Біляївка.City продовжує розповідати про безпеку у місті, зокрема на дорогах. Цього разу ми поговорили з водієм однієї з місцевих служб таксі Дмитром Козирем: про щоденні виклики, пасажирів, небезпечні ділянки та чому навіть у невеликому місті робота таксі потребує терпіння, уваги й людяності. Чому з таксистом? Бо в нашому опитуванню саме до таксистів було багато питань у містян: порушують, летять, часто накидають неіснуючі кілометри до рахунку.
Таксі — не основна робота
Дмитро — біляївець, з мікрорайону селища станції Дністер. Каже, вже встиг одружитися, народити сина і побудувати власний дім. Його основне місце роботи – станція Дністер. Оскільки робота позмінна – у вільний час працює водієм в місцевій службі таксі. У цю сферу прийшов ще у 2014 році. Потім була тривала перерва. Рік тому знову повернувся за кермо.
— Це підробіток. Бо зараз такі ціни на все, що зарплати з основної роботи не вистачає. Але графік — доба через три, дозволяє шукати додатковий дохід, — говорить наш співрозмовник.
Дмитро зізнається, що інколи працює не лише в таксі, а ще й на будівництві. Досвід має, бо сам з нуля будинок побудував. Та це сезонна робота: сьогодні є, завтра ні. А родині хочеться дати гідне життя. Окрім цього ще має вдома теплицю.
— Вдень працюю в таксі, вночі — у теплиці. Ну, коротко кажучи, трішки вдома ночую, — з посмішкою розповідає чоловік.
Він не розглядає таксі як основну роботу. Каже, що у цій сфері аби добре заробляти, треба працювати без вихідних і майже цілодобово.
— Я колись думав, класно працювати таксистом. Взимку в теплі, влітку з кондиціонером. А тепер розумію: ну скільки ти їдеш в машині — 8–10 хвилин, а в день до 10 замовлень. Тобто більшу частину стоїш, чекаєш: або на спеці або у холоді. Вмикати пічку постійно, щоб грітися? То тоді треба ще думати, в кого позичити гроші, щоб покрити ці розходи, — з самоіронією говорить чоловік.
Як змінилась робота за 10 років
Дмитро Козир
Якщо порівнювати роботу в таксі у 2014 році, то зараз, за словами чоловіка, багато змінилось. Наприклад, пам’ятає, як 10 років тому вони з колегами стояли на вулиці і на аркуші паперу малювали план Зеленого Хутора. Не для того, щоб вчасно приїхати туди на виклик, а й щоб, дай Боже, виїхати з того лабіринту. Зараз все простіше: є гаджети, програми, додатки, карти.
Хоч працює Дмитро у таксі не так довго, як деякі його колеги, говорить, фраза "битий таксист", яку часто можна почути серед людей, йому не подобається. Бо часто її контекст негативний — втомлений, різкий, байдужий водій, який любить повчати, сперечатися, знає все краще за всіх.
— Ну знаєте, типу, попив кави, покурив, постояв, попліткував — і так увесь день. Насправді, багато таксистів працюють сумлінно і чесно, — зазначає чоловік.
Про чесність і тарифи
Якщо пасажир сумнівається у чесності водія, Дмитро радить просити його включити таксометр, який має кожен водій таксі. Тоді ви будете бачити, скільки проїхали, яка вартість вашої поїздки.
Також, пояснює він, є сума подачі автомобіля. Тобто машина приїхала, ви сіли — і це вже коштує, наприклад, 50 грн. Це компенсація відстані, яку проїхав водій до вас. Вона може бути 300 метрів, а може і три кілометри. Після цієї суми вже почнеться рахуватись кілометраж.
Щодо цін на послуги таксі, Дмитро погоджується, що в Одесі вони трішки дешевші. Але цьому є пояснення. Там більше машин, менше прогони, більше замовлень. Водії обирають, куди ближче їхати до замовника — зазвичай це 400–500 метрів. Тобто за день вони можуть 50 км проїхати. А у Біляївці — за сотню кілометрів перевалює.
Якщо замовлення у селище, а водій біля вулиці Шевченка, то йому треба проїхати 4–5 км, а не два квартали, як в Одесі.
Разом з тим, є у таксі в Біляївці переваги.
— Коли в Одесі негода, то таксі там підвищують ціну у рази. А у Біляївці — немає значення: ожеледиця, сніг, дощ, вітер — ціна однакова, як і в сонячний день, — пояснює Дмитро. — Єдине, є полуторний тариф у святкові дні, на Різдво чи Новий рік. Це справедлива компенсація, бо людина вийшла працювати у свято, коли всі хочуть побути з родиною.
Парковка — не проблема, є інші
Водій погоджується, що в час пік у центрі Біляївки вільне місце для парковки знайти важко, але в цьому винні не таксисти. Кількість машин в місті стрімко зростає, а межі центру — ті самі.
Біляївка, центр
— Наскільки мені відомо, за машинами іншої служби таксі закріплено кілька паркувальних місць у центрі, за які вони оплачують. А загалом певних визначених місць для таксі немає. Як кажуть, хто перший став, того і місце. В деяких ситуаціях, наприклад, біля лікарні, таксисти намагаються стати ближче, щоб людині було видно машину і зручно підійти. Хтось хоче до ринку ближче. Але таксист не може від когось вимагати виїхати, бо це не його місце, це буде самозахват.
Більш серйозною проблемою Дмитро називає порушення швидкісного режиму і неуважність водіїв.
— Пишуть, Харківська кут Миру — небезпечна ділянка, де поворот до лікарні. Але не менш небезпечною є Київська кут Миру. Там теж часто аварії. Якщо ти не місцевий і їдеш з Теплодара чи з Широкої Балки, Василівки в сторону села Маяки, навігатор прокладе маршрут через Київську. Там дорога пряма, асфальтована, є прилеглі вулиці, і немісцевий думає, що їде по головній дорозі. А тут раз, — і через 300 метрів вулиця Миру, яку сприймають за чергове перехрестя. Не кожен вчасно помітить знак і пролітає те перехрестя. Тому і аварії. Ось там би поребрики нанести, щоб привернути додаткову увагу водіїв, що тут головна, треба пригальмувати.
Перехрестя Київська кут Миру у Біляївці
Зізнається Дмитро, що інколи доводиться порушувати швидкісний режим. Це пов’язано з кількома причинами, але які не є виправданням.
— Біляївка має витягнуту форму, дві довгі центральні вулиці. В таксі є час подачі авто, і доводиться їхати інколи швидше, щоб вкластися у зазначений час. Звикаєш до такої швидкості, але розумію, що з цим треба боротись.
Ще одна небезпека — на деяких пішохідних переходах. Зокрема, мова про перехід на Головатого/Харківська. Чоловік зазначає, що він знаходиться за колонами, які майже у зріст людини. Пішохода не видно. Нещодавня смертельна аварія на тому місці цьому доказ.
Небезпечний пішохідний перехід у Біляївці
— Там і коли тверезий водій їде, пішохода не видно з-за містка. Я, наприклад, вже знаю ці моменти, і намагаюсь, якщо дозволяє дорожня ситуація, рухатись ближче до центру дороги, а не у правій смузі. Бо можуть бути неочікувані ситуації. Особливо – діти. Хоч треба визнати, останнім часом діти стали більш дисципліновані в цих питаннях, мабуть, багато їм і в школі розповідають про безпеку, і батьки.
Пасажири — найцікавіша і найскладніша частина роботи
Таксі — це робота з людьми, яка, за словами Дмитра, ніколи не буває легкою, а інколи й непередбачувана.
— Перші кілька місяців роботи в таксі я возив з собою цукерки, колеги навіть жартували щодо цього. Пригощав пасажирів. Хотілось, щоб люди посміхались, щоб покращувався їх настрій. Втім ставлення до людей змінюється через поведінку самих людей. Скажем так, цукерки я вже не воджу, — ділиться Дмитро.
— Людина вихована, вона з тобтою на «ви», привітна, акуратно в машину сідає, так само виходить. А інколи за ті 10 хвилин поїздки пасажир вважає себе царем і дозволяє робити що завгодно, бо ж він за послугу платить. Може нагрубити, бути нетверезим, бахкати дверями, чи сваритись, лаятись, що не так швидко приїхав, чи ще щось не так в машині. Оцей контраст дуже великий. Буває з самого ранку пасажир зіпсує тобі настрій, бо хтось зіпсував йому. Звісно, і ти вже не посміхаєшся до обіду.
До більшості непередбачуваних ситуацій, говорить чоловік, все ж таки намагається ставитись з гумором. І напрацював правило: на тему політики і релігії з малознайомими людьми не говорити, зайвих питань пасажиру не ставити, свою думку не нав’язувати. Лише якщо людина сама починає розмову, підтримати її по-дружньому і коректно.
Дмитро переконаний, що б не казали про таксистів, без цієї послуги зараз сучасне життя не уявити. А щодо ціни послуги, то вона ніколи не була дешевою. Враховуючи реалії, зокрема і ціну на паливо, вона і зараз не може подешевіти.
— Машина вже давно не є розкішшю в родині, а необхідністю. Бо можна знайти на різний бюджет. Кому машину дорого купити, тому і таксі буде дорого.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
