Вчора ввечері Біляївка.City стало відомим, що Біляївську громаду спіткала тяжка, непоправна втрата. У засвіти відійшов Віктор Ксенофонтович Корепанов — людина, чия доля нерозривно переплелася з історією станції «Дністер», розвитком Біляївщини та життям тисяч людей, у домівки яких десятиліттями приходила чиста вода завдяки його праці, мудрості та державницькому баченню.
Вранці цю трагічну новину підтвердила дружина Віктора Ксенофонтовича Ольга. Інформацію про поховання — час та місце — вона повідомить згодом.
Для Біляївської громади це велика втрата. Пішла людина-епоха. Людина честі, відповідальності та великої внутрішньої сили.
Понад 51 рік свого життя Віктор Корепанов присвятив стратегічному серцю водопостачання Одещини — водоочисній станції «Дністер». Із них 28 років він був її незмінним керівником — авторитетним, людяним, далекоглядним. Саме на його плечі лягли найскладніші випробування та найвідповідальніші рішення у доленосні для підприємства часи, коли відбувався доленосний трансформаційний перехід від рядянської економіки да побудови ринкової.
Під його керівництвом станція не просто працювала — вона розвивалася, модернізувалася, ставала сильнішою. Будувалися нові об’єкти, запускалися додаткові агрегати, впроваджувалися сучасні технології, що дозволяли ефективніше використовувати водні ресурси та забезпечувати стабільне водопостачання Одеси й області. У найкритичніші моменти колектив, згуртований його характером та принципами, долав аварії та виклики з витримкою і професіоналізмом.
Особливо важкими стали 1990-ті роки — часи економічного хаосу та невизначеності. Але саме тоді Віктор Корепанов проявив справжню мужність і далекоглядність керівника. Рішення перейти на нові економічні механізми, взяти обладнання в оренду та зберегти підприємство стало рятівним для станції та її працівників. Завдяки цьому вдалося не лише вистояти, а й забезпечити людям стабільність, робочі місця та віру у завтрашній день.
Та найбільша цінність Віктора Ксенофонтовича була в його людяності. Він дбав не тільки про виробничі показники, а насамперед — про людей. Саме завдяки його наполегливості працівники отримали земельні ділянки, а навколо Біляївки з’явився дачний масив «Тірас» — назву якому дав він сам, із любов’ю до історії рідного краю. За його керівництва на станцію та до житлового селища було проведено газ — ще один важливий крок до гідного життя людей. Завдяки йому десятки біляївських родин, чиє професійне життя пов'язане зі станцією "Дністер", отримали Дім. Бо він системно будував житло для працівників станції, поки що останній багатоквартирний будинок міста — був збудований саме тоді, коли станцію очолював Віктор Корепанов.
Навіть після виходу на пенсію він не зміг залишити справу свого життя. Віктор Корепанов став душею та хранителем історії станції «Дністер», стояв біля витоків створення знаменитого «Музею чистої води». Він по крупинках, по краплинах збирав архіви, світлини, документи, спогади ветеранів. Він зберігав пам’ять про покоління біляївських водопровідників так само дбайливо, як усе життя беріг головне багатство — чисту воду.
За багаторічне служіння громаді він був номінантом нагороди - "За заслуги перед містом".
Його екскурсії були не просто розповідями — це були живі уроки історії, праці та любові до рідної землі. Він умів запалювати серця, надихати молодь, пробуджувати гордість за свій край і свою справу. Радів кожному подарунку для музею та зміг об'єднати навколо нього десятки дарувальників, які передавали туди скарби своєї родини та роду.
Ще Віктор Ксенофонтович дуже любив фотографувати. Чимало відомих світлин міста, природних осередків, репортажів зі свят — були створеними ним та зберігають історію Біляївки.
Він був хорошим другом для багатьох, і для нас, колективу спочатку газети "Вісті Біляївки", потім сайту Біляївка.City. Буквально перед його раптовою смертю ми встигли записати з ним відео-спогади про мікрорайон міста, який він назвав та створив — кооператив "Тірас". Це відео знаходиться на стадії монтажу, і стане цінним спогадом про сучасну історію Біляївки та її творців, одним з яких безумовно назавжди залишиться Віктор Корепанов.
Ми точно знаємо, що він дуже любив свою родину, гордився нею. Це була його опора, розрада та радість.
Сьогодні Біляївщина втратила не просто видатного керівника. Ми втратили мудрого наставника, справжнього патріота Біляївщини, світлу й порядну людину, яка залишила після себе неоціненний спадок — у справах, у пам’яті людей, у будинках, в підприємстві, яке дає роботу сотням біляївців, в музеї, який зберігає пам'ять громади та міста, а також в своїх рідних, дітях, друзях, колегах.
Ім’я Віктора Корепанова назавжди залишиться символом відданості професії, сили духу та любові до людей.
Світла пам’ять Вам, Вікторе Ксенофонтовичу.
Вічна пам’ять Людині, яка стала частиною історії нашого краю.
