Одеса — місто, яке розвивалося від порту, навколо якого сформувався історичний центр. Більшість ключових об’єктів — Приморський бульвар, Оперний театр, Воронцовський палац, вулиця Гоголя, Будинок вчених, Дерибасівська, Археологічний, Літературний та Художній музеї, — розташовані поруч із портом, який майже щодня атакують росіяни ракетами та дронами. Через це пошкодження або руйнування архітектурних пам’яток та об’єктів під охороною ЮНЕСКО під час війни стають особливо концентрованими у невеликому районі.
Біляївка.City проаналізували, чи робиться достатньо для збереження того, що системно руйнують росіяни. Чи, навпаки, війна не вплинула на ставлення до хронічної проблеми Одеси — занедбаності історичної забудови.
Масштаби руйнувань та офіційна статистика
За чотири роки повномасштабної війни російські атаки пошкодили в Одесі 245 об’єктів культурної спадщини, з яких 127 — житлові будинки, повідомив очільник Одеської міської військової адміністрації Сергій Лисак.
Наразі немає повної відкритої інформації, про які саме будівлі йдеться: у рішеннях виконкому конкретні об’єкти шифруються літерами, зник список з сайту ЮНЕСКО, не підтримується робота робота мапи культурних втрат України, а на запит Біляївка.City Одеська міська рада ще досі не відповіла.
Лисак пояснює, що об’єкти історичного спадку відновлюються за складною процедурою: спершу виконуються невідкладні протиаварійні роботи, далі — реставрація за науково-проєктною документацією та з відповідними дозволами.
Проте Біляївка.City не виявили якихось системних ознак таких робіт.
Хто вирішує, що відновлювати першочергово?
Історик Дмитро Шаматажи зазначає: "В Одесі діє негласне правило: до завершення війни нічого не реконструювати, що стосується історичної забудови. Мовляв, може знову прилетіти в це місце, чи є сенс у реконструкції".
І насправді прикладів відновлення історичних будинків в Одесі майже немає. Винятком став будинок на Преображенській, 2. Біляївка.City розповідали, що завдяки приватній компанії вдалося відновити зовнішній вигляд будівлі, однак вона все так же не придатна для життя.
Станом на березень 2026 року майже повністю відновлено лише два об'єкти з історичного центру міста — Спасо-Преображенський собор та готель «Брістоль». Обидва проєкти реалізовувалися з залученням приватних та міжнародних коштів.
Готель «Брістоль» постраждав 31 січня 2025 року: вибиті вікна, пошкоджений фасад та дах. Готелем керує компанія Vertex United Бориса Кауфмана та Олександра Грановського, тож відновлення виконувалося за приватні кошти.
З точки зору історичної відповідності відбудови, скандал стався стосовно обличчя скульптури на фасаді. Однак, як пояснила виданню «Думська» заступниця директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОВА Олена Воробйова, це не був остаточний варіант реставрації.
Другий майже відновлений об'єкт — Свято-Преображенський собор, центр релігійного життя Російської православної церкви в Україні у місті Одеса. Це будівля-копія, яка з'явилася у 1999-2011 роках, на місці зруйнованого радянською владою у 1936 році храму. Є пам'яткою місцевого значення. Кафедральний собор постраждав 23 липня 2023, тоді руйнувань зазнала вівтарна частина, а також ракетою пробило два поверхи вниз.
Кошти на реконструкцію збирали й в самій епархії через благодійний фонд "Митрополіта Агафангела", а також завдяки протекції мерії Одеси до відбудови долучився уряд Італії та ЮНЕСКО.
Уряд Італії виділив 500 тисяч євро на ремонт Спасо-Преображенського кафедрального собору в Одесі, повідомляли на сайті Одеської міської ради, 78 тис євро на ремонт системи опалення виділила ЮНЕСКО.
Наразі будівля перебуває в стадії завершення реконструкції
Водночас чимало так само, а може й більш цінних з історичної точки зору будинків, перебувають у вкрай незадовільному стані. Зокрема йдеться про Циркульний корпус інфекційної лікарні на вулиці Пастера, 5. Це одна з найдавніших кам'яних споруд Одеси.
У жалюгідному стані ця пам'ятка архітектури національного значення перебуває останні два з гаком десятиліття. Будівля роками потребувала хоча б якісної консервації, однак обстріл, що стався 15 червня 2025 року, погіршив без того аварійний стан будівлі.
Тендер на консервацію Циркульного корпусу Одеської інфекційної лікарні оголосили не одразу після обстрілу, а у жовтні через систему ProZorro, договір із підрядником — компанією «Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач» — уклали ще пізніше.
Договір на 68,5 млн грн Управління капітального будівництва Одеської міської ради уклало з ПрАТ «Ремонтно-будівельна дільниця “Одесголовпостач”». Компанія стала єдиним учасником закупівлі й отримала контракт без конкуренції. Переплата на закупках, порахували фахівці Dosorro, може перевищити 4 млн грн.
Варто сказати, що гроші на консервацію чи демонтаж історичних будівель, зазвичай, ділять між собою кілька підприємств. Саме ця фірма фірма належить підприємцю Олександру Фрідману, який є засновником, бенефіціаром і власником частини акцій компанії. З 2016 року компанія через Prozorro отримала підрядів на 1,3 млрд грн. Найбільше контрактів — на 684 млн грн — ПрАТ «Одесголовпостач» уклало саме з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради.
Роботи мають тривати до кінця 2026 року, однак станом на березень ознак початку робіт на об’єкті поки немає.
З 15 червня 2025 року будівля навіть мінімально не законсервована після обстрілу
— Ми обстежили в Одесі 208 будинків історичного центру, — каже координаторка напряму документування Ukrainian Heritage Monitoring Lab (HeMo) Ліза Євсеєва. — Для мене найбільш незрозумілими з точки зору підходу до збереження та порятунку після обстрілів є три випадки. Перший — це стан Воронцовського палацу, де ми бачили буквально діри у стінах. Волога, дощ і сніг можуть зробити те, чого не доробили росіяни.
Другий приклад — знесення будівлі за адресою Новосельського, 16. І третій, каже експертка, — ставлення до консервації та стабілізації Циркульного корпусу інфекційної лікарні. Там, зокрема, розташована найдавніша церква Одеси.
Собор Різдва Христового ПЦУ є соборним храмом Одеської єпархії ПЦУ. Під час обстрілу вибуховою хвилею пошкоджено стіни, дах, вікна та внутрішнє оздоблення собору. Зазнала значних пошкоджень недільна школа, розташована при соборі. Пошкоджені ікони та вітражі.
Собор Різдва Христового ПЦУ
З відновленням будівлі поки що самостійно намагаються справитися в єпархії. Як розповів настоятель храму о.Теодор, одразу після руйнування вони зверталися до мерії за допомогою, однак їм відповіли, що державні кошти на реконструкцію витрачати не можуть. Не допомогли й і з залученням донорських коштів. Тому всі відновлювальні роботи лягли на плечі єпархії та прихожан.
— Намагаємося справлятися самі, але це дуже непросто, і не дуже виходить, — визнає о.Теодор. Храм досі потребує чималих внутрішніх робіт.
Культурна спадщина чи нові офіси для мерії: що насправді відновлюють в центрі Одеси
Логічною відповіддю на питання пріоритетності відбудови у м.Одеса мала б стати чітка дорожня карта відновлення історичного центру з прозорими підходами, але її досі не існує. Відсутність такого стратегічного плану перетворює процес відбудови на непрозору вибірковість.
Так, у січні 2026 року Верховна Рада ратифікувала грантову угоду щодо програми "Відновлення та збереження культурної спадщини Одеського регіону" між урядами України та Італії на 38,5 млн євро. До списку будівель на відновлення увійшло чотири знакові споруди, які реально постраджали від російських атак та знаходяться під управління Одеської обласної ради:
- Одеський художній музей;
- Одеський музей західного і східного мистецтва;
- Одеська обласна філармонія;
- Одеський літературний музей
А також дві будівлі, які знаходяться під управлінням Одеської міської ради:
- адміністративна будівля на вул. Рішельєвська,4 (Будівля Банку об’єднаного торгового дому Ашкіназі);
- адміністративна будівля вул. Приморська, 6 (Будинок Зонтага).
Адміністративна будівля за адресою вул. Рішельєвська, 4, де наразі функціонує Палац одруження, не входить до переліку пошкоджених об'єктів культурної спадщини за даними моніторингу Ukrainian Heritage Monitoring Lab (HeMo). На її реконструкцію вже виділялися кошти з міського бюджету, хоча й процес критикували, що він був виключно фасадним. У 2017 році 8,4 мільйони з бюджету Одеси пішло на ремонтно-реставраційні роботи будівлі. У 2018 ще 1,4 млн було витрачено. У 2023 році знову виділили 4,6 млн гривень на розробка проектної документації щодо цієї будівлі.
Єдине місце, яке було пошкоджене на будівлі Палацу одружень, візуально виглядає як результат неякісного ремонту та впливу часу
Відповіддю на питання, навіщо знову вкладати кошти в будівлю, яка досить непогано виглядає з візуального огляду об'єкту, коли є багато об'єктів, які в значно гіршому стані, може бути те, що відповідно до грантової угоди — тут планують створити управлінський та ресурсний центр, присвяченого координації та збереженню спадщини Одеси, внесеної до списку ЮНЕСКО.
Також до переліку на першочергове відновлення потрапив Будинок Зонтага, адміністративна будівля за адресою вул. Приморська, 6. У 2023 році мерія Одеси повідомляла, що рішенням виконкому будівлю передали Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради. За інформацією видання "Одеськє життя", тут планують відкрити культурний хаб: мерія хоче проводити наради та приймати там гостей.
Ще один документ, яким регулюється наміри Одеської мерії зберігати культурну спадщину є міська цільова програма на 2025-2028 роки, загальним бюджетом 663,49 млн грн, з них 198 — з міського бюджету, решта — із залучених коштів урядових та донорських програм. Розробником програми виступив Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради. Однак більшість об'єктів просто переходять з програми в програму та не відображають воєнні реалії.
Експертиза: хто підписує «смертні вироки» історичній Одесі?
Повільна у рішеннях щодо збереження та консервації цінних будівель Одеси, міська влада водночас досить оперативно визнає зруйновані будинки такими, що не підлягають відновленню. Однак і тут виникають питання: чи справді ці будівлі неможливо було реконструювати, чи руйнування просто стало зручним приводом позбутися об’єктів, розташованих на особливо цінних земельних ділянках. Сумніви викликає, передусім те, хто виконує роботи зі знесення, і хто ухвалює рішення щодо неможливості відновлення будівель.
Дуже показовою в цьому сенсі є історія з будинком за адресою Приморський бульвар, 25. Будинок знаходиться в серці Одеси — поруч Шахський палац, бульвар Військово-морських сил, Одеський порт, Грецький парк. Він постраждав в ту ж ніч, що і Спасо-Преображенський собор. Однак руйнування зазнала лише частина будівлі. Його можна було б врятувати, якби міська влада була в цьому зацікавлена, переконані активісти та мешканці будинку.
— Людям не залишили вибору, — розповідає український журналіст та відомий громадський діяч Олег Михайлик. Разом з однодумцями неодноразово проводив акції проти мера Одеси Труханова, викривав корупційні схеми та боровся за збереження історичної та архітектурної спадщини міста.
Спочатку мешканців будинку просто ігнорували, майже одразу натомість приїхали всі служби, які відрізали будинок від газу, водопостачання. Ніхто не намагався врятувати будівлю, це робили силами волонтерів, які допомагали розбирати завали.
— Проти людей зіграв той факт, що багато з них не мали належним чином оформлених документів, — говорить Михайлик, — у когось взагалі не було документів, хтось не вступив у право спадщини, хтось не оформив належним чином право власності. Вони всі просто залишилися без даху над головою, хоча жили в будинку роками. Була аналогічна історія щодо будинку по вулиці Дворянській. Однак там зять власника однієї з квартир, канадієць, залучив адвоката, поки усім мешканцям не запропонували компенсацію, люди не погоджувалися на знесення будівлі.
Цікавий той факт, що рішення про те, зносити, чи відновлювати будинок для мерії штампує по суті кілька ФОП-ів, серед них ФОП Кушнір Олексій Михайлович.
ФОП працює з 2017 року, але саме з 2023 року він регулярно отримує замовлення по суті від кількох замовників, основним з яких є Департамент благоустрою Одеської міської ради. Ці замовлення, а також кілька від сусідніх до Одеси громад, принесли підприємцю за період з 2023-2026 року майже 24 млн гривень, 22,2 з них — на неконкурентних лотах, за інформацією сервісу Youcontrol.
Саме рішення ФОП О.М. Кушнір лягло в основу кількох проєктів рішень Одеської міської ради про знесення історичних будинків, які давно могли «муляти око» місцевим забудовникам. Зокрема, цей фахівець проводив обстеження таких об’єктів, як Виноградна, 1 та Новосельського, 16, які демонтували.
Новосельського, 16. На місці будинку — розчищений майданчик
В ідеальному світі висновки про технічний стан архітектурної спадщини мала б робити незалежна експертиза — така, що об’єктивно зважує на цінність будівлі, шукає шляхи її збереження та відновлення.
Натомість ми бачимо, що одеська мерія покладається на «зручного» фахівця. Про те, наскільки Олексій Кушнір є насправді «незалежним», куди промовистіше за офіційні печатки кажуть його позначення в сервісі Getcontact. Теги, під якими експерт записаний у телефонах своїх колег та замовників, розкривають справжню природу співпраці.
У телефонних книгах він підписаний як: Кушнир Алексей (Горсовет)», «Алексей Департамент Благоустройства», «Кушнир Алексей Михайлович Эксперт Адм» тощо. Це прямо вказує на те, що для замовників він сприймається як частина адмінресурсу мерії, а не самостійний експерт
Частина тегів описують й характер його «експертизи»: «Алексей Кушнир Звит Эксперт Демонтаж», «Алексей Кушнир -эксперт Разрушения», «Олексій Звіт Несучої Здатності Одеса» Здається, у багатьох замовників складається враження, що цього експерта варто звертатися не тоді, коли хочуть врятувати будинок, а тоді, коли потрібно юридично обґрунтувати його демонтаж.
Так підписаний експерт за своїм номером телефону, який вказаний на сторінці ФОП у сервісі Youcontrol
Роль залучених експертів у цьому процесі є критичною, адже саме їхні технічні висновки стають підставою для рішень про демонтаж або відновлення будівель. Як раніше з’ясувало видання «Антикорупційний вимір», частину таких звітів для Департаменту благоустрою Одеської міськради готують підприємці, які водночас мають зв’язки з будівельним бізнесом.
Зокрема, експерт Олександр Сліпич, що масово виконує обстеження пошкоджених будівель, є співвласником компаній ТОВ «АПК Менеджмент 2» та ТОВ «АПК Центр», пов’язаних із забудовою в історичному центрі Одеси. За даними журналістів, ці компанії отримували земельні ділянки під забудову від міської ради, що породжує питання щодо можливого конфлікту інтересів у випадках, коли саме від експертного висновку залежить подальша доля пошкоджених будівель.
Водночас координаторка напряму документування Ukrainian Heritage Monitoring Lab (HeMo) Ліза Євсеєва зазначає, що будинок за адресою Новосельського, 16 був надзвичайно цінною частиною історичного середмістя Одеси. Це був двоповерховий прибутковий будинок, зведений у 1894 році за типовим неоренесансним проєктом для Я. Гальченка. На думку експертки, цю споруду варто було спробувати зберегти хоча б частково, хоча б зібрати автентичні елементи будівлі.
— Мене дуже сильно вразив квартал на Новосельського, бо там фактично повикидали все: двері, ворота, які мешканці самі відновили. Люди розповідали, що вже наступного дня приїжджали забудовники, готові за безцін демонтувати будівлі, щоб забрати ракушняк — цінний історичний камінь. На жаль, ця цінність не усвідомлюється чиновниками, і не лише в Одесі, — каже Євсеєва.
Вона наводить приклад, коли стався приліт у Будинок вчених (маєток Толстих), то до приходу туди експертів чимало цінних елементів просто опинилися в сміттєвих пакетах. Двірники, волонтери, вони просто могли не усвідомлювати цінність цих елементів для подальшої реставрації будівлі.
Будинок вчених, Одеса, березень 2026 року
Водночас для міського бюджету демонтаж історичних будівель зовсім не є безкоштовним. Підряди на такі роботи Одеська міська рада, як правило, укладає без проведення конкурентних процедур. І віддає так само в одні й ті ж руки.
Наприклад, право на демонтаж будівлі на Приморській, 25 за 3 млн грн у безконкурентній боротьбі отримала компанія ТОВ «Спец-Буд-Техніка».
Підрядник виконав роботи досить швидко — на місці залишилися лише кілька технічних приміщень біля підпірної стінки, які місцеві жителі використовують як комори та розчищена ділянка.
Однак якщо відкрити сервіс Прозоро, то може видатися, що це єдине в Одесі підприємство, яке здатне виконувати цю роботу. Більшість тендерів з демонтажу будинків виконують саме вони.
При чому, закупівлі з демонтажу Одеської міської ради потрапляли у топ-найдорожчих в Україні в 2024 році. Одеська міська рада у топ-5 посіла 3 та 4 місце.
До речі, що цікаво, у власності підприємства рахується лише 1 одиниця техніки — самоскид вантажний SHACMAN. Керівник і власник фірми — В’ячеслав Вовк. З цікавих фактів, він надає автомобіль Mercedes в оренду депутату Одеської обласної ради Василю Шкрябаю (одному з обвинувачуваних у справі колишнього заводу "КРАЯН").
Чи справді пошкоджені пам’ятки Одеси "консервують" на час війни?
Як пояснює історик і дослідник архітектури Одеси Дмитро Шаматажи, одеський клімат та блекаути можуть завдати будівлям більше шкоди, ніж вибухові хвилі. Волога, сніг і дощ руйнують ті споруди, які ще можна було б врятувати, навіть якщо вони мають лише часткові пошкодження. Блекаути та тепловий режим у будівлях, коли працюють обігрівачі та світло, теж впливають на їхню стійкість.
Експертка Ліза Євсеєва додає, що в Одесі та багатьох інших містах фактично немає прикладів якісної консервації будинків до початку реконструкції.
— Дії Росії — це злочин проти української ідентичності та культури. Ми документуємо ці злочини для правосуддя та майбутньої відбудови. Втрачаємо дуже багато не лише через ворога, а й через помилки, неграмотні дії, нерозуміння, як потрібно. Там, де достатньо просто накрити будівлю та почекати до кращих часів, заходять бульдозери, демонтажники.
У людей, в одеситів, є розуміння, що саме є цінністю, що потрібно берегти. Вони серцем прив'язані до міста. Однак мають бути більш наполегливими в бажанні зберегти своє місто, використовуючи всі можливі інструменти впливу - через депутатів, через петиції, звернення, ініціативи, говорить експертка.
Кілька червоних стрічок із попередженням про аварійну небезпеку — це не збереження будівлі. Справжнє збереження передбачає тимчасову стабілізацію конструкцій: встановлення металевих або дерев’яних опор (свай), підпірних рам, закріплення дірявих стін і склепінь, накриття даху та пошкоджених ділянок водонепроникною плівкою або брезентом. Лише такий підхід дозволяє захистити будівлю до повноцінної реконструкції.
В історичному центрі ми не знайшли жодних прикладів такого збереження. І говорити, що на це не вистачає коштів, коли бачиш витрати на демонтаж та інші видатки, просто не виправдано.
Щоб було по-іншому: варто просто любити своє місто більше, ніж власну кишеню
Можна довго переконувати, що ти любиш місто, що боїшся втратити його автентичність, писати листи в ЮНЕСКО з вимогою зберегти символи «русского міра» в Одесі, але ставлення до історичної архітектури показує справжнє обличчя. В Одесі часто зносять будівлі замість того, щоб стабілізувати й охороняти їх.
Дмитро Шаматажи нагадує один з найвідоміших історичних прикладів, коли вдалося під час війни якісно відновити історичне обличчя міста. Йдеться про німецький Дрезден. Відновлення Дрездена після Другої світової війни є одним із найбільш вражаючих прикладів масштабної реконструкції зруйнованого міста у світі. Під час бомбардувань у лютому 1945 року понад 90% історичного центру було знищено. Дрезден, який називали «Флоренцією на Ельбі», перетворився на попелище. Більшість унікальних пам'яток архітектури була втрачена.
За радянських часів, багато руїн було знесено, а місто забудовувалося типовими соціалістичними будівлями. Коли впала Берлінська стіна, то місто почали відновлювати. І тут на допомогу прийшло те, що багато елементів вдалося зберегти, їх збирали майже одразу після руйнування, вносили в каталоги та зберігали.
Це дало змогу, коли з'явилася можливість, відновити історичний центр міста. Його звели з нуля, в такому ж вигляді, який він мав до бомбардування. Фрауенкірхе, Євангельсько-Лютеранський храм в стилі бароко, яка була в руїнах, теж відновили.
Прикладом спроби зберегти автентичне обличчя Одеси став проєкт «Тисячу дверей». Його мета — відновлювати й зберігати історичні двері старовинних будівель, документуючи їхню форму, матеріали та декоративні елементи, щоб зберегти характер міста навіть там, де відновлення повноцінної споруди поки неможливе. Це невеликий, але важливий крок до того, щоб місто не втратило свою унікальність, і приклад того, що історію можна берегти, навіть коли масштабні реставрації відкладають.
Одеса цілком може зберегти своє унікальне обличчя, але для цього комусь потрібно любити її щиро і віддано. Як казав Євген Чикаленко, уродженець Одеської області, «Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини своєї кишені». Ці слова можна переадресувати й до чиновників та підприємців Одеси, які відповідають за її історичну спадщину: любов до міста проявляється не у деклараціях чи галочках у планах, а в реальних діях — стабілізації старих будівель, збереженні автентичних фасадів і підтримці проєктів, що відновлюють історичний облік Одеси. Лише така відповідальність і відданість здатні гарантувати, що місто не втратить свого неповторного обличчя.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Пульс відновлення: 1-0», який реалізується ГО «Вікно Відновлення» за підтримки International Media Support. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію ГО «Вікно Відновлення» та International Media Support.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
