У 1795 році в Одесі вже був ринок, а через три роки неподалік від нього організували ще одну торгову площадку, керували якою купці Афанасьєв і Самарін. На їх базарі в основному продавалося м'ясо, і був він примітний тим, що туші оброблялися прямо на місці. Згодом був відкритий ще один базар, і до тридцятих років XIX століття в Одесі з'явилося три ринки – Грецький, Старий і Новий. Історія "Привозу" починається з 1827 року, коли для розширення торгових площ Старого Ринку йому додали не замощений майданчик без будівель.
Сюди дозволяли привозити продукцію та продавати її з коліс - з возів, фургонів.
Одеський ринок не раз виручав мешканців Біляївки, які продавали там різноманітну продукцію, а замість того купували промислові товари.
Так, місцеві рибаки розповідали нам, що років 50-70 тому продати рибу у Біляївці було вкрай складно. У річці її ловилося багато, а рибалки були чи не у кожній родині. Тому вивозили її через Вигоду на Одесу. І це рятувало рибацькі родини від голоду. Адже на виручені гроші можна було купити борошна, олії, одяг тощо. Але це вже було після будівництва вузкоколійки, що возила топливо на станцію Дністер.
Багато згадків є серед старожилів, як з вечора виїжджали вони возами з Біляївки на "Привоз" до Одеси. Діставалися ближче до ранку та починали базарювати.
Врятували одеські ринки багатьох біляївців у 90-ті, коли не платили зарплати бюджетникам та вони змушені були ставити вдома теплиці, парники, вирощувати овочі, квіти, фрукти та продавати їх у вихідні на ринках.
Однак, думаємо, що й Одеса вигравала від того, що на своєму столі мала дністровську рибу, ясківську капусту, маякські огірки, троїцьку черешню, біляївські томати та вино, мирненські квіти. Вирощені з любов'ю з городів прямо до столу.
