Сергій Собко - бригадний генерал Збройних сил України. Начальник штабу - заступник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ. Командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, Герой України.
Народився у Літині, Вінницької області. Навчався і закінчив Одеський інститут Сухопутних військ.
Про себе:
«Служив у рідній 30 бригаді від командира взводу до заступника командира батальйону. 2007-2008 рр. - Косово. Неодноразові навчання на різних військових курсах та школах країн НАТО. Всі знання, що здобув, стали в нагоді. Взимку 2014 року готувався до навчання в Командно-штабному коледжі ЗС США, проте перед весняним конфліктом був призначений командиром батальйону.
8 березня залишили розташування частини. Спочатку Херсонська область, а в липні перше завдання в АТО. Ніколи до того моменту не думав, що доведеться відстоювати кордони власної держави у сучасному, начебто демократичному світі.
Свої досягнення я особистими не вважаю. На мою думку всі почесті - це заслуга тих людей, які знаходяться зі мною поруч у таких складних умовах. В колективі багато грамотних, сміливих, цілеспрямованих військовослужбовців. Їх досвід, вміння, знання дозволили мені побачити всю силу людського героїзму. Саме вони стоять поруч та допомагають вибрати правильний напрям руху, для того, щоб захистити всіх тих, хто так вірить в нашу перемогу і чекає на всіх нас. Дійсно пишаюся що очолюю таких офіцерів, сержантів та солдат.
Вони, проявляючи неймовірну мужність, рятували життя своїм побратимам за рахунок власного здоров'я і безпеки. Хочу відмітити неймовірну силу волі, і вміння згрупуватись в надскладні моменти, наприклад, коли сержантам доводилось брати на себе командування підрозділом після поранення чи загибелі офіцера...
З сумом згадую тих кого вже не повернути.. найважчим особисто для мене на війні, є те, коли повертаючись після бою... повертаються не всі, а тим кого вже ніколи не побачиш і не почуєш неможливо висловити свою вдячність за їх героїчні вчинки.
Що нас всіх підтримує? Беззаперечно розуміння того, що вдома на нас чекають і люблять. Кожен з бійців не уявляє себе без підтримки рідних і родичів, друзів і навіть геть чужих для них людей, які проявляють свою доброту, турботу, хвилювання, підтримку військовослужбовцям через волонтерство, добрі слова, матеріальну і моральну допомогу. За це кожен з нас висловлює неймовірну вдячність і готовий стояти на охороні нашої безпеки, допоки над нашою країною не буде мирного неба!»
