Кілька років тому у невеликому селищі Повстанське зародилася ініціатива, яка вже стала його туристичною візитівкою: щороку тут висаджують квіти, дерева, і це не разова акція. За нею стоїть місцева жителька Катерина Домброван, яка вже сім років створює зелені зони, організовує збори коштів та залучає односельчан. За цей час у селищі з’явилися цілі квіткові алеї, десятки хвойних дерев і навіть простір різнотрав’я. Лише тюльпанів тут висаджено близько 20 кілограмів цибулин. Катерина розповіла, як народилася ідея озеленювати Повстанське, хто їй допомагає та як місцеві долучаються до цієї ініціативи.
? Катерино, розкажи, з чого все почалося?
— Почалося все з декрету, коли я виходила на прогулянки з сином. Наше селище завжди було зеленим і затишним, особливо навесні — жасминова алея, багато бузку, акацій, великий парк. Свого часу все це висадили наші бабусі та дідусі. І я подумала, що тепер і ми повинні залишити щось після себе. Вже під час акцій я часто говорила односельчанам: уявіть, що через багато років ви будете гуляти серед ялинок і знатимете, що саме ви їх посадили.
— Спочатку я більше думала про красу та естетику, а останнім часом — і про користь для природи, про важливість висаджування квітів для бджіл, про їхню роль у запиленні.
Це і є сьогодні головним стимулом — зробити щось корисне для екології і залишити нашим дітям Повстанське кращим, ніж воно було
Власне тому я постійно заохочую й своїх дітей, вони разом зі мною працюють, поливають і знають, що не можна топтати і рвати рослини заради розваги.
? Чи допомагає хтось тобі доглядати за насадженнями? Односельчани підтримують твої ініціативи?
— Разом зі мною завжди Ірина Драгонер, жителька нашого селища. Ми з нею на одній хвилі — любимо квіти, природу і своє Повстанське. Зазвичай працюємо вдвох, але коли обсяг роботи більший, пишу у місцеву групу, що потрібні руки. Хоч, звісно, хотілося б більшої активності, та люди все одно відгукуються. Односельчани допомагають по-різному: хтось приносить саджанці зі своїх квітників, хтось підтримує збори коштів на нові рослини. Це теж важлива частина спільної справи, коли кожен може внести свою частинку в озеленення селища.
? Щодо зборів коштів на озеленення. Знаємо, що ви неодноразово проводили у Повстанському екологічні ярмарки. Як виникла ідея у такий спосіб збирати кошти?
— Усе почалося з мрії посадити велику ялинку в центрі села, щоб її можна було прикрашати на свята. Оскільки сума була немаленька, ми поставили банку для збору коштів у місцевому магазині, зробили оголошення, що збираємо саме на ялинку. Люди долучилися, і нам вдалося зібрати 5 000 гривень.
Згодом ця ідея переросла в екологічні ярмарки. Односельчанам запропонували щось приготувати на продаж, а всі виручені кошти витратити на озеленення. За три роки таких ярмарків вдалося зібрати понад 23 тисячі гривень. На ці гроші ми заклали хвойний парк — висадили ялинки, сосни, хвойні кущі.
? Чи помічаєш ти, як змінилося селище за ці роки?
— Ми намагаємося садити рослини так, щоб сезон цвітіння тривав безперервно: від первоцвітів ранньою весною до хризантем, очиток та календули восени. За ці роки ми висадили стільки рослин, що вже важко все пригадати: лаванда, лілії, іриси, троянди, різні види первоцвітів, декоративні еколуки і навіть гортензії. Лише тюльпанів — понад 20 кілограмів.
— Сьогодні у Повстанському є алея підсніжників, нарцисів, гібіскусів, міні парк хвойних дерев, локація зі скупміями та різнотрав’ям. Паркова зона настільки розрослася, що під час поливу нам не вистачає довжини шланга. Туди, де він не дістає, доводиться носити воду у відрах. Але коли порівнюєш зі старими фото, як все змінилося — розумієш, що всі зусилля були недаремні.
? Як реагують на твою ініціативу односельчани?
— Нерідко можна почути таке: "Навіщо садити? Все одно згорить". І справді, буває по-різному, вкладаєш сили, доглядаєш, поливаєш, а потім бачиш, що рослина гине. Ті, хто має справу з квітами, знають, скільки це клопоту і терпіння. І дуже сумно, коли щось не вдається.
Та для мене це своєрідна терапія, мій спосіб заземлитися та впорядкувати емоції. А ще більше надихає результат: восени закопуєш маленьку цибулинку, а навесні бачиш, як з неї проросла квітка. Я фотографую кожну, роздивляюся, торкаюся. І щоразу це така радість, яку важко передати словами.
? Чи задумувалася ти про те, що, висаджуючи парк, робиш селище привабливим місцем для туристів відпочинку?
— Якщо чесно, так масштабно я про це не думала. Насамперед роблю все для свого селища, бо люблю його. Але бачу, що Повстанське вже привертає увагу людей. До нас приїжджають із дітьми, фотографуються біля квітів, гуляють парком. Часто чую, що в нас особливе місце — затишне, зі своєю атмосферою і навіть "іншим" повітрям. І це дуже приємно, бо саме так відчуваємо і ми.
? Катерино, і наостанок, які ідеї плануєш втілити для Повстанського у майбутньому?
— Планів справді багато. Хочу висадити ще більше декоративних рослин. Дуже подобається модрина, єдина хвойна, яка на зиму скидає голки. Нещодавно бачила їх у львівському парку і ще більше закохалася. Навесні вона дає ніжний зелений приріст, восени стає повністю жовтою, а потім осипається. Також дуже хочеться посадити сакури. Це досить дорогі мрії, але я вірю, що вони обов’язково здійсняться.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
