У селі Градениці Біляївської громади живе майстриня, яка у вільний від роботи та господарства час створює красиві хендмейд вироби. Любов Дибко в’яже іграшки, шиє текстильних гномів і виготовляє декоративні речі зі шпагату. Біляївка.City жінка розповіла, як творчість супроводжує її все життя і хто став натхненням для перших в’язаних іграшок.
Любов Дибко народилася і все життя прожила у селі Градениці. Зараз вона на пенсії, однак продовжує працювати в Одесі. Разом із чоловіком доглядає великий город, а до творчості повертається переважно взимку, коли сезон городів завершується і з’являється більше часу для улюбленої справи.
Жінка розповідає, що хист до шиття з’явився у неї ще у ранньому дитинстві.
— Мама купить собі тканину на сукню, а я відріжу шматок і пошию лялькам одяг. За це часто й діставалося, — сміється. — Але мене завжди підтримували бабуся з тіткою і казали мамі, щоб вона мене не сварила.
Попри природний хист, Любов не пішла навчатися на швею. Після школи одразу почала працювати на консервному заводі в селі. Але голку й машинку не залишила і продовжувала шити для родини.
Майстриня згадує, що в ті часи багато жінок уміли шити, адже люди жили скромно, а вибір одягу був значно менший, ніж сьогодні. Тому речі для сім’ї часто шили самі. Для своїх дітей вона шила шкільну форму та загалом усе, що тільки можна було, а для себе — сукні, халати і обов’язково фартухи, які були у кожної господині в селі. Якщо зверталися люди, брала й замовлення, так можна було трохи підзаробити.
Багато речей Любов також в'язала для своїх дітей. Але новий етап творчості почався із народженням онучки. Саме для неї жінка вперше спробувала зв’язати гачком ляльку. Так почали народжуватися в'язані іграшки, янголи, тваринки.
Окрім в’язання, Любов працює і з іншими матеріалами. Зі шпагату вона виготовляє декоративні сувеніри, а з тканини шиє новорічних гномів. Каже, що нові ідеї для творчості часто з’являються саме завдяки онучці.
— Вона пішла до школи, а там часто потрібно приносити різні поробки. От ми разом щось вигадуємо і створюємо, — розповідає жінка.
Свої вироби майстриня не продає. Вона дарує їх онукам, племінникам, близьким. Говорить, що для неї це насамперед спосіб зробити приємне тим, кого любить.
На запитання, звідки бере нові ідеї, Любов відповідає, що має добру зорову пам’ять.
— Побачила щось гарне, сподобалося, “сфотографувала” в пам’яті, а потім пробую зробити. Також можу пошукати щось в інтернеті.
Попри велику кількість уже створених речей, майстриня мріє зв’язати легкий, ажурний кардиган.
— Хочу зв’язати цю річ собі, бо діти мої вже не дуже люблять в’язане. Мабуть, у дитинстві я їм стільки всього нав’язала, що вони перенаситилися, — жартує вона.
Роботи жінки народжуються не заради виставок чи продажу, а з бажання подарувати близьким тепло і радість. І, мабуть, саме тому в кожній із них відчувається особливий домашній затишок.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
