяк), не рубати з плеча. А добре все обдумати, дії, слова, які хочете сказати, щоб потім не соромно було в очі дивитися.
- В силу роботи чоловіка, нам доводилось часто переїжджати, в побуті було не завжди нелегко, але ми намагалися дивитися у майбутнє з думкою, що це тимчасово, тішились, що скоро буде відпустка, - згадує Людмила Іванівна. - Тоді візьмемо дітей і поїдемо на море. Ми розраховували лише один на одного, а не на підтримку батьків, друзів або рідних. І це теж зміцнювало шлюб.
Табу в сімейних стосунках, вважає Людмила Горлева: сваритися при дітях і докоряти за низький заробіток.
- У нас був час, коли чоловік один працював, а я була студенткою. І був час, коли я отримувала більшу зарплатню. Але це не має значення, якщо ви сім’я.
Недаремно, стверджує наша героїня, коханих називають другою половинкою, бо, об’єднавшись в одне ціле, вони вже не зможуть жити один без одного.
- Бувало, їдеш у відрядження, минає день, і відчуваєш дискомфорт, бо поруч немає мого чоловіка. Скажете: звичка? Ні, це душа сумує.
На весіллі своєї онучки Людмила Іванівна промовила тост, який, на її думку, певним чином відображує один з секретів подружнього життя:
- Першим в сімейному житті звучить марш Мендельсона. Колись прозвучить і марш Шопена. Але щоб життя між цими маршами було насиченим, яскравим, треба щоб звучала мелодія сім сорок. Тож, не зупиняйтесь.
