З 24 лютого 2022 року на Одещини повітряна тривога лунала 1182 рази, середньою тривалість одна година шість хвилин, найчастіше - вночі. За ці два роки Біляївська громада втратила Два роки ми, наче живі мішені у тирі, за якими полює скажений маньяк. Напередодні другої річниці десятилітньої війни у Біляївській громаді пройшов захід-реквієм, на якому вшанували всіх загиблих - військових та цивільних - у цій жорстокій кривавій війні.
В Україні майже немає родини, яка б не оплакувала втрати через війну. Десятки імен, історій, розірваних родинних зв'язків та глибокий травмуючий досвід рвуть серце на частини.
Скільки Україна понесла бойових і небойових втрат серед військових за останні два роки війни - не відомо. Проєкт “Книга пам’яті полеглих за Україну” нарахував 24500 підтверджених загиблих (померлих), 15 тисяч зниклих безвісти, 3400 полонених (дані з 24 лютого 2022 року по листопад 2023 року - прим.ред.). Укази президента про посмертні нагороди, оголошення на сторінках у соціальних мережах місцевих органів влади, інформацію про поховання від рідних - така методика підрахунку втрат. Однак самі упорядники книги пам’яті, яка зараз наповнюється у закритому режимі, говорять про те, що ці дані лише відсотків на 70% відповідають дійсності.
За верифікованими даними ООН, 10 тисяч 378 мирних українців загинули та 19 тисяч 632 було поранено. І це не остаточні цифри. Таку дорогу ціну українці платять за віру в “дружній та братній народ”.
23 лютого, напередодні трагічної дати, Біляївська громада вшанувала своїх полеглих воїнів.
Герої не вмирають! Цими словами в Україні прощаються із захисниками. Це наче обіцянка пам’ятати їх, підтримувати їхні родини, продовжувати боротьбу. З кожним новим днем війни приходить усвідомлення, що герої - вмирають. Їм немає заміни. І таких, як вони, більше не буде.
Біляївська громада втратила 37 Героїв, 37 мужніх, прекрасних чоловіків, які на щиті повернулися до рідного краю. Згадайте їм імена в цей день, помоліться за їхні душі...
Відео Біляївської міської ради
Наша боротьба триває. Останні опитування Київського міжнародного інституту соціології стверджують, що 71-73% українців, як і раніше, готові “терпіти війну, скільки буде треба”, а 89% продовжують вірити в перемогу. Для неї, вважають, Україні потрібно більше зброї, подолання власної корупції, згуртованість суспільства, допомога партнерів та мобілізація.
Більшість, здається, побачили результати опитування , що лише 10% європейців вірять, що Україна все ще може перемогти Росію. Однак в українському характері є принцип, сформований століттями нашої непростої історії, “щоб не відбувалося, а нам робити своє”. На тому й тримаємося.
