У 2025 році християни різних конфесій відзначають Великдень в один день — 20 квітня. Сьогодні все більше українців пригортаються до власних національних традицій. Біляївка.City розповідають, які обряди супроводжують це святкування і як українці готуються до цього важливого дня? У нашій статті ви дізнаєтесь про головні великодні традиції, значення писанок, пасок та інших символів, що роблять святкування незабутнім.
Чому ми святкуємо Великдень
Великдень — це свято, яке християни всього світу відзначають на честь воскресіння Ісуса Христа. Одним із головних елементів святкової служби є великодній гімн, де звучать слова: "Христос воскрес, воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував". Це вітання — "Христос воскрес!" і відповідь на нього — "Воістину воскрес!" — є важливою частиною великодніх традицій в Україні.
Великоднє привітання повторюється під час богослужіння, а традиція це використовувати сягає ще апостольських часів. В Україні ця форма вітання була популярна не лише під час служби, але й протягом цілих семи днів після Великодня, а інколи — аж до Трійці. Ці великодні звичаї та обряди стали невід’ємною частиною святкування Великодня.
Однак давайте почнемо з початку. Адже Великдень — це вінець тривалої духовної, фізичної та внутрішньої підготовки до свята. Починалася вона з Великого поста, який передбачає уникнення поганих думок, вчинків, вживання важкої м'ясної та молочної їжі, суворі пости у певні дні. Таким чином українці готували душу та серце до того, щоб відчути великодню радість. В пост готували пісні страви, намагалися уникати розваг, пустопорожніх балачок, відвідували служби, готувалися до сповіді. Бо не паски, писанки є сутністю Великдня, а відчуття очищення від скверни.
Що означає Страсний тиждень?
У 2025 році Страсний тиждень почнеться 14 квітня (понеділок) і триватиме до 20 квітня (субота). Вже 20 квітня християни святкуватимуть Світле Христове Воскресіння.
Страсний тиждень — це час підготовки до Великодня, коли віряни згадують страждання Ісуса Христа, його розп'яття, поховання та воскресіння. У цей період дотримуються суворих обмежень, і кожен день має своє значення.
У кожного з цих днів були свої прикмети, в які християни не мали б вірити, однак ми ставимося до цього, як до народної спостережливості.
Страсний тиждень по днях
-
Великий понеділок: у цей день згадують старозавітного патріарха Йосипа, який став прообразом Спасителя. У храмі читають євангельський уривок про прокляття Христом безплідної смоковниці, символізуючи нерозкаяну душу. Цього дня дозволяється прибирати вдома та наводити лад у господарстві.
-
Великий вівторок: віряни згадують бесіди та притчі Ісуса Христа в Єрусалимському храмі. Це також день підготовки до свята: вибір святкового одягу, скатертини і рушника для Великодньої служби. Можна купувати продукти до свята і працювати на землі.
-
Велика середа: цього дня Іуда зрадив Христа за 30 срібників, а також згадується Марія Магдалина. У середу традиційно готуються до Великодня: це останній день для покаяння та сповіді перед святом. У середу в храмах востаннє читається молитва з поклонами, після чого поклони під час літургії скасовуються аж до Трійці. Вважається, що в середу Господь спокутував наші гріхи, тому сповідатися рекомендується саме в цей день.
-
Великий четвер: у Великий четвер згадується Таємна вечеря, де Ісус Христос спілкується з апостолами перед своїм розп'яттям. Це день причастя, генерального прибирання та приготування пасок і фарбування яєць. У цей день заведено очищати свої думки від негативу, а будинок від бруду та непотрібних речей. Вдосвіта українці купалися, бо вірили, що в цей день вода має особливу силу до очищення. У давнину в Чистий четвер проводили також таїнство Соборування або Єлеопомазування. Така практика існує досі і у православній, і у греко-католицькій традиції. Щоправда тепер її можуть звершувати і в інші дні Великого посту. Це таїнство призначене перш за все для хворих, недужих людей, однак брати участь можуть і тілесно здорові.
-
Страсна п'ятниця: найскорботніший день року, коли згадують розп'яття Ісуса Христа. У храмах відбувається літургія спогаду Христових мук, а віряни вклоняються плащаниці – зображенню Христа в труні. Вважається, що навіть якщо ви не постилися, у цей день треба максимально дотримуватися обмежень в їжі, розмовах, сварках. У наших предків п’ятниця Страсного тижня ділилася на дві частини – до Плащаниці і після.
День проходив у тиші: в церкві не били дзвони, в хаті говорили тихо, не можна було лаятися чи докоряти комусь. Важка робота була зроблена ще до четверга. Господар порав худобу, міг робити якусь дрібну роботу в саду чи на пасіці, господиня пекла ковбаси та м'ясо. До Плащаниці ніхто, крім малих дітей, не їв. Коли приходили зі служби – їли щось незначне і продовжували хатню роботу.
-
Велика субота: день поховання Христа та його перемоги над смертю. Увечері проводиться Свята літургія, оголошується блага звістка про Христове Воскресіння. Це день завершення Великого посту та початку святкування Великодня. У візантійській традицій цей день – єдина пісна субота в році. Апостольські правила забороняють постувати в неділю і суботу за винятком Великої суботи. Давні християни в цей день повністю утримувалися від їжі. Служба Великої суботи вже сповнена більше надією, ніж скорботою. Перехід від смерті до воскресіння якнайкраще проявляється саме в цьому богослужінні, бо починають службу священики в темних ризах, а завершують вже у світлих, святкових. Заміна відбувається після читання Апостолу та перед Євангелієм. Цим моментом і закінчується Страсний тиждень, й починається святковий, Великодній час. У деяких парафіях вже звершується освячення пасхального кошика, однак розговлятися можна буде лише у неділю після служби.
Вербна неділя: чи росли в Єрусалимі верби?
Вербна неділя – це християнське свято, яке відзначається на честь входу Ісуса Христа в Єрусалим, коли люди зустрічали Його, стелили перед Ним пальмові гілки та вигукували "Осана". Що стосується питання про верби, то в Єрусалимі насправді не ростуть верби, адже це дерево більш характерне для поміркованих кліматичних зон, а не для Середземномор'я.
Верба – це дерево, яке славиться своєю продуктивністю, гнучкістю та родючістю. Навіть якщо вставити сухий прут у вологий ґрунт, він обов'язково дасть коріння. Не випадково існує народна приказка: "Дівчина, як верба – куди посадиш, там і приживеться". Це означає, що дівчина, вступаючи в нове життя, зокрема йдучи до свекрухи, повинна "прижитися" і адаптуватися, а далі все буде добре, навіть якщо вона не зовсім цього бажала.
Проте в Україні та в деяких інших країнах східноєвропейського регіону, на Вербну неділю святять не пальмові гілки, а вербові. Це традиція, яка з'явилася через те, що в нашому кліматі верби дуже поширені, і це дерево стало символом святкування.
Традиціями святкування Вербної неділі були слова: "Я не б'ю, верба б'є, а за тиждень Великдень" та легенько стукати рідних, худобу, кути хати. Оскільки верба є родючою рослиною, вважається, що легке побиття нею повинно передати всі властивості та якості верби людині – дитина швидко виросте, як верба, і буде здоровою, а дорослий стане сильним, продуктивним, бадьорим.
Значення паски та писанок: головні атрибути Великоднього тижня
Великдень, яке має багато звичаїв, які мають дохристиянське походження. Найпопулярнішими з них є традиція випікання паски та фарбування яєць. Чому ж ми щороку це робимо?
Легенди про фарбування яєць і традиції Великодня мають багатий і різноманітний зміст, що виник у різних регіонах. Одна з легенд, що згадується в грецьких рукописах, розповідає, як Марія Магдалина принесла імператору Тіберію яйце як подарунок, коли повідомила його про воскресіння Христа. Імператор відкинув це як неможливе, але яйце раптом почервоніло, що стало чудом.
Інша легенда з Гуцульщини, записана Іваном Франком, розповідає про Марію, яка, переживаючи за Ісуса, зробила писанки, щоб піднести їх Пілату в надії на милосердя. Коли він відповів, що вже пізно, Марія зомліла, а писанки покотилися по всьому світу.
Згідно з іншою легендою з Поділля, бідняк, що йшов продавати яйця, зустрів Ісуса, який ніс хрест на Голгофу, і допоміг Йому. Після цього яйця в його кошику стали пофарбованими.
Фарбовані яйця мали символічне значення ще до приходу християнства, і різні народи використовували їх у весняних обрядах. Яйця фарбували червоним, жовтим, синім і чорним, що мало різне символічне значення — від крові Христа до поминальних обрядів.
Паски, як символ Ісуса, випікали в Україні з пшеничного борошна, прикрашали їх квітами і хрестами, і процес їх приготування вважався сакральним. У давні часи навіть існували звичаї, пов'язані з прогнозуванням долі родини через випічку пасок.
Вміст великоднього кошика
Він практично не змінився: паска, крашанки, писанки, ковбаса, сало, шинка, хрін, сіль, масло, сир. У деяких спогадах згадується, що на Великдень також освячували печене порося.
Часто паски для освячення випікали дуже великими — інколи на 10 кілограмів борошна. Щоб витягти їх із печі, доводилося навіть розбирати вхід. Таку велику паску господар ніс на плечах, загорнувши у скатертину, а решту продуктів у кошику несла господиня чи діти. Бувало, що всі випечені паски везли до церкви на підводі, а замість кошиків використовували хустини чи скатертини.
Рушник, яким накривали кошик під час освячення, вважався оберегом від грому, граду, нечистої сили та відьом.
За словами протоієрея Андрія Дудченка, у давнину у Велику суботу також проводили хрещення дорослих. Це був особливий обряд, до якого ретельно готувалися протягом тривалого часу, і звершувався він лише раз на рік.
Ще одним старовинним звичаєм було запалення великоднього вогнища, яке називали "одіяніє". У Велику суботу чоловіки та парубки збирали дрова з кожного двору, приносили старі хрести з кладовища, які замінили на нові, або ж дерев’яні предмети, що більше не використовувалися. Вогнище розпалювали після заходу сонця, і воно мало горіти всю ніч. Ймовірно, цей обряд існував ще в дохристиянські часи, однак із приходом християнства набув нового значення — символізував очищення та перемогу світла над темрявою.
Відвідування померлих рідних: лише не у Великдень
Заборони Страсного тижня
Хоча церква не встановлювала суворих обмежень у мирському житті, народні вірування зберегли певні традиційні заборони:
-
У Страсний тиждень не можна нічого позичати з хати.
-
Після Чистого четверга не працювали на землі, щоб "не присипати душу".
-
У Велику п’ятницю заборонялося дивитися в дзеркало.
-
Не можна було сваритися, лихословити чи ображати когось.
-
У Великодню ніч дорослим не можна спати, а в хаті мало світитися світло.
Дотримуйтеся своїх традицій!
Подякувати авторці за роботу можна 👉 за цим посиланням. Також у нас можна замовити рекламу: подробиці.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber, Telegram та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
А ще можна підписатися на наш сайт у ро
