Якою мовою розмовляють одесити? Точно не російською. Своєрідний та всім відомий одеський говір з'явився в першій третині XIX століття, коли на мову Одеси, великого торговельного порту міжнародного значення, сильно впливали особливості французької, грецької, італійської та української мов. Протягом XIX століття зростало вплив ідишу через збільшення єврейського населення. Дуже багато типово одеський слів мають українське коріння, натомість лише у ХХ столітті на одеський говір вплинула російська мова, вбивши по суті, автентичну колоритну "одеську мову".
Не будьте провінціалами
На цей момент нашу увагу звернув допис одесита в кількох поколіннях Олексія Ляшенко-Білецького. У своєму пості на Facebook він робить екскурс у історію, акцентуючи увагу на тому, що Одеса ніколи не була російським містом, а російськомовним вона стала штучно. За словами автора посту, російську мову одеситам нав'язали переселенці з росії, а це, на його думку, сталося через відсутність самоповаги у місцевих жителів.
Справжнью "одеською мовою", за його словами, написані книги Бабеля і Катаєва. Але така мова назавжди відійшла у минуле, вважає автор поста. І додає, що багато назв передмість і околиць Одеси пішли від козацьких слів.
"Пересип, Бугаївка, Чубаївка, Куяльницькі хутори, Усатове, Нерубайське, Водяна балка, Крива балка, Бурлача балка - це все українські назви українських історичних районів Одеси та її передмість. Які існували за століття до німецької с*чки Катерини ІІ", – пише Олексій Ляшенко-Білецький.
Пізніше почалася русифікація і планомірне заселення Одеського регіону "гостями" з далеких російських губерній. Тому сучасним одеситам, за словами автора, слід перестати розмовляти на колоніальному діалекті.
"Українці-одесити, досить розмовляти колоніальним діалектом! Не принижуйте своєї гідності! Російська є рідною для росіян, а для вас це ганебний смішний провінціалізм", – вважає автор поста, додаючи, що хоче ростити дітей в україномовній Одесі.
Велика кількість слів одеського говору має абсолютно інтернаціональне походження: "бодега" трактир, заклад другого сорту – з іспанської "винний погріб", "бордель" – з французької мови "публічний дім", так само звідки "куш"– виграш, "гешефт" з німецької, воно прийшло ще під час Русі-України разом з німецькими торговцями, які часто говорили на ідиш, в Одесі воно носить первинний сенс і означає "справа", "прибуток". У сучасній росії воно набуло іронічного відтінку, синонімом його стали такі слова як «афера», «відкат», «хабар». Вираз "дерев'яний макінтош" (гроб) — спочатку було англійською назвою "mackintosh", яке означало плащ з непромокаючої прогумованої тканини, а також літнє (зазвичай габардинове) чоловіче пальто за типом такого плаща, що було у моді в середині XIX століття. Назва походить від прізвища шотландця Чарльза Макінтоша. З англійської пішло слово "жлоб", жадібна людина, походить від "job", його часто використовували прораби на будівництві портових споруд. Однак з часом так стали називати недалеких людей без моральних принципів. Звідси ж похідні до жінок "жлобіха" та до дітей "жлобеня". З італійської мови в одеській говірці з'явилася "лажа" (сильний обман, підстава), "шарлатан", яке ввів в обіг Дерибас, від італійського "носій, переносник", так називалися бродячі комедіанти, які носили на спині свій кукольний театр.
Багато в одеській говірці турецьких слів, типу "ага",
Дуже багато в одеському говорі єврейських мотивів, наприклад, "малахольний" (божевільний) — походить від давньоєврейського слова maloch, на івриті що означає "добряк", "янгол", "нахис" — щастя, "цимес", щось найкраще — назва єврейського десерту, "поц" (максимально нерозумна людина) — з ідішу чоловічий статевий орган, "кагал" (багато людей, натовп) тощо. Багато фраз одеського говору були скомпоновані на ґрунті ідишу (мі відєлі вас гулять; встрєтіл вашего папу ідті на работу).
По своїй суті одеський говір відображав сутність Одеси як міста портового, відкритого світові, з інтернаціональним населенням. Біляївка.City вирішили дослідити українські коріння відомих виразів одеської мови. У нас вийшов невеликий словник, який свідчить, що українська мова так само мала надзвичайно великий вплив на одеський говір.
Словник виразів одеського говору з українськими коріннями
Аби
Сполучник аби є відповідником до російських "лишь бы, только бы". В "одеській мові" є такий вираз "аби було", "аби": "Мара Соломоновна, шо вам больше подходит для здоровья: горячий чай или горячий мужчина? А мине аби хорошо пропотеть."
Аж гай шумить
Як правило, застосовується під час обговорення всіляких подій або вчинків, що часто мають буйно-схиблений характер.
Балабол
В одеському говорі – людина, яка багато розмовляє, але її слова розходяться з ділами, або взагалі нічого не значать. Етимологія походить від кореня “бол” чи “бал”, як і в українському слові "балакати".
Байдики бити
Типовий одеський фразеологізм "Бути без діла, весело проводити час. Нічого не робити, марнувати час, ледарювати".
Бебехи
Речі. Походить від українського звуконаслідування "бебех" падінню чи удару. "От-от догнав… І бебех в могилу!" ( Шевченко).
Биндюжник
Буквально це означає "ломовий візник", походить від старого українського "бендюг" - вантажний віз. Синонім до неосвіченої, грубої людини.
Брехунець
Так в Одесі називали друковані видання, від українського "брехати".
Гамуз
Використовується в значенні - ґуртом. Це власне українське слово - купа дрібних, часто непотрібних речей.
Гармидер
Щодо походження цього слова є багато суперечок, наче до української воно прийшло з перської, але давно використовується на позначення безпорядку, безладу.
Гембель
Це слово в українській мові запозичене, скоріш за все, через польську мову з німецької (від нім. Hobel). В українській мові воно вживалося для означення багатьох столярних інструментів, що належать до рубанків. В одеському говорі означало "крупні неприємності", які в прямому сенсі стаються, якщо гембель впаде на ногу.
Гилити
Йдеться про завищену ціну на щось. Слово власне українське. Бити м’яч під час гри в гилки. Це така старовинна народна гра українців. М'яч для гри іноді називали «свинкою».
Горобцям дулі давали
Типовий український фразеологізм – ледарювати, байдикувати, нічого не робити.
Делать базар
Хоча базар – це запозичення з тюркських мов, але ще в давньоруський період, сприймається частиною культурного коду українців.
До сраки карі очі
"Ви мені абсолютно байдужі, які б принади не мали". До речі, "чорні брови й карі очі", такою була "ідеальна зовнішність" в уявленні українців.
Жменя
Маленька порція чогось в українській мові, в одеській буває "жменя грошей".
Задрипаний
Нещасний, бідний. Етимологія відносить нас до українського слово "задрипати (забруднити) одяг".
З гаком
З невеликою надбавкою. Ще казали "з походом".
Ловити ґав
Виявляти неуважність, бути неуважним. Особливо цим не можна було займатися в Одесі в людних місцях, можна було залишитися без гаманця.
Лялечка
Дуже гарна одеська жінка.
Мине сдается
Походить від українського "мені здається", а не від російського "мне кажется".
Мине приспічило
Власне українське – дуже закортіло чогось.
Могорич (одеською "магарич")
Історія могоричу сягає щонайменше давніх слов’ян, у яких він був обов’язковою складовою укладення цивільно-правового договору. Суть могоричу полягала у тому, що сторони договору та свідки його укладання розпивали хмільний напій. Спільне пиття дозволяло краще зафіксувати в пам’яті умови договору, що зазвичай мав усну форму, та встановити більш доброзичливі відносини між сторонами цивільно-правової угоди. Саме слово могорич з’явилося в українській мові у ХІІІ–ХІV ст. як арабський семітизм. Могорич не тільки скріплював домовленості, а й виступав у якості винагороди, що було типовим для всіх українських територій.
Нехай
Ще одне з багаточисленних українських слів. За ним ціла філософія. "Навіщо це тобі треба? А нехай буде".
Таки
Відоме одеське "таки" - це таки українське.
Тинятися
Ходити без діла.
Хай\нехай
Уживається в значенні так і бути, гаразд, добре. Не вдалось, то й хай: сім років мак не родив і голоду не було!
Швендяти
"Вештатися, тинятися", етимологія слова неясна, але слово вживається в українській мові здавна.
Юшка
Ніяка не уха, а одеська юшка, яка має козацьке походження. Її, до речі, не тільки їли, а й "вмивалися нею", якщо хтось був занадто борзий.
Це лише незначна частина слів одеського говору, яка має українське коріння.
Русифікація
Ще одне слово, яке б варто було окремо винести в цьому словнику "русифікація", яка й вбила автентичну одеську говірку.
«Всюди вишукані італійські, грецькі та французькі вивіски. Молдавани, валахи, вірмени, греки та татари у живописних національних одягах торгували в палатках на площах та перехрестях вулиць. Мелькали фески турецьких матросів; якийсь алжирець у білій чалмі носив та продавав ручну вчену мавпу. Тисячі візків, телег та німецьких гарб тягнулися від моря до величезних кам'яних пристаней... По всюди лунали іншомовні слова. Кучері... відповідали, подаючи дріжки: «Сі, синьор», «Престо» та «Тутсюить».
Г. Данилевський.
"Тут можна побачити представників усіх народів, починаючи від неопрятного турка до італійця з довгими чорними волоссям, грека в червоній фесці, караїма в татарському вбранні, прогулюючись по вулиці, і до європейця, якому зшили плаття за зразком Хумана з Парижа Ленгле і Тембют, наймодніші портни в Одесі... Тут бачиш росіянина з довгою темною бородою і сарафаном допетровських часів... далі грека албанця у білій спідниці, гранатовій куртці з випуском... Усе це кричить, ходить, перемішується, не дивуючись нічому, не жартуючи над собою та ставлячи до оточуючих як до необхідності".
Ю. Крашевський.
"Тут можна пройти половину міста, не зустрівши російського слова. Італійська, французька, польська, грецька - уся ця суміш мов коснеться вашого слуху, крім мови російської. Чи не випадково зустрінеться вам толпа бородачів, які, повертаючись з роботи з пилами за плечима та апельсинами в руках, говорять між собою: «Всім був хороший містечко Одеса, але нехрести в ньому шатаються, як Боже, упаси».
Е. Ган.
Якщо почитати спогади різних видатних людей, бо з них дуже легко зрозуміти, що Одеса тривалий час не була російськомовною, а була штучно русифікованою. Чи не час нам повертати своє?
