Ще у VI столітті до н. е. Платон описував наші простори, як край, який греки обсіли "як жаби на ставку". З того часу це не змінилося, навколо Дністра немає вільного місця від рибацьких хатин та містків, але дещо змінилося катастрафічно — це рівень води та кількість живих істот, без яких не можлива природна рівновага цієї території.
Нестримний апетит до розваг та нехтування екологічними нормами стали основною причиною, чому сьогодні причалювання до берегів Глибокого Турунчука закрите. Ця заборона — вимушений крок, спрямований на збереження унікальної природи річки та її біорізноманіття.
В чатах рибаків, вони бідкаються, що немає доступу до річки, що тепер буде все як в Європі — за гроші, або регульовано, а треба, як раніше. Однак, чи залишиться щось з таким підходом для наших дітей та онуків?
Біолог та вчений Сергій Курочкін показав фото, що відбувається на берегах Глибокого Турунчука. він написав:
— Саме ця ділянка нині перебуває під особливою увагою — тут триває демонтаж незаконних будиночків, що роками руйнували екосистему. Парадоксально, але шлях до зони регульованої рекреації проходить через саме серце заповідного урочища «Дністровські плавні» — і контраст між багатством дикої природи та слідами людського втручання особливо відчутний.
Глибокий Турунчук — рукотворний канал, 100 метрів завширшки і до 10 метрів завглибшки, що відводить більшу частину дністрових вод у лиман. Саме тут, біля місця, яке називають «Данилів кут», нині точиться невидима боротьба: чи зможе природа відновити свої права? Чи дозволить людина рідкісним птахам, таким як рожевий і кучерявий пелікани, залишатися господарями цих просторів?
З квітня по листопад Дністровський лиман — це їхній дім. Величні, занесені до Червоної книги України пелікани потребують тиші, охорони і безпечних місць для гніздування. Вчені вже пропонують створити для них штучні плавучі острови, адже природні острівці швидко заростають очеретом.
На власні очі я переконався: там, де берегова лінія постраждала від необачної рекреації, типова рослинність майже зникла, а ерозія з’їдає землю швидкими темпами. Ділянки берега, які в минулі роки були викошені і витоптані від очерету рибалками, зараз захопив більш агресивний лепешняк великий. Людські стежки, вирубки, спалені кущі, груди пластику та скляних пляшок — усе це робить берег беззахисним. Натомість на тих ділянках, куди людина ступає рідко, природа сама відновлює баланс — очерет утримуєт ґрунт, течія працює у своєму ритмі.
З 15 червня адміністрація Парку ввела тимчасові обмеження на перебування людей на берегах Глибокого Турунчука. Це непросте, але необхідне рішення — бо саме тиша і відсутність тиску з боку людини стають умовою збереження унікальних природних комплексів.
Також вчений поділився фото з екостежки «Царство птахів». Тут, серед найбільших у Європі заростей жовтих глечиків та водяного горіху (чіліму) можна спостерігати за бакланами, пеліканами, лебедями й чаплями.
— Їхні крики і польоти творять живу симфонію, яка нагадує: цей край — не лише для людей, а передусім для природи. І коли дивишся на розлогі плавні, на білих лебедів, що ковзають по воді, й на пеліканів, які розкривають свої крила, стає зрозуміло: зберегти цей світ — наш спільний обов’язок.
Бо там, де природа отримує шанс на відновлення, відроджується й надія.
Чи є вона?
Фото Сергія Курочкіна
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber, Telegram та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
