Біляївчанка Ірина Капланян — за освітою юристка, багато років працювала у Біляївській податковій інспекції. Зараз також основне місце праці не пов'язане із сільським господарством — ідея сісти на комбайн народилася спонтанно, але вже другий рік поспіль вона допомагає збирати врожай на полях Подільського району на Одещині. Це допомога чоловікові у вільний від роботи час.
Заради коханого та України
— Річ у тім, що у мене чоловік займається сільським господарством, — розповідає Ірина, — коли жнива, то ми не бачимося по 2-3 тижні, він весь час у полі. Це робота, яка виконується цілодобово. Тож, я їздила до нього з Біляївки в гості до Подільська, щоб провести разом час.
Ірина Капланян
На полі бачила, як працює техніка, і вирішила спробувати. Спочатку це був порив, просто перевірити себе, чи вийде керувати такою великою машиною.
— Коли сіла за кермо, то відчуття було п'янким та натхненним, — говорить Ірина, — величезна машина, а ти маленька, тендітна, керуєш нею. Але найбільше мені сподобалося відчувати себе причетною до великої справи — до збору врожаю, який потрібен Україні, який годує її, який експортується та приносить такі необхідні кошти для державі. Ну і приємно було підтримати справу чоловіка. Займаюся цим у вихідні, у відпустці, коли є вільний час від основної роботи.
Справа в тому, що чимало чоловіків, які працювали під час жнив, сьогодні змушені відкласти робочий одяг тракториста чи комбайнера, та взяти до рук зброю, щоб захистити країну. В українському агросекторі бракує людей — нестача працівників уже перевищила 30%, говорить заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. Ситуацію тепер рятують жінки, які сідають за кермо техніки, якою раніше керували виключно чоловіки.
— Я просто хотіла допомогти чоловікові, — згадує Ірина. — Розуміла, що під час жнив кожна година на рахунку. Чоловік мене підтримав: каже, ти ж давно за кермом, ти впораєшся.
Ірина отримала водійські права ще у Біляївській школі №1 (нині ліцей) у 1998 році. Цей випуск став особливим — уперше за багато років до занять з автосправи допустили дівчат. Раніше існувало чітке розділення: дівчата на трудовому навчанні шили спідниці та фартухи, а хлопці здобували професію тракториста та водія. В школі не було легкового автомобіля, тож всі навчалися водити на вантажівці ГАЗ-53.
— Тож в школі я отримала права категорії С, що дозволяло керувати вантажівками, а вже у 18 років, я їх актуалізувала до прав категорії В та С, — згадує Ірина, — тож за кермом я з 99-го року.
Важко це чи ні — кермувати багатотонним комбайном?
Ірина пам’ятає, як уперше записала коротке відео зі жнив і виклала його у свою стрічку зі словами: «Разом до перемоги!» Неочікувано ролик набрав майже 200 тисяч переглядів і десятки коментарів підтримки.
Для багатьох здавалося нереальним побачити жінку за кермом комбайна. Однак сама водійка запевняє:
«Керувати комбайном не так уже й важко — головне, що все автоматизоване. Є кондиціонер, комфортні умови, усе зроблено для людей. Тож немає виснаження від постійного напруження чи необхідності надмірно зосереджуватись».
Найбільша складність, за її словами, — це фізичне навантаження, адже комбайн працює цілодобово. Машина може збирати врожай навіть уночі, без сонячного світла. Водії змінюють одне одного: поки один працює, інший відпочиває — і так безупинно доба за добою впродовж жнив.
«А от саме перебувати за кермом комбайна — цілком комфортно», — додає вона.
Каже, що жнива для неї стали не просто допомогою чоловікові, а своєрідною місією — підтримувати аграрну справу й робити свій внесок у спільну перемогу.
Її історія — не виняток, а радше частина нової української реальності, у якій жінки дедалі частіше беруть на себе ролі, що донедавна вважалися «чоловічими». Хтось сідає за кермо комбайна, хтось — за кермо волонтерської автівки чи бойової машини.
Попри втому, спеку та нестачу кадрів, українські аграрії продовжують роботу, бо розуміють: хліб — це основа життя.
Ірина ж упевнена: кожен, хто нині працює на землі, так само бореться за Україну — просто на своєму фронті.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
