Десять років тому біляївчанка з православної родини Ольга Михайленко прийняла іслам. Зробила це за власним бажанням і усвідомлено, коли їй було 25 років. Багато хто думає, що це сталося через заміжжя. Це не так. Її чоловік сповідував індуїзм та негативно ставився до ісламу. Однак це не завадило жінці залишатися вірною обраній релігії. Ольга поділилась своєю історією, як це - бути мусульманкою в християнській країні, як прийшла до цього, чому їй комфортно ходити у хіджабі, як на нього реагують люди, і чи змінилась вона та її життя.
Цікавитись релігією почала у студентські роки
Ольга народилась та виросла у православній біляївській родині і каже, що процес хрещення в її сім’ї пройшли всі. Однак це була більше данина традиціям.
- Не можу сказати, що моя родина релігійна, віруюча. Пам’ятаю, бабуся читала нам з братом молитву "Отче наш". Дідусь був взагалі атеїст, батьки ходили до церкви на Великдень, посвятити паску, - згадує Ольга. - Тобто вони не розповідали нам про християнство, що це за релігія. Бо, ймовірно, самі не надто орієнтувались у цьому. Відповідно, і я до прийняття ісламу не була релігійною людиною.
Після школи Ольга пішла здобувати освіту до Міжнародного гуманітарного університету в Одесі, і стала юристкою-перекладачкою. Пояснює, що у неї з дитинства була любов до іноземних мов.
В силу свого фаху ще під час навчання почала спілкуватися з іноземцями, брала участь у міжнародних конференціях. Були іноземці і серед студентів. Однак цікавість у дівчини викликали мусульмани.
- Дівчата ходили у хіджабах, вони були дуже красиві і скромні. Хлопці, з якими мені доводилось спілкуватися, захоплювали культурою поведінки. І мені було цікаво дізнаватися, хто вони, з яких країн?
Ольга почала цікавитися їхньою культурою та релігією. Чим більше дізнавалася, тим більше розуміла, що їй подобається те, що сповідує іслам.
Багато про релігії світу дівчина дізналась, вивчаючи релігієзнавство. Заглиблювалась у тонкощі, порівнюючи все, аналізуючи, що ж близьке саме їй.
- Якось я брала участь у конференції, присвяченій Карабаському конфлікту, і мене запросили до однієї айзербайджанської спільноти. Там я ще більше дізналася про іслам. Мені сподобались суворість, порядок, і що мусульмани дотримуються своїх законів, хоч звісно, як і скрізь, є виключення, - згадує Ольга.
- Я відчула, що це мені близько. Я теж виховувалась, хоч і не в релігійній родині, але теж у суворих рамках, де цінностями є щирість, чесність, порядність. Можливо, саме тому і відчула щось близьке.
Ольга продовжувала цікавитись ісламськими традиціями, серед її друзів з’явилось багато дівчат та чоловіків мусульманів. Однак іслам вона прийняла після того, як вийшла заміж.
Родина чоловіка негативно ставилась до ісламу
За словами Ольги, вона ще з дитинства знала, що чоловік в неї буде іноземець, що буде жити за кордоном, - так себе запрограмувала. Пояснює це тим, що мріяла розширювати свої кордони, хотіла завжди чогось більшого, проявити свої вміння. І її дитячі сподівання справдились.
- Мій чоловік з Індії. Ми познайомились через іноземців. Почуття між нами спалахнули неочікувано і швидко, були красиві залицяння, а невдовзі - і пропозиція стати дружиною. І я поїхала за кордон, вісім років жила в Індії, - згадує жінка.
За її словами, чоловік сповідував індуїзм, але лояльно ставився до інших релігій. У нього на молельному столі поруч були індійські божества та ікона Ісуса Христа. Єдине, він негативно ставився до ісламу.
- І чоловік, і його родина ототожнювали іслам з тероризмом. З часом я зрозуміла, що такої думки дотримуються дуже багато людей, зокрема, і українці. На жаль, це стереотипне мислення, - говорить Ольга.
Іслам вона прийняла в Одесі, у 2013 році, через декілька місяців після заміжжя. Згадує, що перед цим в неї був період душевного болю і розпачу через дуже неприємну пережиту ситуацію. Вона відчувала себе дуже самотньою, самій справлятися з тягарем було важко.
- Знайомий друг мусульманин радив читати молитви. На той час у мене був Коран у перекладі, арабську я тоді ще не знала. Його мені подарували друзі афганці. Я його і раніше інколи читала, але почала ще більш детально вчитуватись у кожне слово писання. В цій книзі, здавалось, було стільки сили, і вона опинилась в моїх руках у потрібний момент, коли мені потрібна була допомога. Я зрозуміла, що хочу прийняти іслам. Це те, що допомогло знайти відповіді на багато питань і відчути знову землю під ногами.
Спочатку Ольга прийшла з друзями у мечеть, і там на неї чекала довга бесіда. Адже все мало відбуватися усвідомленно, а не в пориві емоцій.
Прийняла іслам, але родина цього не зрозуміла
Коли Ольга прийняла іслам і одягла хіджаб, родина її не зрозуміла.
- Чоловік, коли я повернулась до Індії, не хотів нічого чути, казав, що мені промили мізки, що мої друзі мене зомбували, що це секта. Я розуміла, що він хвилювався і виплескував свої емоції, але це було від безсилля.
Бабуся та дідусь, говорить Ольга, її перехід у мусульманство теж сприйняли важко. Вони не розуміли: для чого, і чому їх молода і вродлива онучка повинна себе закривати хіджабом.
- Я тоді ще не дуже володіла вмінням красиво зав’язувати хіджаб, вдало поєднувати кольори. І, зізнатися, виглядав хіджаб на мені на той час похмуро. Це додавало трагізму. Але я вчилася, - говорить жінка. - Час від часу бабуся благала мене зняти хіджаб. Мама мовчала, вона намагалась зрозуміти мене, бо бачила мій душевний стан.
Ольга попросила рідних, близьких, друзів просто поважати її вибір. І з часом вони звикли, але не всі.
Поставили перед вибором: зняти хіджаб або розлучення
Чоловіку звикнути було складніше. Коли народилася донька, він поставив Ольгу перед вибором: або вона знімає хіджаб, або вони розлучаються.
- Це дуже вдарило по моєму внутрішньому світові, який я так важко відновлювала. Я дуже любила свою родину, цінувала турботу чоловіка, але було боляче, що він не поважав мою душу і хотів зламати.
Однак Ольга зі сльозами на очах зняла хіджаб і намагалась грати очікувану від неї роль. Але довго робити це не змогла, і вони таки вирішили розлучитись. Чоловік винним вважає у всьому іслам, Ольга причину бачить у недосказаності: коли треба було говорити, вони обоє мовчали.
Жінка повернулась в Україну і ще декілька років не могла знову одягнути хіджаб, хоч їй вже нічого не заважало. Каже, потрібен був час, щоб пробачити собі свою слабохарактерність. Їй здавалось, що вона була нечесна з собою і богом.
Релігійний шлюб з мусульманином повернув сили
Бажання носити хіджаб з’явилось, коли вона знову стала дружиною, цього разу пропозицію Ольга отримала від мусульманина.
- Я дуже вдячна цьому чоловіку, що він з’явився у моєму житті, і допоміг стати знову тією Олею. У нас був шлюб не офіційний, а релігійний. Ми зробили нікях, це як у християн вінчання. Такий шлюб має велике значення у мусульман. Після цього я знову відчула легкість і була щаслива.
Разом з тим, зазначає жінка, навіть коли вона не носила хіджаб, залишалась вірною своїй релігії. Дотримувалась правил, посту, не припиняла п’ять разів на день виконувати намаз - молитву. Робить це і зараз, переважно вдома на спеціальному молитовному килимку. Якщо подорожує, він завжди з нею.
Ольга говорить, що вже абсолютно звикла до прискіпливих чи насторожених поглядів перехожих, і намагається виховано сприймати недоречні вигуки на свою адресу, або поради від людей, особливо якщо вона цих порад не просила.
- Була одна знайома жінка, як постійно при зустрічі казала: ну навіщо ти одягла оце на голову, воно тобі треба, давай знімай, така красива дівчина, і на тобі. З одного боку це можна сприймати і як турботу, бо людина вважала, що я щось роблю неправильно, але з іншого - люди просто не розуміють, що порушують кордони. І така жінка була не одна.
Траплялися, за словами Ольги, і недоречні вигуки їй слідом від перехожих юнаків типу "Ас-саляму алейкум", "Аллах Акбар". Але злоби на них жінка не тримає. Каже, що посміхалась у відповідь, бо розуміла, що це все просто від невихованості.
Жінка в ісламі, які вимоги і ставлення
Одне з поширених упереджень щодо ісламу, за словами Ольги, це те, що усі мусульмани ображають жінок, що в ісламі жінка безправна. Таке твердження, звісно, виникло не безпідставно, але в неї абсолютно інший досвід.
- Я сама була у шлюбі з мусульманином, спілкувалася з сестрами за вірою, які у шлюбі, працювала з мусульманами, і можу сказати, що ніколи не чула, щоб чоловік підняв руку на свою дружину, образив. Щоб хтось взагалі скаржився на чоловіка. Навпаки, усі розповідали про красиві і теплі стосунки. Бо жінка для мусульман - це хранителька дому, і вона має бути задоволена усім. У них дуже особливе, поважне ставлення до матерів. Вважають, що в ногах матері (а дружина теж матір дітей) знаходиться рай, і всі мусульмани хочуть потрапити до раю.
Щодо вимог у одязі, то жінка, на думку Ольги, повинна бути покрита і залишатися загадкою. А всю свою красу показувати лише чоловіку.
Основні вимоги: руки і ноги мають бути закриті до кістей, також треба закривати волосся, шию, підборіддя, а обличчя може бути відкрите. Бажано, щоб одяг не був облягаючим.
- Найчастіше питання, чи не спекотно в такому одязі влітку. Ні, бо все залежить від тканини, вона має бути натуральна. І коли тіло покрите, починається природна терморегуляція, - пояснює Ольга.
- Не обов’язково одягати лише сукні, вони більше на особливі заходи. А у повсякденному житті можна носити й інший зручний одяг. Я, наприклад, зараз навесні одягаю довгі джинси і подовжену сорочку, плюс хіджаб. І мені комфортно.
Макіяж, прикраси - це все теж можна. Єдине, під час намазу макіяж краще змивати.
На відміну від чоловіків, жінкам не обов’язково молитися у мечеті, вони можуть це робити і вдома. Але якщо приходять у мечеть, то моляться в окремому приміщенні.
- Кажуть, що іслам сувора релігія, але це мені подобається. Тут є хоч і суворі правила, вимоги, але і є пояснення, чому цих правил треба дотримуватись, що буде, якщо цього не робити. Ну, наприклад, алкоголь дурманить розум, і людина може приймати нерозумні рішення, діяти на шкоду собі та іншим. Тому в ісламі алкоголь заборонений. І таке пояснення є до всього. Мені подобається, як в ісламі виховують дітей: у скромності, дбають, щоб вони виросли чесними і порядними.
Донька обере релігію сама
Ольга пояснює, що її донька не мусульманка, вона свою релігію обере самостійно, усвідомлено, коли виросте.
- Її мама мусульманка, батько індус, бабусі та інші родичі - християни або взагалі атеїсти. Я прочитала їй азан (прим. ред. ритуальна молитва) на вушко, коли вона народилась. Намагаюсь виховувати її в традиціях ісламу. Але вона має право обрати те, що близько їй, - говорить жінка.
- Ми багато з нею читаємо, я розповідаю їй про іслам, християнство, індуїзм, буддизм, порівнюємо усі релігії. А далі вже буде вибір за нею.
Іслам не змінив ставлення до людей
Ольга запевняє, що не поділяє своє життя на до і після прийняття ісламу. Бо сама вона не змінилась, як і раніше, залишається тією ж Олею, які всі знають: веселою, щирою, відкритою, товариською, люблячою, готовою допомогти. Іслам дав їй міцний внутрішній стрижень, опору, зробив сильнішою.
- Для мене немає значення, якого віросповідання людина, я підтримую зв’язок зі всіма. Або якщо людина курить чи вживає алкоголь, вона від того не стає мені недругом. Це її вибір, я продовжую спілкуватися, лиш не піднімаю келихи разом з нею. Не маю права сидіти за столом, де є алкоголь.
Був такий випадок, коли знайома почала зловживати алкоголем, але я від неї не відвернулась. Навпаки, розуміла, що цьому є причина, і прийшла на допомогу.
Батьки, рідні, друзі, говорить Ольга, запрошують її у гості, на свята. І вона не може образити їх відмовою. Вони проводять час разом, можуть разом поїсти, поспілкуватися, але всі знають, що традиційного застілля вона не розділятиме.
- Ми живемо у світі, де люди різні, і треба поважати всіх. Для мене важливо більше, яка людина, а не яку релігію вона сповідує. Бо якщо вона з добрим серцем, то в будь-якій релігії буде нести любов і добро, - переконана Ольга.
- Важливо також бути свідомим вірянином, знати про що ваша релігія, що вона несе, які її цінності, закони, дотримуватись їх. Вивчайте це, робіть, і, можливо, і вам відкриється абсолютно інший світ.
