Це той випадок, коли назва посади – оператор газового обладнання Біляївського ЖЕКП, то лише вершина айсберга. В реальності обов’язки Руслана набагато ширші. Будь-який задум, планування чи розробка на підприємстві та втілення всього цього в життя не обходиться без його участі. Сам він стверджує, що працює в команді ЖЕКП і має багато гарних ідей, які допоможуть перевтілити місто.
Ви не помилились, якщо подумали, що саме ця команда майстрів подарувала Біляївці кількаярусну клумбу в центрі, велетнів новорічної ілюмінації в парку та казкові дерева на кругу. Зараз хлопці працюють над ескізом фонтану в парку Дністер.
- Я ніколи не втрачаю можливості навчитись чомусь новому, - говорить Руслан. – За період, який працюю в ЖЕКП, довелось розібратись у всіх тонкощах системи каналізації, будівництва пандусів, обладнання та обслуговування пілетних котлів та багато іншому. Думаю, це ще не край, і це добре.
Захоплень у Руслана багато.
- Все по сезону. Зараз, наприклад, поорав 45 соток свого городу, обрізав виноград, - розповідає з посмішкою.
Головне, за його словами, щоб робота чи відпочинок не були пасивні. Тобто комп’ютер – то для нього не варіант. Рибалка, полювання, прогулянки, щось змайструвати або благоустроїти власну садибу – те, що треба.
З дружиною Оксаною
До речі, саме останньому Руслан присвячує багато свого часу. Традиційну біляївську хату він перевтілив на будинок мрії для всієї родини.
- Спочатку я прибрав в будинку всі зайві стіни і зробив вільне планування, залишивши лише, так би мовити, опори. Потім почав формувати простір, наповнювати його.
Незвичні форми стелі, арки, переходи - таких елементів в інтер'єрі будинку майстра багато. Все - його фантазія і його творіння.
Фантазував і працював майстер не лише всередині будинку, а і довкола. Грався з доріжками, клубами, сходами, різними рівнями площин. На перетворення пішло 14 років. Зараз все майже на стадії завершення, втім, жартує Руслан, досконалість не має меж.
Є в чоловіка човен. Виїзд на прогулянку або пікнік - улюбений відпочинок в родині.
Ще один цікавий факт про Руслана, що він виявився не зовсім Русланом.
- Мене всі знають як В’ячеслава. Саме це ім’я дали від народження, - пояснює. – Але мій батько - військовий, коли потрібно було їхати до Германії, чомусь на третьому році мого життя вирішив мене перейменувати формально на Руслана. Тобто мене продовжували називати Славік, а в документах був Руслан.
Ця ситуація, за словами чоловіка, не раз змушувала його доводити, що він, то справді він. Особливо, під час служби в армії. Тож, будьте в курсі, що Руслан Булат і В’ячеслав Булат в Біляївці – це одна людина.
