Близько двадцяти років Валентина Заносій працює у сфері торгівлі, дев'ять з них є власницею невеликого продуктового магазину на Біляївському ринку. Жінка каже, що бути продавчинею у місті, де тебе всі знають, а ти знаєш усіх - це відповідати за свою продукцію, бо це твоя репутація. Уподобання біляївців описує так: "люблять домашнє та смачненьке". А ще до пані Валентини йдуть за простим людським спілкуванням, для цього у магазині стоїть лавочка, щоб покупці, часто це літні люди, могли присісти та перекинутись словом.
Приїхала будувати Теплодар
Валентина Заносій родом з Вінницької області. На Одещину приїхала у студентські роки. Після навчання у будівельному училищі їх з дівчатами направили у Теплодар на будівництво житлового масиву.
- Тоді будували 40-ий та 41-ий будинки. Ми штукатурили, клали плитку, тобто виконували усі внутрішні ремонтні роботи, - розповідає Валентина.
За словами жінки, після завершення робіт у молоді була можливість отримати житло у нових будинках. І таким чином вона теж заробила собі на невелику квартиру у Теплодарі та п'ятнадцять років прожила у цьому місті.
До Біляївки пані Валентину привела доля. Вона зустріла своє кохання - майбутнього чоловіка, який був родом звідси. У шлюбі народилося двоє донечок, а через деякий час молода родина переїхала сюди жити.
- Мої перші враження - дуже гарне та затишне місто. У Теплодарі переважно квартири, а тут свій приватний будинок, ділянка. Можна вирощувати городину, саджати квіти - якраз той варіант, коли живеш у місті, але маєш свій власний простір для господарства.
У торгівлю привела дружба з математикою
За словами Валентини, у торгівлю вона прийшла після декрету. Діти підросли, і треба було теж приносити гроші до сімейного бюджету. А ця робота була їй до душі, бо, як сама жартує, завжди дружила з математикою.
Спочатку у Біляївці протягом восьми років вона працювала у магазині "Саша", що у центрі. І потім пішла у вільне плавання та відкрила власний продуктовий магазин на базарі. Приміщення орендує, але весь асортимент товару підбирає самостійно.
- Я завжди мала справу з продуктами. А за 22 роки життя у Біляївці знаю, що подобається нашим людям, і що їм запропонувати. Стараюся сформувати асортимент так, щоб було на різний гаманець. Старенькі люди беруть щось дешевше, то я орієнтуюся на їх можливості і завжди підкажу щось підходяще та смачненьке.
Розповіла продавчиня і про смакові вподобання біляївців. Каже, що серед м'ясних виробів популярністю користуються різні свинні копченості та домашня ковбаса. Взагалі, каже, наші люди надають перевагу усьому більш домашньому. Це специфіка провінційного міста, де знають смак натуральної продукції, і яка вона має бути.
На питання, чи вплинула на невеликі магазини поява супермаркетів у Біляївці, продавчиня відповідає, що не так суттєво, як війна.
- Хтось виїхав, хтось втратив роботу, і це вплинуло на попит. А супермаркети? Так, там позицій товару більше, ми стільки завезти не можемо, не ті масштаби. Але люди порівнюють ціни, щось знаходять дешевше у нас, щось - там.
Працює жінка шість днів на тиждень та має один вихідний. Більше собі дозволити не може, адже магазин продуктовий, а товар має бути свіжий. Виходила працювати і в перші дні війни. Згадує, що тоді, 24 лютого, люди скупили все зранку, і треба було їхати за товаром, щоб поповнити полиці.
- Часто на такому ажіотажі піднімали ціни. Я цього не робила, це не по-людськи. Працювати треба так, щоб було і тобі, і людям.
Люди приходять скупитися і поговорити
Раніше, а зараз ще частіше, каже пані Валентина, на ринок ідуть за живим людським спілкуванням. Час від часу доводиться бути психологом. Люди приходять з поганим настроєм, скаржаться на ціни, проблеми, і їх просто треба вислухати.
- Серед моїх постійних покупців багато літніх людей. Це мої бабусі, які потребують уваги та доброго слова. Для них у магазині стоїть лавочка, щоб вони могли відпочити та поділитись своїми турботами.
Але нелегко зараз і тим, хто займається торгівлею. Раніше на базарі було набагато більше продавців, а зараз ряди пустіють, зізнається жінка.
- Ситуація зараз така, що не всі витримують. Сьогодні працюємо, а що буде завтра - невідомо. Я завжди кажу, що коли у людей все добре, то вони до нас приходять. Тож, нехай у всіх все буде гаразд, миру та перемоги нам, а там все налагодиться. Я у це дуже вірю.
