Біляївка.City тривалий час вивчає тему розвитку туристичної інфраструктури в громаді. Попри те, що багато наших читачів висловлювали сумніви стосовно значного туристичного потенціалу нашого міста, реальність це спростовує. На один день у нас точно є, чим зайнятися туристам: прогулянки на катері та екологічними стежками, риболовля, гастротуризм, відвідування музею, козиної ферми, винарні, агропідприємства. Ми звертали увагу на поганий стан базової туристичної інфраструктури, зокрема, туалетів, а сьогодні хочемо поговорити про ідеї, які піддивилися та почули в різних країнах Європейського Союзу. Їх легко втілити в Біляївці або в сусідніх громадах, якщо є бажання.
1. Без парканів і будинків навколо водних об'єктів
Чим відрізняється природний ландшафт будь-якої європейської країни та України? Там немає парканів і будинків, які б закривали доступ до річок чи моря.
Нещодавно ми писали про ситуацію на Глибокому Турунчуку та вздовж Дністра серед громад Одеського району — там фактично немає вільного доступу до річки, через щільну незаконну забудову. Відповідно, це створює негативний антропогенний вплив на річку, краде ті самі прекрасні краєвиди, за якими їдуть до Біляївки, Маяк, Ясьок.
Так виглядають узбережжя в Польщі
Вперше я зафіксувала для себе цю різницю між Україною та країнами Європейського Союзу, коли потрапила до Естонії. Це був острів Саарема, на ньому невелике озеро, дорогою вздовж приватний маєток. Навколо озера не було паркану, лише на третій чи четвертій сходинці будинку написано — далі не можна підніматися: приватна територія.
Водночас мені одразу згадалися наші забудовані береги у Біляївці, величезні паркани з колючим дротом у Маяках, забудовані береги та закриті доступи до моря в Одесі.
о.Саарема, Естонія VS Маяки, Україна
Під час подорожей країнами ЄС всюди бачила таку картину: доступ для річок, морів належить всім, а не окремим родинам, чиновникам, депутатам, олігархам середньої та великої руки. І це найперше, що має зробити суспільство, не лише для розвитку туризму, а й для комфортного проживання місцевого населення — забезпечити всім рівний доступ до водних багатств.
Це все гарантується директивами ЄС, які Україна зобов'язалася ухвалити дорогою до членства в альянсі. Однак це гальмується тими, хто вже відхопив собі шматок берега та хоче любуватися річкою з власного вікна.
2.Формування цілорічної економіки гостинності
Для населених пунктів, де туризм прив'язаний до сезону, дуже важливо мислити стратегічно та пропонувати ідеї на міжсезоння. Тоді економіка працюватиме не лише на користь туристів. Якщо не лише возити протягом кількох місяців туристів на річку рибалити, а й будувати щось навколо, то це і робочі місця, і загалом інфраструктура для місцевих.
Вісла, Польща
Власне таким прикладом для мене є польське селище Вісла — це маленький населений пункт у Бескидах, де найбільший дохід у бюджет приносить саме туризм. У певні роки він складав до 95% власних доходів громади через туристичний збір і податки тих, хто працює в цій галузі.
Туристичний сезон триває там цілий рік завдяки заздалегідь розписаному календарю фестивалів і подій. Його затверджують на рік наперед і синхронізують з регіональними святами. Це дає бізнесу час на підготовку. В календарі безліч великих і масштабних заходів, наприклад, фестиваль гірських книжок, фільмів про природу, локальні місцеві свята тощо.
Альпаки у Віслі
Також в якості основної атракції тут пропонують не лише гори, а й позасезонні розваги: мініаквапарки, екологічні центри, ферми з тваринами (переважно з альпаками, які надзвичайно популярні в Польщі), підйомники. На річці влаштували центр екологічної освіти — стежка, побудована у вигляді інтерактивного лабіринту над річкою.
Центр екологічної освіти у Віслі, Польща
Населення спонукають і до створення "домашніх мінімузеїв" (вироби з дерева, історія рибальства, місцеві винарні, ферми) та включають їх у малі екскурсійні маршрути.
Майстерня-музей місцевого майстра з дерева
Екскурсоводів навчають говорити не лише про історію, а й про сучасну ідентичність, місцеві байки та живі історії, щоб турист відчув себе причетним до цього регіону та хотів повернутися сюди.
Окрім природи, як й у Біляївці, тут немає якихось замків, маєтків, натомість у Віслі створили міні-копії видатних споруд регіону. У нас, наприклад, можна було б так само відтворити копії фортець і замків, які знаходяться на Дністрі. Це ще одна локація, яку із задоволенням відвідують туристи.
3. Акцент на локальності та здатність людей до самоорганізації
Успіх туристичного міста вимірюється не лише наявністю гір чи моря, а й його здатністю створювати причини для приїзду цілий рік. Особливість багатьох німецьких міст, розповідає українка Ірина, що там немає мертвого сезону. Щойно теплішає, починається справжній марафон: щовихідних — нова подія.
Це може бути музичний фестиваль, свято всіх міських клубів, День Замкової Гори чи Сливового Пирога. Такий щільний графік не дозволяє туристові "видихнути" та пропонує постійний вибір, забезпечуючи стабільний потік відвідувачів. Навіть якщо місцеві мешканці інколи втомлюються, місто від цього тільки виграє, бо завжди є туристи.
Цілорічний календар подій працює завдяки не лише міській владі, а й високому рівню самоорганізації громади. На кожному заході міські клуби, спілки та громадські об’єднання (Verein) отримують можливість поставити свої точки. Це може бути простий намет із кавою, домашніми пирогами або смаженими сосисками. Таким чином, свята стають не лише розвагою, а й майданчиком для мікрозаробітків та збору коштів на благодійні чи соціальні цілі. Це перетворює туризм на справді народну економіку, де кожен відчуває свою причетність і фінансову вигоду.
Жоден із перерахованих вище успіхів був би неможливий без ідеальної базової інфраструктури. Головний секрет європейського туристичного успіху — це доступність і чистота туалетів усюди. Навіть на регіональних святах, що проходять на природі, місцева влада не забуває про санітарні норми та привозить додаткові мобільні вагончики.
Це не просто питання комфорту, це питання поваги до гостя. Наявність якісних, чистих туалетів є необговорюваним стандартом, який відрізняє справжній туристичний простір від тимчасової самодіяльності, і це те, чому українським громадам варто приділити першочергову увагу. Власне, як і нашому місту.
4. Брендовані маршрути: квести для дорослих і дітей
Що робити, коли у громади немає замків, палаців та інших класичних історичних принад? Тоді на допомогу приходить ідея квесту та створення брендованого маршруту. Це не просто стежка, а інтерактивний продукт, який змушує туриста активно досліджувати місцевість і, що важливо, платити за цей досвід.
Туристичні інфоцентри повинні пропонувати не просто статичні карти, а цілий арсенал інтерактивних завдань на кожен день. Це перетворює звичайну прогулянку на захопливу гру.
Для сімей і дітей створюють спеціальні картки-квести, які вимагають відвідати ключові об'єкти та зібрати штампи. Це мотивує родину пройти увесь маршрут, а участь у лотереї після збору всіх відміток формує лояльність і бажання повернутися.
Квести — це не лише розвага, а й освітній інструмент. Учні молодших класів бігають зграйками, шукаючи за завданням певний будинок чи об'єкт. Старшокласники ж можуть залучатися до ролі екскурсоводів-практикантів, вивчаючи місто, що забезпечує постійний приплив місцевих кадрів для туристичної сфери.
Частина "Шляху художників"
Найкраще монетизацію цього досвіду ілюструють брендовані маршрути для дорослих. Візьмемо, наприклад, «Шлях художників» (Malerweg) під Дрезденом довжиною 170 кілометрів.
Маршрут розбитий на 8 чітких етапів. Турист купує «книжечку мандрівника» і наприкінці кожного відрізка в інфоцентрі чи готелі ставить унікальний штамп. Зібравши всі 8, людина отримує іменну грамоту про проходження. Це перетворює фізичний рух на особисте досягнення та колекційний досвід, заради якого люди готові їхати здалеку. Ця ідея єднає кілька громад, які знаходяться на шляху, та стимулює розвиток регіону.
Для зручної цифрової навігації туристам пропонують придбати спеціалізований мобільний застосунок. Це доводить, що якісний, продуманий і підтримуваний контент (навігація, легенди, унікальний GPS-трек) має свою ціну і може слугувати джерелом фінансування для утримання самої стежки. Створення такого "продукту" змушує туриста активно шукати, відкривати та змагатися, перетворюючи місто на майданчик для постійної гри та генерації нових вражень.
5. Гламурний кемпінг
На противагу капітальним замурованим зонам відпочинку, в Європі, а останнім часом й в Україні, набирає оберти вид відпочинку, який умовно називають глемпінг або гламурний кемпінг. Це приваблює туриста, який шукає повного занурення в природу, але забезпечує мінімальний антропогенний вплив, оскільки ці конструкції можна легко демонтувати.
По суті це великі шатра чи конструкції на платформах, які легко можна демонтувати, у мальовничих місцях, які всередині виглядають як комфортні готельні номери.
6.Створення туристичних кластерів
Кластер — це не просто співпраця, це формальне об'єднання бізнесу, влади та громади для створення спільного, якісного туристичного продукту. Тобто, це не тоді, коли всі туристи хочуть кататися на річці чи рибалити, а коли мають вибір різних пропозицій.
Одним з найбільш відомих прикладів є кластер «Тразименське озеро» (Lago Trasimeno, Італія). Його створили навколо четвертого за величиною озера Італії — Тразимено. Він є зразковим прикладом того, як природний ресурс (водойма) стає ядром для цілорічної гастрономічної економіки. На відміну від гірськолижних чи морських кластерів, тут акцент зробили на повільному туризмі (slow tourism), автентичних смаках і досвіді, що ідеально підходить для Біляївки.
Туризм у цьому регіоні побудований на двох китах: рибі з озера та дарах навколишніх пагорбів. Це дає можливість працювати цілий рік.
Рибні скарби: линь, щука, короп, вугор і королівський окунь. Ці види є не лише кулінарною цінністю, а й частиною місцевої економіки. Головна туристична страва – «Тегамаччо» (Tegamaccio) — стародавній суп із кількох видів озерної риби, повільно тушкований у глиняному горщику.
Як ексклюзивний продукт активно просувають «Фаджіоліна дель Тразімено» (Fagiolina del Trasimeno) – крихітну білу квасолю. Її ручний збір і унікальний смак перетворюють звичайний бобовий продукт на туристичну привабливість.
«Фаджіоліна дель Тразімено» (Fagiolina del Trasimeno) – крихітна біла квасоля.
Туризм тут побудований на принципі «від ферми до столу». Відвідувачі не просто відпочивають біля води, а й беруть участь у дегустаціях місцевих вин, майстер-класах з приготування страв з оливкової олії та продуктів, специфічних для регіону. Прикладом такого туристичного кластеру на Одещині є село Маринівка.
7. Відновлення та брендування традиційних ремесел і промислів
Ремесло збору та обробки корку (кори коркового дуба) у Португалії, особливо в регіоні Алентежу, успішно перетворили на туристичну атракцію під назвою "Rota da Cortiça" (Маршрут Корку).
Туристи відвідують плантації та майстерні, де можуть взяти участь у майстеркласах. Це перетворює рутинне виробництво на преміальний туристичний продукт.
Туристи можуть відвідати коркові гаї (наприклад, у формі піших турів), діючі традиційні фабрики для демонстрації обробки кори, а також спеціалізовані музеї та магазини, де представлені інноваційні вироби (одяг, аксесуари) з корку.
Маршрут розкриває історію, екологію та економічне значення коркового дуба, дозволяючи відвідувачам особисто доторкнутися до процесу та зрозуміти його унікальність. Туристи отримують не просто інформацію, а можливість "погладити кору" та пізнати корковий гай усіма відчуттями, що робить досвід незабутнім і емоційно насиченим.
Враховуючи багату історію рибальства, плетіння, виноробства та сироваріння у Біляївці, можна створити "Шлях Рибальських Ремесел" або "Маршрут Локальних Майстрів". Демонстраційні майстерні з плетіння сіток/кошиків, коптильні риби або виготовлення місцевих солодощів/настоянок дасть туристам відчуття автентичності та стимулюватиме місцевих майстрів зберігати локальні традиції.
8. Перетворення промислових об'єктів на креативні простори та атракції
Цього багато по всій Європі: коли раніше закинуті шахти, території заводів, стають місцями культурного переродження. Власне, такі приклади є вже й в України.
У 2025 році у Львові завершили першу чергу ревіталізації найстарішого трамвайного депо під інноваційно-креативний простір Lem Station.
Інноваційно-креативний простір Lem Station
У Нідерландах промислові регіони перетворили на живі музеї під відкритим небом, де демонструють традиційне виробництво (сир, дерев'яні черевики). Акцент роблять на діючих, відкритих для відвідування, малих виробництвах.
У 1960-х роках сюди перенесли будинки з усього регіону, щоб зберегти традиційну культуру. Багато експонатів належать неординарним місцевим жителям, які знайшли свою нішу в житті та роблять це з ентузіазмом: одягаються в старовинний одяг, імітують старовинний спосіб життя.
9. Пошук небанальних туристичних рішень
Сучасний турист прагне не просто відпочинку, а унікального досвіду, тому особливу цінність мають заклади з виразною тематикою та атмосферою.
В Україні вже є цікаві приклади. Наприклад, у Карпатах готель «Стара Правда» дивує номерами у стилі Толкіна, а глемпінг «Де вайб» поблизу Ворохти дарує відчуття єднання з природою у комфортабельних куполах. Саме такі рішення створюють неповторний досвід і формують обличчя сучасного туризму, на відміну від безликих, позбавлених душі закладів.
Глемпінг «Де вайб»
Одне з найпопулярніших місць для відвідування в польському містечку Глівіце — музей кольору, де кожна кімната оформлена у певному кольорі, що є Меккою для любителів селфі та Instagram. Плюс, перебування тут — це інтерактивне навчання фізиці.
Неймовірно великий потенціал для туризму мають ботанічні сади, квітники, поля певних рослин. Власне, в Європі є так званий "садовий туризм", який активно розвивається останнім часом.
10. Туризм через локальні легенди та сторітелінг
У багатьох європейських громадах туристів приваблюють не лише архітектура чи природа, а й історії, які оживають у просторі міста чи села.
Локальні легенди, перекази та навіть сучасні байки можуть стати основою для створення авторських екскурсій, театралізованих постановок, аудіогідів чи настільних ігор.
Наприклад, у Польщі популярні "нічні екскурсії з привидами" або просто нічні екскурсії з лампами, у Литві створили цілу мережу легендарних маршрутів з героями народних переказів.
У Біляївці можна використати історії про рибальські традиції, давні козацькі часи чи навіть міські анекдоти, перетворивши їх на привабливий туристичний продукт. Це не потребує значних інвестицій, лише креативності та співпраці місцевих ентузіастів.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
