Подорожі увійшли в моє життя з 2007 року. Тоді на свій День народження я відправилася до Чорногорії. І це була моя перша країна-любов, до якої я повернулася і ще буду повертатися. За ці роки подорожі змінили моє життя на краще, змінилася я сама, навчилася не звертати уваги на негатив, почала ще більше любити світ і життя.
Я зрозуміла, що без емоцій, які отримую під час подорожей, жити не зможу. Це настільки заряджає, надихає, допомагає ще більш тонко відчувати прекрасне, цінувати світ, людей в ньому і, власне, свій рідний дім та близьких. Інколи мені навіть здається, що подорожі лікують душу. Я переконана, жодна матеріальна річ не зрівняється з цими емоціями. Саме тому для себе вирішила - жодного року без подорожей. Як виявилося, для цього не потрібно бути мільйонером.
Та сама Чорногорія - перша подорож
Щось, звісно, з фінансів можна відкладати, що я і роблю. І треба також вміти розставляти пріоритети. Якщо обирати між туфлями за 100$ і подорожжю, то мій вибір подорож. Мені в старих кросівках зручніше.
Ще наприклад, у нас прийнято, якщо кудись їхати, накупити купу нових речей. А я давно зрозуміла – не варто. Зручні джинси, кроси, пару футболок, рюкзак, - це все, що треба, - і в подорож.
Курорти - це не мій варіант. Я люблю активний відпочинок, де треба багато ходити, щоб після ще необхідний був відпочинок.
Спочатку в мене була мета подорожувати хоча б раз на рік, але інколи вдавалося подорожувати і чотири рази протягом року.
Переважно надаю перевагу автобусним турам. Так можна охопити одразу кілька країн, і це бюджетний варіант.
У такий спосіб я вже відвідала Італію (Венецію), Австрію (Вену), Угорщину (Будапешт), Польщу (Краков, Варшаву, Вроцлав), Чехію (Прагу). До речі, у Празі була у всі пори року, окрім весни. І вона у всі періоди особлива. Потім була Франція (Париж), Туреччина (Стамбул), Болгарія (Несебр), Греція (Афіни).
Карантин у 2020 році збив плани, але звичку подорожувати не вбив. Звісно, від закордону я відмовилася. Боялася, як буде на митницях, як з тестами, здоров’ям, а не дай Боже температура чи ще щось у чужій країні. Тому вирішила більш активно переключитися на Україну.
Я і раніше подорожувала її просторами. Наприклад, сколесила усі Карпати, теж у всі пори року. І, до речі, я не катаюся на лижах, не вмію. Але отримую задоволення від споглядання, особливо природи.
Своїм дітям звичку подорожувати вже привила. Як правило, ми робимо це разом. Тож, взялася і за інших дітей. Подорожувала Україною з класом сина, доньки. А ще заразила цим багатьох друзів і кумів.
Відвідували ми Київ, Львів, Вінницю, Івано-Франківськ. Намагалися не пропускати історичні або цікаві місця. А нещодавно я була у Дніпрі. Там - найкраща набережна.
Є вже плани. Хочу відправитися до тонелю кохання, що у Ровенській області, і ще відвідати заповідник Асканія Нова.
Що важливе хочу донести. Не треба ставити собі якісь обмеження чи рамки. Насправді, людина, яка хоче подорожувати, побачити щось нове, знайде таку можливість. Адже подорож – це не обов’язково закордон, інша область. Гарні місця є і поблизу нас, треба лиш роздивитися. У кожному містечку або населеному пункті можна знайти щось цікаве.
Наприклад, біля Білгород-Дністровська є гарний національний парк і в ньому маленький водоспад. Це було для мене відкриттям, бо з того села моя бабуся, і я там часто проїжджала, але цього не знала. Він хоч і невеличкий, але подивитися дуже хочеться.
А чого варте море. Виїзди у Санжейку, Грибовку. Деякі люди живуть у 30 км від моря і не бачать його. А інші долають сотні кілометрів, щоб насолодитися ним.
Тож, подорожуйте, хоч і за 20 -50 км. Відкривайте для себе нові місця, надихайтеся ще раз вже звіданими. Це допомагає перезавантажитись, позбавлятися поганих думок, народжувати нові ідеї, інсайти. Допомагає любити життя.
Фото автора
