Які плани у старшокласників Біляївських трьох ліцеїв. Чи визначились вони, де вступатимуть та ким хочуть стати після студентських років. А головне – чи повернуться вони додому, чи воліють залишитись у великому місті? Про важливі рішення, та що або хто на них впливає, дізнавались Біляївка.City.
Тут народився – тут хочу жити
На фото зліва направо: Денис Аніщенко, Максим Дурбало, Ілля Гончаренко
Для деяких старшокласників плани повернутись після студентських років в Біляївку - це принципова позиція. Зокрема для Іллі Гончаренка, учня 10-го класу Біляївського ліцею №1. Каже, що навіть не розглядає варіанти кудись переїхати, бо в Біляївці його дім, його сім’я, всі близькі й рідні.
Він вже давно мріє стати адвокатом. Подавати документи буде до університетів в Одесі та в Києві: поки що в пріоритеті “Одеська юридична академія” та “Києво-Могилянська академія”. По завершенню – хоче повернутися в Біляївку та відкрити тут своє приватне підприємство з надання юридичних послуг.
- У Біляївці не так багато конкурентів, а гарні юристи потрібні, - каже Ілля, - якось моя сім’я стикнулась з пошуком адвоката для вирішення своїх особистих питань, важко було знайти спеціаліста. Тому хочу зайняти цю нішу і допомагати людям у рідному місті.
Розпочати свій бізнес у Біляївці хочуть і хлопці Сергій Халабузар, учень 10-го класу Біляївського ліцею №2, та Максим Дурбало, учень 10-го класу Біляївського ліцею №3. Вони мріють відкрити власні заклади у рідному місті.
Сергій каже, що його місія – розвивати економіку України та рідної Біляївщини. Він вже має певні навички ведення бізнесу: з дитинства допомагає батькові з бухгалтерськими розрахунками на його підприємстві з виробництва та встановлення вікон. Закріпити їх планує в Одеському національному економічному університеті.
А от Максим хоче бути власником успішного бізнесу, аби мати можливість допомагати іншим, зокрема людям з інвалідністю та безпритульним тваринам. Каже, якщо не вдасться одразу відкрити власну справу – у нього є план “Б”: піти навчатись в “Одеську морську академію”, стати капітаном, заробити кошти та повернутись до своїх мрій.
Не хоче виїжджати з рідної Біляївки і Денис Аніщенко, учень 10-го класу Біляївського ліцею №3, майбутній інженер або далекобійник. Проте зізнається – робота може змусити покинути рідний край, якщо не вдасться працювати на батьківщині за спеціальністю.
На фото перший зліва - Ілля Гончаренко, другий - Сергій Халабузар
Що мотивує молодь повертатись назад до Біляївки:
- батьки, родичі, друзі, які тут залишаються;
- дім, де тобі завжди раді;
- бажання розвивати своє рідне місто, робити його кращим, комфортнішим для життя;
- легше почати бізнес, бо все знайоме;
- менше конкурентів порівняно з великими містами, багато незайнятих сфер;
- комфортні умови для людей, які люблять тишу, спокій, природу, свіже чисте повітря.
Велике місто кличе
Частина опитаних нами підлітків бачать своє майбутнє в Одесі, Києві або в інших великих містах України. Вони переконані – там більше можливостей та перспектив, аби себе реалізувати.
Наприклад, Юлія Мовчан, учениця 10-го класу Біляївського ліцею №3, рішуче налаштована зайняти одну з високих посад у Києві та активно впливати на розвиток своєї країни. Вона цікавиться політикою, журналістикою, вивчає іноземні мови, хоче себе реалізувати в одній з цих сфер та стати відомою громадянкою, чиє ім’я буде занесене до підручників з історії України.
- Київ – це мрія! Тут багато ресурсів, багато секцій для розвитку, багато нових знайомств, - каже Юлія, - до інших переваг тут ще й більше шансів знайти свою людину, однодумця по життю, з яким можна побудувати сім’ю, а це теж дуже важливо.
Ілона Іванова, учениця 11-го класу Біляївського ліцею №2, не може жити без моря. Вона хоче вступити до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за спеціальністю “Філологія (українська мова та література)” та переїхати жити в Одесу. Каже, її завжди тягнуло до цього міста, коли як не зараз здійснити свою мрію.
Так само поїхати навчатись до Одеси та залишитись там жити планують Юлія Халимоник, учениця 10-го класу Біляївського ліцею №1, та Богдан Бігунов, учень 10-го класу Біляївського ліцею №3. Хоча вони обрали кардинально різні сфери, Юля хоче працювати в IT, Богдан – в МНС або в поліції, однаково переконані, що у великому місті значно легше знайти роботу та отримувати високу заробітну плату.
А от Дмитро Касаткін, учень 11-го класу Біляївського ліцею №2, планує вступати до Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, а в майбутньому – працювати хірургом в одному з сучасних центрів Львова або Києва. Таку серйозну професію обирав сам, каже, що це одночасно – важливо та приносить високий прибуток. Про те, як буде розвантажуватись від роботи, теж вже подбав - паралельно хоче навчатись театральному мистецтву. Хто знає, можливо колись це переросте у щось більше ніж хобі?
На фото зліва направо: Богдан Бігунов, Ілона Іванова, Юлія Мовчан, Дмитро Касаткін, Юлія Халимоник
Чому молодь хоче жити у великих містах?
- більше варіантів працевлаштування;
- вища зарплатня;
- можливість займати більш високі та впливові посади на рівні країни;
- нові знайомства, шанс знайти багато однодумців, друзів та своє кохання;
- дозвілля на будь-який смак: кіно, дискотеки, театри, музеї, галереї, спортивні секції тощо;
- можливість відвідувати різноманітні курси, тренінги, постійно розвиватись;
- будь-які зміни у суспільстві спочатку приходять у великі міста;
- позитивне ставлення до самовираження.
Мрія: пожити за кордоном
На фото зліва направо: Аліса Бердникова, Максим Байлук
Деякі старшокласники хотіли б тимчасово пожити за кордоном, наприклад, поїхати в Європу на навчання, перейняти досвід та повернутись в Україну. Саме так виглядає ідеальна стратегія для Максима Байлука, учня 11-го класу Біляївського ліцею №1. Він мріє стати фотожурналістом або відеографом, як його старша сестра Ніколетта Стоянова. Вже зараз хлопець не випускає з рук камеру, фотографує знайомих, друзів, природу. Якщо буде можливість – хотів би вступити на факультет журналістики за кордоном та повчитись у провідних європейських спеціалістів з Польщі, Болгарії чи навіть Великобританії, а потім повернутись в Україну та працювати в столиці.
- Хтось вважає, що це не патріотично виїжджати з України під час війни, - каже Максим, - але я не втікаю за кордон, в мене немає цілі там лишитись. Просто наразі постійні тривоги та вимкнення світла дуже негативно впливають на якість навчання в Україні. Переконаний, що мої знання, отримані в нормальних умовах за кордоном врешті-решт принесуть Батьківщині набагато більше користі.
Розглядає варіант виїхати за кордон, а саме в Нідерланди, і Аліса Бердникова, учениця 10-го класу Біляївського ліцею №3. Проте, навпаки, вже після навчання в Україні. Поки планує вступати до Одеси – визначається між факультетом психології та більш творчою спеціальністю, на кшталт SMM та відеомонтажу. Як творча людина, для якої дуже важлива свобода та самовираження, каже, що одна з причин жити у великому місті або за кордоном – це толерантне ставлення до будь-яких проявів та вподобань. У Європі не будуть косо дивитись, якщо в людини рожеве волосся або татуювання на обличчі, бо там не живуть за стандартами. Кожен виглядає так, як йому подобається, і живе так, як хоче, звісно, не порушуючи свободу інших.
Чому молодь хоче жити за кордоном?
- навчання без тривог та вимкнень світла;
- можливість перейняти досвід європейських держав;
- бажання пожити в іншій країні та порівняти з власним досвідом;
- нові знайомства з іноземцями;
- толерантне ставлення до будь-яких проявів та вподобань;
- бажання привезти в Україну нові рішення.
Що потрібно зробити в Біляївці, аби сюди хотілось повертатись
Команда Біляївського ліцею №3 на військово-патріотичній грі "Джура". Серед них: Максим Дурбало, Богдан Бігунов, Юлія Мовчан, Аліса Бердникова, Денис Аніщенко
У кожного свої вподобання: хтось любить маленьке затишне місто, хтось – галасливий мільйонник, де вирує життя. Ідеального місця для всіх на Землі не існує, але є міста, в які повертатись хочеться знову й знов. Ми запитали у молоді, що треба змінити в Біляївці, аби їм хотілось сюди приїздити.
Майже одноголосно всі відповіли про дозвілля. Басейн, боулінг, каток, картинг, скейтрпарк, парк атракціонів, нічний клуб – аби відвідати бодай щось з цього переліку варто їхати до Одеси або до інших великих міст. Так само як і на концерти зірок, зустрічі з лідерами думок, різноманітні шоу та фестивалі, які до Біляївки не доїжджають.
Втім, як зазначає молодь, в останні роки крига скресла: в Біляївці з’явились кав’ярні та інші заклади, де можна посидіти компанією увечері, а також довгоочікуваний кінотетар. Це вже перші успішні кроки до змін.
Не вистачає на думку молоді і різноманітних навчальних центрів, наприклад, курсів іноземних мов або тренінгів з розвитку криптобірж – це те, чим зараз активно цікавляться діти, а також спортивних секцій та майданчиків для занять, де б готували професійних спортсменів.
Звернули увагу підлітки і на інфраструктуру міста: дороги, парки – у Біляївці є великий потенціал, якщо все привести до ладу. Особливі надії вони покладають на річку та омріяну набережну, адже там можна створити зону для відпочинку не гірше ніж в Одесі на березі моря, якщо розчистити дитячий пляж, прибрати на екостежці “Дністровія”, влаштувати місця з лавочками, гойдалками, зонами для пікніка, встановити смітники та біотуалети.
Екологія рідного міста – ще одне питання, яке турбує молодь. У юному віці діти цікавляться іноземними проєктами переробки сміття – мріють започаткувати таке в Біляївці. Вже зараз самі збираються та прибирають території, сортують сміття і розповідають про важливість екології іншим.
“Якщо зміни не прийдуть, ми їх зробимо самі!”, - кажуть підлітки.
