Війну задумують у високих кабінетах, а страждають від неї прості люди. Найгірше на війні - дітям. Це така банальність, здається, але кожен раз розривається серце, коли доводиться стикатися з дитячими історіями на війні. Одна з них історія - маленької харків'янки Жені. Її дитячу кімнату зруйнувала російська ракета. У вогні згоріли всі дорогі її маленькому дитячому серцю речі - іграшки, книжки, малюнки та фотографії.
Зараз Женя разом з родиною знайшла притулок в селі Яськи, що поруч з Біляївкою. Там родиною опікуються працівники Центру соціальних служб. Вони намагаються допомагати родині, вирішувати різні проблеми, з якими стикаються родини внутрішньо переміщених осіб.
Може здивувати, але попри всі випробування - люди не опускають рук. Там само, як не черствіють серця тих, хто допомагає цим родинам.
До нашої організації "Сузір'я добра" звернулася працівниця Центру з Яськівської ОТГ Наталія Гужева та розповіла про ситуацію, що сталася з Женею.
Серед речей, які згоріли у вогні, була улюблена лялька дівчинки. Вона для неї була уособленням мирного часу, мирного життя.
Ми поговорили та вирішили, що маємо купити їй цю ляльку. Вартість - 1600 гривень, немаленька. Але це була та крихточка, що могла повернути дитині хоча б частину дитинства, знищеного війною.
Допомогла у придбанні ляльки наша постійна волонтерка Світлана Матвійчук. Вона зателефонувала та сказала, що везе ляльку. Коли я почула про це - у мене покотилися сльози від радості.
Одразу зв'язалася з Наталією, яка влаштувала зустріч з дівчинкою та її татом. Під час зустрічі одразу було зрозуміло, що дитина перенесла багато горя. Попри юний вік, вона розмовляла, як доросла людина. Однак в душі - вона все така ж дитина, яка хоче гратися в ляльки, читати дитячі книжки, гуляти під мирним небом.
Росія забрала у неї таку змогу. Ми спробували хоча б частинку дитинства повернути для неї.
Я щаслива, що поруч в нашій Біляївській громаді, в Яськах, є настільки небайдужі люди, які не дадуть вкрасти у дитини дитинство та віру в чудо.
Коли ми прийшли до Жені, я подарувала їй букетик калини, перев'язаний стрічками в наших національних кольорах. Я хотіла підкреслити, що ми всі - плоди одного дерева, які тримаються до купи. Ми будемо підтримувати один одного, допомагати, підставляти один одному плече - бо ми один народ, який бориться за право наших дітей на своє життя та майбутнє.
Також подарували дівчинці дві еко-сумки, які шиє наша волонтерка Світлана Дигуляр.
Треба було бачити очі Жені, коли вона отримала до себе стільки уваги, коли взяла на руки омріяну та втрачену ляльку.
Я вдячна кожному, хто відгукується на наші прохання про допомогу переселенцям, людям, які потрапили в біду.
Хочу, щоб ця історія торкнулася вашого серця, щоб війна не дозволила йому зачерствіти. Тримаймося разом та наближуємо перемогу!
