Олена Богаченко з Біляївки, їй 44 роки. Понад 20 років вона працювала в медицині, але справжній перелом у її житті стався тоді, коли почала слухати не лише лікарів, а й власне тіло. Сьогодні вона — вегетаріанка з дев’ятирічним досвідом, тілесна терапевтка, практикує лікувальні та енергетичні масажі й ділиться шляхом, який допоміг їй повернути здоров’я.
Ми поговорили з Оленою не лише про харчування, а й про страхи, сумніви, реакцію родини, оточення, втрати й внутрішні переломи — і про те, як вона знайшла власну формулу гарного самопочуття і гармонії.
«Мене просто відрізало від м’яса»
? Олено, коли вперше з’явилася думка стати вегетаріанкою?
— Це був 2011 рік. Я пішла на один курс — більше з цікавості. Там були практики, медитації, робота з підсвідомістю. І саме там я вперше не просто щось зрозуміла, а реально відчула потребу в змінах.
Після цього мене ніби "відрізало". Я не могла їсти ні м’ясо, ні рибу. Мене нудило. Хоча по життю я й так не була великим м’ясоїдом, але рибу любила — особливо поласувати кісточками з голови. Тоді й від цього ставало погано.
Так тривало кілька років. Паралельно я почала дуже тонко відчувати емоційний стан людей. Ще тоді реально думала: "Боже, що зі мною відбувається? Я що, божеволію? Навчи мене з цим жити".
? А був період, коли ти знову їла м’ясо?
— Так. Під час вагітності, десь на сьомому місяці, мені дуже захотілося морепродуктів і курятини. Я почала це їсти й чітко відчувала: це не для мене, це для дитини.
Потім після вагітності я ще два роки їла все. А вже у 2015 році підійшла до питання вегетаріанства усвідомлено. Дуже допомогла з цим мені подруга Галина Кравцова — у неї в цьому великий досвід. З нею я робила практики, медитації, мантри — усе це мене підтримувало.
Хвороба, яка перевернула все
? Розкажи про своє випробування і переломний момент — хворобу
— У 2015 році я потрапила до лікарні і перебувала там місяць. Мені довго не могли поставити діагноз. Говорили про синдром Гієна–Барре, але синдром — це вже наслідок. Це коли організм починає працювати проти себе і руйнує захисний шар нервів.
Мене починало паралізовувати. Я пила воду, а вона виливалась через ніс, у мене двоїлося в очах, була порушена координація рухів, я переставала відчувати обличчя.
Згодом поставили діагноз, пов’язаний із руйнуванням печінки, і призначили гормони на постійній основі, щоб приглушити цей процес.
«Традиційна медицина лише приглушала симптоми»
— Саме хвороба змусила мене самостійно почати глибоко вивчати, як працює шлунково-кишковий тракт, нервова система. Де приховується проблема. І так я прийшла до чисток, голодування, пила трави, перейшла на роздільне харчування. Бо традиційна медицина лише приглушала сиптоми хвороби, але не виліковувала. Плюс побічні дії від ліків були не на користь.
У країнах Сходу лікування, навіть депресії, починають із очищення кишечника, бо близько 80% імунітету знаходиться саме там. Тому те, що ми їмо, має велике значення.
? Як ти змінювала своє харчування?
— Я звернулася до лікарки, яка є ще й травницею. Вона порадила прибрати всю магазинну готову їжу, чорний чай, каву, жирне, смажене. Я тоді все готувала сама, варила сир, робила кетчуп, згущене молоко — взагалі все.
І саме такий підхід поступово дозволив мені "злізти" з ліків. Вже сім років я без них — і почуваюся чудово.
За цей час пройшла багато навчань, семінарів, і майже всюди сходилися на одній думці: високі вібрації дають стан спокою, щастя й зцілення. А м’ясо й риба — точно не про високі вібрації, бо тварина відчуває страх у момент смерті.
З 2016 року я не їм м’ясо і рибу. Щодо останньої, бували одиничні сплески — короткі. Нещодавно, наприклад, захотілося риби. Було таке внутрішнє протиріччя, але я вирішила: якщо хочеться — значить, так треба. Я слухаю тіло.
Загалом почала більше розбирати тіло через психосоматику і побачила, що це реально працює.
"Йти на 21 день у голод було страшно"
До речі, я маю досвід і сироїдіння. Був період, коли їла лише перетерті каші з сирих овочів, фруктів, насіння. Раз на тиждень практикувала голодування — чай і вода. У 2023 році наважилась на серйозний крок — 21 день голодування.
Цю ідею виношувала дев'ять місяців. Читала про це, спілкувалася з людьми, які це вже проходили. І в якийсь момент просто відчула: я готова.
? Таке тривале голодування — звучить навіть страшно!
— І мені було страшно. Я думала: як я буду працювати, робити масажі. Весна, в мене город, ремонт на кухні…? Але сил у мене було більше, ніж зазвичай. Я реально літала, за мною все горіло.
Я пила воду, чай із 21 виду трави з медом і лимоном — і більше нічого.
Та не все так просто. Місяць до цього я готувалася: їла тільки фрукти, овочі, насіння, горіхи. Йшла у цей досвід із супроводом наставниці, яка пояснювала кожен етап — що відбувається з тілом і психікою. Це досить відомий метод голодування лікарки-професорки Марви Оганян.
? Які дні були найважчими?
— Перші кілька днів минули без проблем. Переломні були 7-й і 14-й день. Дуже жорсткі. На сьомий день у мене боліла печінка — виходили токсини. Втім наступного дня біль минув.
Різні думки виникали, інколи хотілось все кинути, але я вперта і все одно йшла далі.
Обов'язковими були фізичні навантаження, біг 15 хвилин вранці, вдень — невелике тренування. Через піт також виходять токсини.
Знайомі дивувалися: де ти береш сили без їжі? Але насправді на перетравлення, наприклад, м’яса, організм також витрачає купу енергії. Тому і без м’яса можна мати силу, якщо харчуватися правильно.
Повторюся, дуже важлива підготовка. Якщо сьогодні наїстися "до пуза", а завтра почати голодувати — буде дуже важко. Це правило маленьких кроків. Все поступово.
З точки зору медицини голодувати взагалі не можна. Я сама в медицині понад 20 років. Але я пішла їй наперекір — і не шкодую.
? Які зміни помітила після такого досвіду?
— Легкість у тілі — неймовірна. Зникло відчуття хронічної втоми. Менструальний цикл — як по годинах. Чудовий сон, багато енергії вдень. Я абсолютно спокійна. Немає важких, тривожних думок. І так, я роблю багато різних практик, і саме в комплексі це дає такий стан.
Ну, ще я схудла на 12 кілограм. Перший місяць, коли сиділа на овочах і фруктах, схудла на шість кілограм. І за 21 день голодування пішли ще зайві шість кілограмів.
"Дітям свій досвід не нав'язую"
? Розкажи, як харчується твоя родина?
— Мої доньки їдять м’ясо. Я їм готую — котлети, запікаю м’ясо, варю. Хоч був такий період, коли я не могла навіть доторкнутися до курятини, крові. Зараз спокійно вже, замочую у воді і готую.
В мене нема категоричності, що правильно лише те, що я роблю, а інше – погано. Якщо я борщ варю, я його, звісно, варю без м'яса. Готую м’ясо окремо, яке дівчата можуть додати собі.
У кожного свій вибір. Менша донька любить їсти те, що їм я, але паралельно любить і м’ясо, яке їсть. Я їм нічого не нав’язую. Я стільки років сама до цього йшла, то чому вони мають це усвідомити на раз-два. Це має бути з власного бажання, а не з-під палки.
? Ти гнучка вегетаріанка. Що не їси - відмовилась, а що вживаєш у їжу.
— Я не їм м’ясо, рибу, біле борошно, цукор — замінюю його медом. Можу, звісно, десь у місті, в кафе дозволити собі шматочок тістечка "Наполеон". Але рідко і без драми. Не п'ю алкоголь.
Їм овочі, фрукти, насіння, горіхи, яйця, кисломолочні продукти — останні, то періодами. Часто купую рослине молоко. А також жири, ті, що знаю. Це зазвичай у спеціальних інтернет-магазинах живої продукції. Я там, наприклад, також купую білу глину і п’ю її вранці.
? Розкажи про свої щоденні або періодичні ритуали для здоров'я, знаю, вони в тебе є.
— Я намагаюся щодня проходити 10 тисяч кроків, бути обов'язково на свіжому повітрі. Літом я бігаю, їду у парк на станцію Дністер на велосипеді. Там годину бігаю чи ходжу, плюс зарядку роблю, а потім знову їду звідти на велосипеді додому.
Взимку, якщо несприятлива для бігу погода, можу зробити зарядку вдома. А потім все одно піти і пройтися подихати, навіть в холод. Бо ти так не провітриш приміщення, щоб отримати необхідне свіже повітря.
Якщо йдемо у баню, то з холодним басейном. На вулиці босоніж ходжу. Щодня, неважливо, яка погода: на подвір'я, на город виходжу. Мені подобається по траві ходити босоніж. Якщо трави немає — по землі йду, по камінчикам. Обов'язково ранкові дихальні практики. Коротше, до 10-ої ранку тепер час я витрачаю на себе.
Ще важливий ритуал — вода. П’ю 1,5 літри на день. Останні два роки — воду з яблучним оцтом.
? Що дає яблучний оцет?
— Солодощі, борошно, хімія, які ми вживаємо, це все окисляє наш організм. Це середовище, в якому легко розвиваються бактерії, віруси. А така вода з оцтом чи лимонним соком залужує, відновлює середовище, в якому бактерії вже не можуть жити.
Спочатку оцет я купувала у дівчини, а в цьому році зробила сама. Рецепт простий, ділюся: банка 3 літри, насипаємо туди по вінця порізані яблука без кісточок, це важливо, заливаємо очищеною водою. Плюс додаємо дві столові ложки меду і на десять днів ставимо в темне місце.
Можна під стіл десь на кухні. Щодня важливо ту суміш помішувати. Через десять днів треба її процідити, додати ще дві ложки меду, накрити марлею і поставити в прохолоду. Температура плюсова має бути, щоб бродило. Можна спустити в підвал або занести в гараж, тобто в темне місце. І забути про ту банку на місяць. Після там на дні з'явиться осад, а зверху щось на зразок білого гриба. Гриб знімаємо, рідину проціджуємо, без осаду. І оцет готовий. Ставте у скляному посуді у холодильник і використовуйте.
Я на пів літри води кладу дві столові ложки оцту і половину ложки меду. Кому кисло, можна регулювати.
Процес дозрівання яблучного оцту
? А якісь ще корисні швидкі рецепти для щоденного приготування, ділись.
— Найлегший, це солодощі з лаваша. Лаваш тонкий кукурудзяний, натерти на тертушці банан і намазати його на лаваш. Потім натерти яблуко з гарбузом (можна й без нього). Трішки віджати сік і теж на лаваш викласти, можна додати корицю чи ванільку за смаком. Закрутити у рулет і у духовку на декілька хвилин на 180 до рум’яної скоринки.
Я роблю ще солодощі з сухофруктів з горіхами. Це просто. Припустімо, фініки перемолоти з горіхами і додати туди какао. Можна додати ще чорнослив або кураги шматочками.
Є ще напій противірусний, для імунітету. Варю на три літри води шматок імбиря, пару паличок кориці, пару зелених яблук шматками і трішки м'яти (можна сушеної). Коли це проварили, вимкнути і згодом додати лимон і мед.
Якось експериментувала, зварила нут, перемолола його з какао, туди додала банани і горіхи. І зробила таку шоколадну ковбаску, вийшло, як тістечко картошка з дитинства.
Вегетаріанська страва, яку готує Олена
Дуже подобається салат: морква, замочені горіхи, чорнослив і заправити то все оливковою олією або можна фетою.
Ще один мій улюлений салат: пекінка, сира морква, петрушка з укропом, все порізати і заправити авокадовим маслом чи лляним, плюс трішки лимонного соку.
Печу хліб з червоної сечовиці, тобто виходить білковий хліб. В принципі, рецепт можна знайти в Інтернеті.
"Люди бояться бути не такими, як всі, "білими воронами". Я не боюсь".
? Після того, як ти стала на шлях вегетаріанства, духовності, чи змінилось твоє оточення? Як на твій вибір реагували близькі, знайомі, друзі?
— Родина звикла, бо вже стільки років поспіль мама щось періодично "чуде". Старша дочка мені каже: "мама, головне, щоб тобі добре було".
Моя тітка, наприклад, коли в гості приходимо, деякі страви готує окремо для мене. Це не обов’язково, бо я завжди знайду, що поїсти, але так приємно.
Знайомим цікаво, розпитують, що, до чого. Хтось, коли я пішла у голод, казав: "боже, як це ти будеш жити?" А інші навпаки — підтримували, мовляв: "молодець, давай!"
Ну, я просто не загострюю на цьому уваги. Переводжу багато що у жарт.
Після голодування я хотіла постригтися наголо. Сказала подрузі. А вона: "Лена, я тебе прошу, я і так ледь встигаю пояснювати всім, що з тобою все нормально, а буде ще й це".
Ну волосся все одно почало обсипатися, бо перебудова організму серйозна. Не наголо, але я таки коротко підстриглась. Не тому, що побоялась: що ж люди скажуть. Я просто сама не була готова дивитися на себе лису.
Оточення змінилося. Деякі люди, звісно, відійшли. Я припинила вживати алкоголь. Це, до речі, багатьох дивувало більше, ніж відмова від м’яса. Я й без алкоголю не зануда — можу чудити, то навіщо він мені?
Коли я пішла на одне з навчань, першим завданням було заявити в соцмережах про те, що ти боїшся сказати. Я тоді вже займалася енергетичними масажами, але заявити... ні? Втім пішла в свій страх. Половина моїх клієнтів, коли я почала говорити про енергетичний масаж, що я ходжу босоніж, про всі ці пракитики, медитації, голодання – відійшла. І це нормально. Я була до цього готова.
Насправді, впевнена, в місті є мої однодумці, просто не кожен може чи хоче це озвучити. Бо люди бояться бути не такими, як всі, "білими воронами". Я не боюсь і живу своє прекрасне життя.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
