Одеса — місто, яке розвивалося від порту, навколо якого сформувався історичний центр. Більшість ключових об’єктів — Приморський бульвар, Оперний театр, Воронцовський палац, вулиця Гоголя, Будинок вчених, Дерибасівська, Археологічний, Літературний та Художній музеї, — розташовані поруч із портом, який майже щодня атакують росіяни ракетами та дронами. Через це пошкодження або руйнування архітектурних пам’яток та об’єктів під охороною ЮНЕСКО під час війни стають особливо концентрованими у невеликому районі.
Біляївка.City проаналізували: чи достатньо робить влада Одеси для порятунку того, що системно нищить ворог? Чи, навпаки, війна стала зручною ширмою для хронічної проблеми Одеси — занедбаності та "тихого" знесення історичної забудови?
Масштаби руйнувань та «зашифрована» статистика
За чотири роки повномасштабної війни російські атаки пошкодили в Одесі 245 об’єктів культурної спадщини, з яких 127 — житлові будинки, повідомив очільник Одеської міської військової адміністрації Сергій Лисак.
Наразі немає повної відкритої інформації, про які саме будівлі йдеться: у рішеннях виконкому конкретні об’єкти шифруються літерами, зник список з сайту ЮНЕСКО, не підтримується робота робота мапи культурних втрат України, на запит Біляївка.City Одеська міська рада ще досі не відповіла.
Лисак пояснює, що об’єкти історичного спадку відновлюються за складною процедурою: спершу виконуються невідкладні протиаварійні роботи, далі — реставрація за науково-проєктною документацією та з відповідними дозволами. Втім системних ознак її виконання не видно. Щобільше, Одеса втрачає свою ідентичність не лише через прильоти.
Хто вирішує, що відновлювати першочергово?
Історик та дослідник архітектури Одеси Дмитро Шаматажи вказує на існування негласного правила: до кінця війни нічого не реконструювати. Мовляв, «може прилетіти знову», тож сенсу в роботах немає. І насправді прикладів відновлення історичних будинків в Одесі майже відсутні. Аналізувати відбудову не можна, бо її немає.
Винятком став будинок на Преображенській, 2. Біляївка.City розповідали, що завдяки приватній компанії вдалося відновити зовнішній вигляд будівлі, однак вона все так же не придатна для життя.
Станом на березень 2026 року майже повністю відновлено лише два об'єкти з історичного центру міста — Спасо-Преображенський собор та готель «Брістоль». Обидва проєкти реалізовувалися з залученням приватних та міжнародних коштів.
Готель «Брістоль» постраждав 31 січня 2025 року: внаслідок удару вибиті вікна, пошкоджений фасад та дах. Готелем керує компанія Vertex United Бориса Кауфмана та Олександра Грановського, тож відновлення виконувалося за приватні кошти.
З точки зору історичної відповідності відбудови, скандал стався стосовно обличчя скульптури на фасаді. Однак, як пояснила виданню «Думська» заступниця директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОВА Олена Воробйова, це не був остаточний варіант реставрації.
Другий майже відновлений об'єкт — Свято-Преображенський собор, центр релігійного життя одеської громади Російської православної церкви в Україні. Це будівля-копія, яка з'явилася у 1999-2011 роках, на місці зруйнованого радянською владою у 1936 році храму, є пам'яткою місцевого значення.
Будівля Собору перебуває в активній фазі ремонту
Кафедральний собор постраждав 23 липня 2023, тоді руйнувань зазнала вівтарна частина, а також ракетою пробило два поверхи вниз. Кошти на реконструкцію збирали й в самій епархії через благодійний фонд "Митрополіта Агафангела", а також завдяки протекції мерії Одеси та тодішнього мера Труханова до відбудови долучився уряд Італії та ЮНЕСКО.
Італійці виділили 500 тисяч євро, повідомляли на сайті Одеської міської ради, ще 78 тис євро на ремонт системи опалення виділила ЮНЕСКО.
Наразі будівля перебуває в стадії завершення реконструкції
Водночас значно цінніші пам’ятки занепадають. Наприклад, Циркульний корпус інфекційної лікарні — одна з найдавніших кам'яних споруд Одеси. Цей об'єкт національного значення перебуває в аварійному стані вже понад два десятиліття. Без належної консервації будівля роками руйнувалася від часу, а обстріл 15 червня 2025 року став для неї майже фатальним.
Тендери та «свої» люди: бізнес на консервації
Навіть тендер на консервацію Циркульного корпусу Одеської інфекційної лікарні оголосили не одразу після обстрілу, лише у жовтні, а договір із підрядником — компанією «Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач» — уклали ще пізніше.
Договір на 68,5 млн грн Управління капітального будівництва Одеської міської ради уклало з ПрАТ «Ремонтно-будівельна дільниця “Одесголовпостач”». Компанія стала єдиним учасником закупівлі й отримала контракт без конкуренції. Фірма належить підприємцю Олександру Фрідману, який є засновником, бенефіціаром і власником частини акцій компанії.
З 2016 року компанія через Prozorro отримала підрядів на 1,3 млрд грн. Найбільше контрактів — на 684 млн грн — ПрАТ «Одесголовпостач» уклало саме з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради. Аналітики Dosorro лише на цій закупці прогнозують переплату понад 4 млн грн. Роботи мають тривати до кінця 2026 року, однак станом на березень 2026 року ознак початку на об’єкті поки що немає.
З 15 червня 2025 року будівля навіть мінімально не законсервована після обстрілу
— Ми обстежили в Одесі 201 будинків історичного центру, — каже координаторка напряму документування Ukrainian Heritage Monitoring Lab (HeMo) Ліза Євсеєва. — Для мене найбільш незрозумілими з точки зору підходу до збереження та порятунку після обстрілів є три випадки. Перший — це стан Воронцовського палацу, де ми бачили буквально діри у стінах. Волога, дощ і сніг можуть зробити те, чого не доробили росіяни.
— Другий приклад — ставлення до консервації та стабілізації Циркульного корпусу інфекційної лікарні, — каже експертка.
У цій будівлі, зокрема, розташована найдавніша церква Одеси: Собор Різдва Христового ПЦУ, який є соборним храмом Одеської єпархії ПЦУ. Під час обстрілу вибуховою хвилею там пошкодило стіни, дах, вікна та внутрішнє оздоблення собору. Значних пошкоджень зазнала недільна школа, розташована при соборі. Пошкоджені ікони та вітражі.
Собор Різдва Христового ПЦУ
З відновленням цієї будівлі самостійно намагаються справитися в єпархії. Як розповів настоятель храму о.Теодор, одразу після руйнування вони зверталися до мерії за допомогою. Однак їм відповіли, що державні кошти на реконструкцію витрачати не можуть. Не допомогли із залученням донорських коштів. Тому всі відновлювальні роботи лягли на плечі єпархії та прихожан.
— Намагаємося справлятися самі, але це дуже непросто, і не дуже виходить, — визнає о.Теодор. Храм досі потребує чималих робіт з реконструкції та відновлення.
Культурна спадщина чи офіси для чиновників?
Замість прозорої «дорожньої карти» відновлення Одеси панує хаос. Відсутність стратегічного плану перетворює відбудову історичного центру на непрозору вибірковість, де пріоритети визначаються не цінністю архітектури, а кулуарними рішеннями.
Так, у січні 2026 року Верховна Рада ратифікувала грантову угоду щодо програми "Відновлення та збереження культурної спадщини Одеського регіону" між урядами України та Італії на 38,5 млн євро. До списку будівель на відновлення увійшли чотири знакові споруди, які реально постраджали від російських атак та знаходяться під управління Одеської обласної ради:
- Одеський художній музей;
- Одеський музей західного і східного мистецтва;
- Одеська обласна філармонія;
- Одеський літературний музей
А також дві будівлі, які знаходяться під управлінням Одеської міської ради:
- адміністративна будівля на вул. Рішельєвська,4 (Будівля Банку об’єднаного торгового дому Ашкіназі, Центральний палац одружень);
- адміністративна будівля вул. Приморська, 6 (Будинок Зонтага).
Адміністративна будівля за адресою вул. Рішельєвська, 4, де наразі функціонує Палац одруження, не входить до переліку пошкоджених об'єктів культурної спадщини за даними моніторингу Ukrainian Heritage Monitoring Lab (HeMo).
На її реконструкцію вже виділялися кошти з міського бюджету, хоча й процес критикували, що він був виключно фасадним. У 2017 році пішло 8,4 мільйони на ремонтно-реставраційні роботи будівлі. Ще 1,4 млн було витрачено у 2018 році. У 2023 році знову виділили 4,6 млн гривень на розробка проектної документації на реконструкцію цієї будівлі.
Єдине місце, яке було пошкоджене на будівлі Палацу одружень, візуально виглядає як результат неякісного ремонту та впливу часу
Навіщо вливати кошти в будівлю, яка візуально в доброму стані, ігноруючи руїни поруч? Відповідь у грантовій угоді: тут планують створити «ресурсний центр» для координації збереження спадщини ЮНЕСКО. Фактично — новий офіс для чиновників, в якому вони будуть турбуватися про історію Одеси.
До списку першочергових потрапив і Будинок Зонтага (вул. Приморська, 6). Мерія передала будівлю профільному департаменту, щоб відкрити там «культурний хаб». За інформацією видання "Одеське життя": мерія хоче проводити тут наради та приймати гостей.
Будинок Зонтага: наслідки останнього ракетного обстрілу Одеси.
Ще один документ, яким регулюється наміри Одеської мерії зберігати культурну спадщину є міська цільова програма на 2025-2028 роки, загальним бюджетом 663,49 млн грн. Розробником програми виступив Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради. Однак більшість об'єктів просто переходять з програми в програму та не відображають воєнні реалії.
Експертиза: хто підписує «смертні вироки» історичній Одесі?
Повільна у рішеннях щодо збереження та консервації цінних будівель Одеси, міська влада водночас досить оперативно визнає зруйновані будинки такими, що не підлягають відновленню. Однак і тут виникають питання: чи справді ці будівлі неможливо було реконструювати, чи руйнування просто стало зручним приводом позбутися об’єктів, розташованих на особливо цінних земельних ділянках? Сумніви викликає насамперед те, хто саме виконує роботи зі знесення та хто ухвалює рішення про неможливість відновлення споруд.
Дуже показовою у цьому сенсі є історія будинку за адресою Приморський бульвар, 25. Він розташований у самому серці Одеси — поруч Шахський палац, бульвар Військово-морських сил, Одеський порт та Грецький парк. Будинок постраждав тієї ж ночі, що і Спасо-Преображенський собор, однак руйнувань зазнала лише частина будівлі. Його можна було б врятувати, якби міська влада була в цьому зацікавлена — у цьому переконані активісти та мешканці.
— Людям не залишили вибору, — розповідає український журналіст та громадський діяч Олег Михайлик, який неодноразово викривав корупційні схеми та боровся за збереження архітектурної спадщини міста.
Спочатку мешканців просто ігнорували, натомість майже одразу приїхали служби, які відрізали будинок від газу та водопостачання. Ніхто не намагався врятувати будівлю — це робили силами волонтерів, які допомагали розбирати завали.
— Проти людей зіграв той факт, що багато хто не мав належним чином оформлених документів, — говорить Михайлик. — У когось їх не було взагалі, хтось не вступив у право спадщини або не оформив право власності. Усі вони просто залишилися без даху над головою, хоча жили в будинку роками. Аналогічна історія трапилася з будинком на вулиці Дворянській. Однак там зять власника однієї з квартир, канадієць, залучив адвоката — і поки всім мешканцям не запропонували компенсацію, люди не погоджувалися на знесення.
Цікаво й те, що рішення про знесення чи відновлення будинків для мерії штампують лише кілька ФОПів, серед яких — Кушнір Олексій Михайлович.
Підприємець працює з 2017 року, проте саме з 2023-го він почав регулярно отримувати замовлення від вузького кола замовників, головним із яких є Департамент благоустрою Одеської міської ради. За інформацією сервісу Youcontrol, ці контракти, разом із кількома замовленнями від сусідніх громад, принесли підприємцю за період 2023–2026 років майже 24 млн гривень. Прикметно, що 22,2 млн із цієї суми отримані на неконкурентних лотах.
Дані з сервісу Youcontrol
Саме рішення ФОП О.М. Кушнір лягло в основу кількох проєктів рішень Одеської міської ради про знесення історичних будинків, які давно могли «муляти око» місцевим забудовникам. Зокрема, цей фахівець проводив обстеження будинків за адресою Виноградна, 1, Новосельського, 16, які досить оперативно демонтували.
Новосельського, 16. На місці будинку — розчищений майданчик
В ідеальному світі висновки про технічний стан архітектурної спадщини мала б робити незалежна експертиза — така, що об’єктивно зважує цінність будівлі, шукає шляхи її збереження та відновлення.
Натомість ми бачимо, що одеська мерія покладається на «зручного» фахівця. Про те, наскільки Олексій Кушнір є насправді «незалежним», куди промовистіше за офіційні печатки свідчать його позначення в сервісі Getcontact. Теги, під якими експерт записаний у телефонах своїх колег та замовників, розкривають справжню природу цієї співпраці.
У телефонних книгах він підписаний як: Кушнир Алексей (Горсовет)», «Алексей Департамент Благоустройства», «Кушнир Алексей Михайлович Эксперт Адм» тощо. Це прямо вказує на те, що для замовників він сприймається як частина адмінресурсу мерії, а не самостійний експерт
Частина тегів описують й характер його «експертизи»: «Алексей Кушнир Звит Эксперт Демонтаж», «Алексей Кушнир -эксперт Разрушения», «Олексій Звіт Несучої Здатності Одеса» Здається, у багатьох замовників складається враження, що цього експерта варто звертатися не тоді, коли хочуть врятувати будинок, а тоді, коли потрібно юридично обґрунтувати його демонтаж.
Так підписаний експерт за своїм номером телефону, який вказаний на сторінці ФОП у сервісі Youcontrol
Ми звернулися до Олексія Кушніра за роз'ясненнями щодо його тісної співпраці з мерією та критеріїв, за якими він виносить вердикти історичним будівлям. Пан Олексій заперечує будь-яку адміністративну залежність від міської ради, посилаючись на сувору відповідність законодавству.
Про «монополію» на замовлення та тендери:
На питання про те, як йому вдається отримувати таку кількість контрактів без конкуренції, підприємець відповів, що процедура вибору виконавця є законною: «Я не один, з ким укладають договори. Там є дуже багато людей... По-перше, це по законодавству: мінімум повинно бути, здається, три або чотири комерційні пропозиції. Без цього категорично не можна, це заборонено законом. Вибирають тих, хто дав найменшу ціну. Це прописано в постанові, яка регламентує обстеження таких будівель».
Про доцільність знесення vs відновлення:
Щодо знесення будинку на Новосельського, 16, який архітектори вважають цінною частиною історичного фону, експерт висловив прагматичну позицію: «Це точно не пам'ятка архітектури. Будівля була значно пошкоджена і загрожувала безпеці людей... Будь-яку будівлю можна зберегти, навіть одну стіну. Але наскільки це доцільно економічно? Я вважаю, що це було недоцільно. Там не було архітектурних цінностей по фасадах, і вона чітко підпадала під критерії знищеного майна».
Про записи в Getcontact та «зв'язки» з мерією:
Позначки у телефонах колег як «Олексій Горсовєт» підприємець називає випадковістю, дистанціюючись від статусу «своєї людини» в Департаменті благоустрою: «Я не знаю, чому так хтось мене записав. Я з міською владою ніяк не пов'язаний. Я працюю в будівельній академії, я кандидат наук, доцент. Маю свій ФОП. Можливо, пару років тому мене запрошували в міську раду як експерта для консультації — як це все оформлювати. Але з міською радою я не пов'язаний однозначно».
Раніше видання «Антикорупційний вимір» з’ясувало, що частину звітів з експертизою для Департаменту благоустрою Одеської міськради готують підприємці, які водночас мають зв’язки з будівельним бізнесом. Зокрема, експерт Олександр Сліпич, що масово виконує обстеження пошкоджених будівель, є співвласником компаній ТОВ «АПК Менеджмент 2» та ТОВ «АПК Центр», пов’язаних із забудовою в історичному центрі Одеси. За даними журналістів, ці компанії отримували земельні ділянки під забудову від міської ради, що породжує питання щодо можливого конфлікту інтересів у випадках, коли саме від експертного висновку залежить подальша доля пошкоджених будівель.
⚠️ Всі питання щодо вибору експертів, пріоритетності відбудови, ситуацію з будівлями, що лежать в руїнах та не консервуються належним чином, ми переадресували до мерії м.Одеси. Після отримання відповіді — доповнимо інформацією цей текст.
Демонтажу варто уникати, коли йдеться про історичну забудову
Водночас координаторка напряму документування Ukrainian Heritage Monitoring Lab (HeMo) Ліза Євсеєва зазначає, що будинок за адресою Новосельського, 16 був надзвичайно цінною частиною історичного середмістя Одеси.
Двоповерховий прибутковий будинок, зведений у 1894 році за типовим неоренесансним проєктом для Я. Гальченка, на думку експертки, варто було спробувати зберегти хоча б частково, або зібрати автентичні елементи будівлі.
— Мене дуже сильно вразив квартал на Новосельського, бо там фактично повикидали все: двері, ворота, які мешканці самі відновили. Люди розповідали, що вже наступного дня приїжджали забудовники, готові за безцін демонтувати будівлі, не усвідомлюючи цінність, наприклад, навіть ракушняка, з якого ця будівля збудована, — каже Євсеєва.
Вона наводить приклад: коли стався приліт у Будинок вчених (маєток Толстих), ще до приходу експертів чимало цінних елементів просто опинилися у сміттєвих пакетах. Двірники чи волонтери могли просто не усвідомлювати значення цих деталей для майбутньої реставрації будівлі.
Будинок вчених, Одеса, березень 2026 року
Мільйони на знесення: «золоті» закупівлі без конкуренції
Водночас для міського бюджету демонтаж історичних будівель зовсім не є безкоштовним. Підряди на такі роботи Одеська міська рада зазвичай укладає без проведення конкурентних процедур, віддаючи їх в одні й ті самі руки.
Наприклад, право на демонтаж будівлі на Приморській, 25 за 3 млн грн у безконкурентній боротьбі отримало ТОВ «Спец-Буд-Техніка». Підрядник виконав роботи оперативно: на місці залишилися лише розчищена ділянка та кілька технічних приміщень біля підпірної стінки, які мешканці використовують як комори.
Якщо відкрити сервіс Prozorro, може здатися, що це ледве не єдине в Одесі підприємство, здатне виконувати таку роботу. Причому закупівлі Одеської міськради з демонтажу потрапляли до топ-5 найдорожчих в Україні за 2024 рік, посівши 3 та 4 місця.
Прикметно, що у власності підприємства значиться лише одна одиниця техніки — вантажний самоскид SHACMAN. Власник фірми В’ячеслав Вовк також відомий тим, що надає автомобіль Mercedes в оренду депутату облради Василю Шкрябаю — одному з обвинувачених у справі заводу «Краян».
«Відкриті рани»: чому консервація лишається на папері?
Чи справді пошкоджені пам’ятки Одеси «консервують» на час війни? Історик Дмитро Шаматажи пояснює: одеський клімат та блекаути можуть завдати спорудам більше шкоди, ніж вибухові хвилі. Волога, сніг і дощ руйнують те, що ще можна було б врятувати.
Експертка Ліза Євсеєва додає: в Одесі фактично немає прикладів якісної консервації. «Дії Росії — це злочин проти нашої ідентичності. Ми документуємо ці злочини для правосуддя. Але ми втрачаємо надто багато не лише через ворога, а й через помилки, неграмотні дії та нерозуміння. Там, де достатньо просто накрити будівлю, заходять бульдозери, демонтажники», — зазначає експертка.
Будівля належним чином стабілізовна — може бути врятована, будівля, яку неправильно відновлювали, або намагалися реконструювати нашвидкоруч — безнадійно втрачена.
— Для того, щоб мінімізувати навіть ненавмисний негативний вплив, — каже експертка, — ми проводимо навчання: для комунальників, для чиновників, для волонтерів.
Пошкоджені вітражі Одеської філармонії.
Євсеєва зазначає, що якісне збереження будівлі повинно починатися з того, щоб убезпечити її. Звісно, не можливо захистити будівлю від влучання ракети, чи дрону, але якщо в місті будівля має унікальні вітражі, то доречно було б їх заховати, говорить експертка, стосовно будівлі Одеської філармонії. Про це заговорили лише у 2025му році. Після прильоту та руйнування пам'ятки.
Однак мають бути більш наполегливими в бажанні зберегти своє місто, використовуючи всі можливі інструменти впливу — через депутатів, через петиції, звернення, ініціативи.
Кілька червоних стрічок із попередженням про аварійну небезпеку — це не збереження будівлі, не консервація, ні стабілізація. Більшість з будівель на фото перебувають в такому стані з 2023 року.
Справжнє збереження, говорять експерти, передбачає тимчасову стабілізацію конструкцій: встановлення металевих або дерев’яних опор (свай), підпірних рам, закріплення дірявих стін і склепінь, накриття даху та пошкоджених ділянок водонепроникною плівкою або брезентом. Лише такий підхід дозволяє захистити будівлю до моменту повноцінної реконструкції. В історичному центрі ми не знайшли жодних прикладів такого збереження.
І говорити, що на це не вистачає коштів, коли бачиш витрати на демонтаж та інші видатки, просто не виправдано.
Щоб місто залишалося унікальним, варто любити його більше, ніж власну кишеню
Можна довго переконувати себе і інших, що любиш Одесу, що боїшся втратити її автентичність, писати листи в ЮНЕСКО з вимогою «зберегти символи російського світу», але справжнє ставлення до історії видно по діях. В Одесі часто зносять будівлі замість того, щоб стабілізувати та охороняти їх.
Дмитро Шаматажи нагадує приклад, який надихає: відновлення німецького Дрездена після Другої світової війни.
Місто, яке називали «Флоренцією на Ельбі», перетворилося на попелище. Багато унікальних пам’яток було втрачено, а за радянських часів руїни частково зносили, а місто забудовували типовими соціалістичними будівлями.
Після падіння Берлінської стіни з’явилася можливість відновити історичний центр. Завдяки тому, що елементи архітектури збирали, каталогізували і зберігали, вдалося відтворити будівлі у тому вигляді, який вони мали до бомбардування. Зокрема Фрауенкірхе — Євангельсько-лютеранський храм у стилі бароко — було відновлено з руїн.
В Одесі теж є спроби зберегти автентичне обличчя міста. Проєкт «Тисячі дверей» відновлює та документує історичні двері старовинних будівель, зберігаючи їх форму, матеріали та декоративні елементи. Це невеликий, але важливий крок, щоб місто не втратило свій характер, навіть там, де повноцінна реставрація поки неможлива.
Відео: Марія Стрижевська
Одеса цілком може зберегти своє унікальне обличчя. Але для цього потрібна щира любов до міста — як казав одесит Євген Чикаленко: «Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини своєї кишені». Ці слова можна переадресувати чиновникам та підприємцям Одеси: любов до міста проявляється не в деклараціях, а в реальних діях — стабілізації старих будівель, збереженні автентичних фасадів і підтримці проєктів, що відновлюють історичну спадщину. Лише така відданість гарантує, що Одеса не втратить свого неповторного обличчя. І ні у кого не буде підстав говорити: "Одеса вже не та".
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Пульс відновлення: 1-0», який реалізується ГО «Вікно Відновлення» за підтримки International Media Support. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію ГО «Вікно Відновлення» та International Media Support.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
