Михайло Бабенко – юний баяніст, у цьому році з відзнакою закінчив Біляївську мистецьку школу. "Такого рівня талант зустрічається дуже рідко", – говорить директорка школи і його викладачка Антоніна Дмитрієвська. Але це талант, помножений на великий труд, дисципліну, старанність та бажання розвиватися. Лише за цей рік Михайло здобув кілька вагомих нагород у всеукраїнських та міжнародних конкурсах, виступив з першим сольним концертом у Біляївці та став стипендіатом Одеської обласної ради як обдарована дитина. Окрім успіхів у музиці, хлопець гарно навчається у школі, вивчає англійську та ще мріє опанувати декілька інструментів.
Виконав свою обіцянку
Михайлу – 16 років, половину з них він займається музикою. З баяном познайомився у дитинстві, коли ходив до дитячого садка "Журавлик" у Біляївці. Інтерес до нього з'явився завдяки музичній керівниці Наталії Григорівні, яка грала на різних інстументах, але здебільшого, це був баян.
– Мені так сподобався цей інструмент, що я пообіцяв викладачці, коли подорослішаю, також буду грати на баяні, – згадує юнак.
Вже у шкільному віці Михайла захопила скрипка. Він почув її мелодію у популярному тоді серіалі "Величне століття" і попросив маму відвести його до музичної школи. Коли хлопець пройшов вступні завдання, його запитали про інструмент, на якому б він хотів навчитися грати. Юнак збирався назвати скрипку, а потім згадав про свою обіцянку у дитсадку і обрав баян.
Михайло Бабенко, архівне фото 2019 рік
Так Михайло вступив до класу народних інструментів, грає відтоді на готово-виборному баяні. За словами його викладачки – Антоніни Дмитрієвської, зазвичай учнів музичних шкіл з таким інструментом не знайомлять, адже оволодіти ним значно складніше, ніж звичайним. За технічними характеристиками він нагадує фортепіано. Тут мелодія звучить як на клавіатурі правої, так і лівої руки. З одного боку, це збільшує можливості інструмента, з іншого – значно ускладнює техніку гри на ньому.
– Михайло досяг дуже високого рівня виконання, але це не просто талант, а й великий щоденний труд, странність, дисципліна, навички, які треба постійно розвивати і вдосконалювати. У нашій мистецькій школі створені всі умови, щоб діти всебічно розвивалися та могли на повну проявити свої здібності й таланти, – говорить Антоніна Дмитрієвська.
Тим, хто мріє навчитися гри на баяні або на будь-якому іншому інструменті, хлопець радить бути готовим до того, що буде непросто.
– У моєму випадку, крім шкільних предметів, це чотири заняття на тиждень у мистецькій школі та додаткові уроки з англійської. Додому я зазвичай повертався не раніше 19-20-ої години. Виконував домашні завдання, а потім близько години займався на баяні.
За словами Михайла, у нього навіть був період, коли він хотів залишити музичну школу, але це тривало недовго. Потім він ще більше захопився музикою, а сьогодні не уявляє своє життя без неї.
Михайло закінчив з відзнакою Біляївську мистецьку школу
Нагороди і перший сольний концерт
Вісім років наполегливого навчання принесли хлопцю чимало досягнень. Він неодноразово гідно представляв Біляївку на фестивалях і конкурсах різного рівня та показував високі результати. З останніх великих конкурсів був Міжнародний тритуровий фестиваль, який проходив у Польщі.
Конкуренція була дуже сильною – студенти коледжів, консерваторій, розповідає директорка. Оцінювали виступи учасників видатні діячі музики, професори, народні артисти. Михайло у своїй віковій категорії став лауреатом II ступеня, і це дуже класний результат, говорить Антоніна Дмитрієвська.
– Також у цьому навчальному році Михайло здобув Гран-Прі на фестивалі "Вінок Дунаю" в місті Ізмаїл. Конкурс багатожанровий, виступали різнопланові музиканти: піаністи, скрипалі, духові та народні виконавці, ансамблі. Особливо непросто солістам змагатися з ансамблями, – поясює директорка, – коли виступає колектив, звучання зовсім інше. Тож, аби взяти найвищу нагороду в такому форматі конкуренції, потрібна неабияка майстерність. Пишаюся, що учень нашої школи зміг продемонструвати такий високий рівень виконання.
Минулий навчальний рік відзначився для юного баяніста ще декількома знаковими подіями. Михайло здобув стипендію Одеської обласної ради, яка виплачується обдарованим дітям Одещини.
Також виступив з першим сольним концертом у Біляївській мистецькій школі. Програма складалася з 15 композицій. Попри те, що між його виступами були інші номери, дати такий концерт – це фізично непросто. Баян, у прямому сенсі, важкий інструмент. Його вага понад 15 кг, а це серйозне навантаження для рук та спини. Лише завдяки постійним тренуванням, каже юнак, можна звикнути до таких навантажень.
Випускники та викладачі Біляївської мистецької школи, 2024 рік
Баян – універсальний інструмент
У музичному середовищі баян називають маленьким оркестром, який має великі звукові і технічні можливості.
– На баяні можна зіграти майже будь-яку мелодію, це універсальний інструмент, – говорить Михайло.
Репертуар баяніста різний – від класики до творів українських композиторів. На вивчення однієї композиції, каже музикант, потрібно декілька місяців. Одна з його улюблених сьогодні – це "Лібертанго" Астора П'яццоли. Це складні твори, над якими вони працюють у музичній школі. Однак для друзів Михайло може зіграти і легку музику.
– Звичайно, баян не візьмеш з собою на прогулянку, як гітару. Але бувало і таке. Збиралися з друзями у парку, знайомий брав гітару, я – баян. Ми – грали, друзі підспівували, було дуже цікаво.
Про плани на майбутнє
У цьому році Михайло закінчив Біляївську мистецьку школу та отримав свідоцтво з відзнакою. Попереду на нього чекає 11-ий клас та ще цілий рік, щоб визначитися з майбутньою професією. Чи буде вона пов'язана з мистецтвом, Михайлу наразі складно сказати. Однозначно, говорить юнак, він буде продовжувати займатися музикою, у планах – навчитися грати на фортепіано та гітарі.
– Не знаю, чи обере Михайло музику за професію, – говорить Антоніна Дмитрієвська. – Як вчитель з досвідом, я бачу у ньому великий потенціал музиканта, який гідний представляти не лише Біляївську громаду, а й Україну. Але я не акцентую на цьому, це його особистий вибір. Насамперед, бажаю, щоб у нього в житті все склалося якнайкраще. Окремо хочу подякувати батькам Михайла, які всі ці роки були для свого сина надійною підтримкою та опорою.
Фото та відео у публікації - з архіву Антоніни Дмитрієвської та Біляївської мистецької школи
