Ми продовжуємо цикл публікацій про корисні звички мешканців нашої громади. Сьогодні про дві свої звички розповість біляївчанка Марина Романюк.
З дитинства у мене було бажання подорожувати. У ранньому дитинстві ще доводилося кудись їздити, а потім була тривала перерва. Але одного разу, вже у досить дорослому віці, вирішала, що все, треба їхати! У першу поїздку відправилася до Карпат, у пошуках родини по татовій лінії. Не бачилася з ними змалку. Коли приїхала в село, зайшла у магазин – мене одразу впізнали, наче і не було цих років.
Враження від краси Карпат потім довго було зі мною. Хотілося повернутися, хотілося знову відчути оцей трепет душі: збір речей у дорогу, стук коліс потягу, дорога, що пробігає повз твого вікна.
На Говерлі
З того часу я завела звичку – подорожувати. Якими б скрутними не були часи, як би важко інколи не було знайти фінанси – я мушу хоча б інколи бувати в інших містах, відкривати для себе Україну.
Одразу скажу, що подорожі планую завчасно. Першими – за півтора-два місяці купую квитки. Якщо бронювати завчасно, то можна знайти зручні варіанти та навіть досить економні – плацкарт. Я люблю верхні полиці, але якщо їду не сама, то краще нижню, щоб були куди сховати речі.
Потім, коли на електронній скриньці гріють подумки квитки на потяг, я починають продумувати маршрут, місця, які хочу відвідати, планують витрати на екскурсії, відвідування музеїв. Це стимулює заробляти та відкладати гроші на подорож.
Зазвичай у мене два варіанти подорожі – з місцевою турагенцією, або самостійно з друзями. Часто відправляюся у невеликі подорожі – так, щоб на готель\хостел йшла всього одна ніч, зате була змога прогулятися два дні у новому місці.
На відміну від багатьох мандрівників, я люблю повертатися в одні й ті ж місця кілька разів поспіль. Якщо правильно планувати, то навіть в традиційних для українців маршрутах типу Умані можна кожен раз знайти нову родзинку.
А Львів? До нього можна їхати хоч сто разів поспіль – і щоразу він не втомлює. Або Українські Карпати. Я була там не один раз. Під час другого – піднялися на Говерлу, відвідали молочну ферму, де спробували справжній козячий сир без домішок та хімії.
Усім мандрівникам раджу читати відгуки про місця, обов’язково шукати реальні фото, а не з туристичних буклетів. Це вбереже вас від розчарування. Для мене одним з таких міст-розчарувань стало Дніпро. Було багато очікувань, але реальність виявилася сірою та непримітною. Натомість бувають інші випадки.
Їздила у Добропарк (це Київщина), хотіла потрапити на квіт лаванди. Кілька разів навіть телефонувала, перепитувала, чи вона зараз квітне. А коли приїхала – то до лаванди дійшла в останню чергу. Там територія у кілька футбольних полів, яка вражала різноманіттям квітів, кольорів. Хотілося вдивлятися у цю красу, робити фото на згадку.
Добропарк, Київщина
Дуже виручають відгуки на Гугл карті. Завдяки ним можна знайти дуже економічні пропозиції з відпочинку, недорогі кав’ярні, ресторанчики. Наприклад, я так знайшла місце, де погодувала 5 людей домашньою їжею у Львові за 250 гривень. У той час, як у центрі тільки порція борщу коштує стільки.
До речі, часто сама пишу відгуки про місця, які відвідала на Гугл карті. Мені приємно знати, що хтось з мандрівників скористається моїми порадами, моїм досвідом.
Важливо хоча б інколи, коли дозволяє бюджет, брати екскурсовода. Якось я чотири рази за місяць була в Умані. Найцікавіша подорож, яка запам’яталася, була саме з екскурсоводом.
Просто інколи перед тобою просто місто, просто фортеця, але вони оживають героями, подіями, коли про них розповідають гіди та екскурсоводи.
Ця звичка подорожувати змінила моє життя. Я побачила Україну з іншого боку. Коли живеш в одному місці, то ніби обмежуєш свій світ. Дні йдуть за днями, і тільки календар змінюється. А у подорожах ти навіть себе відкриваєш з нового боку, знайомишся з великою кількістю цікавих людей. В Україні стільки краси, що навіть уявити важко! У кожного міста своя атмосфера, свій характер, свій говір.
Я мрію побачити більшу частину України. Нещодавно здійснила свою маленьку мрію та побувала в Рівному та області, де є видатний Тунель кохання.
Рівненська область
Для мене подорож – це емоції, враження, ейфорія, яку можна купити за гроші, але бонуси отримувати ще тривалий час після. Бо ти стаєш багатшою людиною, більш відкритою світові, заводиш нові знайомства.
До речі, якщо зовсім скрутно з фінансами, то влаштовувати невеликі подорожі можна навіть у межах нашого району: Біляївка, Маяки, Троїцьке, Теплодар, треба просто вміти бачити та знаходити зорі навіть у рідних буденних калюжах життя. Влаштувати виїзд на природу у сусіднє село, поїхати на свято у сусіднє місто.
Я для себе відкрила місцевість між Біляївкою та Маяками, де люди живуть понад водою, наче у Вілковому. Але не треба їхати за 3,9 земель.
Але у Вілковому теж бувала та оцінила самобутність цього краю.
А ще це хобі відкрило в мені ще одну звичку – люблю робити людям та собі приємні сюрпризи. Бо зрозуміла, що немає нічого важливішого за емоції.
Собі на День народження подарувала політ на літаку – навіть керувала ним.
Дніпро
Знаю, що багато людей не люблять відзначати свої Дні народження. Але хіба можна не любити його, коли ти на Високому замку у Львові, на твою честь запалили вогники, а перед твоїми ногами – лежить Львів?
Звичка подорожувати приносить в життя радість та емоції, яких так не вистачає у буденному житті. Робить тебе більш щасливою людиною. Тому раджу – не відкладати життя на потім, не витрачатися на 155-у річ у дім чи предмет одягу.
Вознесенськ
Як сказав хтось з великих, хіба це важливо, скільки років моїм кросівкам, якщо я в них йду по Парижу. А в Україні, повірьте, є багато місць, які не поступаються красою, колоритністю та самобутністю.
