«Він/вона нічого не хоче: ні навчатися, ні розваг, нічим не цікавиться» Часто можна почути таку розмову між батьками підлітків. Однак у цих підліткових «не хочу» насправді завжди є причина. І лише побачивши і зрозумівши її, можна допомогти дитині повернути інтерес і до навчання, і до всього іншого. Що для цього потрібно знати і зробити батькам підлітків, розповіла Любов Кравчук - психологиня з 30-річним досвідом, яка багато років працює з дітьми, а зараз практикує і у Біляївській лікарні.
За словами психологині, бувають різні серйозні причини, чому дитина може втрачати інтерес до всього. Але ключ до цієї проблеми лежить як правило в тому, що батьки мало спілкуються зі своїми дітьми, і часто або дуже погано, або зовсім їх не знають.
Проблема підлітків - неприйняття себе
Може звучати банально, але найпоширеніша причина "нічого не хочу" – неприйняття підлітками себе.
Як пояснила Любов Кравчук, виникає вона на третьому етапі пубертатного періоду розвитку психіки дитини: з 12 до 14 років. Це той період, коли підліток не приймає себе, і йому важко з цим справитись.
В цьому віці зазвичай діти змінюються у зовнішності, стають трішки іншими їх риси обличчя, можуть з’являтися висипання на шкірі, у дівчаток починається менструальний цикл, у хлопчиків змінюється голос. І хоч нам, дорослим, це здається все нормою, для дітей це виглядає проблемою. Вони переконані, що не такі, що суспільство їх не сприймає. Вони сумніваються у собі, у світові. І тому починають замикатися, уникати контакту з іншими.
В цьому періоді дуже важливе спілкування з батьками. Однак останні часто пропускають цей важливий проміжок, перехід їх дитини з фази маленької до підлітка. У гіршому випадку починають ще порівнювати дитину з іншими кращими однолітками і натякати, як важко вони працюють, щоб у неї/нього все було.
- Я батькам ставлю питання: коли останній раз ви казали своїй дитині, що ви її любите. І скажу, не часто вони говорять, що роблять це постійно. Відповідь зазвичай: "а що, він не знає це? Я ж його мама/тато, це зрозуміло. Хіба про це треба говорити?" - пояснює психологиня. - Виявляється, дуже треба. Особливо, коли у дитини така вразлива психіка. Зараз треба враховувати і стрес, який вони переживають через війну. І під цим куполом викликів дитина живе, і сама не може з ними справитись. Підліткам тут потрібен батьківський ресурс і підтримка.
- Мені, як психологу, хочеться ставити підлітків перед дзеркалом і показувати, доводити їм, наскільки вони красиві внутрішньо і зовні.
Треба просто навчитися розмовляти з дитиною
Щоб дізнатися, що відбувається з дитиною, що вона потребує, що її наразі найбільше хвилює, треба з нею розмовляти. Але не авторитарно.
На жаль, говорить психологиня, через повне неприняття себе є великий відсоток підлітків з суїцидальними думками. І їм вже потрібна терапія.
- Ще півроку тому це був біч. Кожен другий підліток приходив до мене з цією проблемою. Я не приймаю себе, суспільство мене не розуміє, не чують батьки, навіщо мені жити.
Другий момент – нівечу себе, щоб привернути увагу. Або дитина не хоче вчитися. Це теж протест. Треба лиш зрозуміти батькам, проти чого саме протестує дитина.
Якщо батьки раніше нормально спілкувалися з нею, то не складно проговорити: повернутися у той момент і проаналізувати ланцюжок, щоб знайти пробіл: мовляв, на якому етапі ми втратили один одного.
Психологиня наголошує, що встановлювати такий зв’язок довіри з дитиною треба з раннього віку. Повторювати їй: якщо тебе щось тривожить, ти можеш прийти і поговорити про це з мамою чи татом. У підсвідомості це відкладається. І коли дитина дорослішає, що б у неї всередині не відбувалось, вона знає, що є довірена особа, яка підтримає.
Разом з тим починати створювати довірливі стосунки з дітьми-підлітками ніколи не пізно. Просто це потребуватиме більше часу та терпіння.
Важливо також навчитися правильно розмовляти з дітьми. Це має бути не монолог, а діалог.
Тобто не: "послухай мене, що я тобі скажу". А запитувати дитину про її стан, відчуття, бажання, враховувати думку підлітка в родині, бо вона також важлива.
- Не треба також забувати, що у кожного з нас є власні кордони, і у дітей також. І не можна заходити за їх межі навіть близьким людям.
Чому може втратитись довіра дитини до батьків
Бувають випадки, коли у дитини була довіра до батьків, але потім вона зникла.
- Можливо, був момент, коли дитина чимось поділилась, а тато чи мама це розповіли іншим членам родини, нехай і з радістю. Але для дитини це виглядає вже як зрада. Вона поділилась сокровенним, а, наприклад, мама взяла і все розповіла бабусі, і вони ще й посміялися. Дитина замкнеться, і більше не ділитиметься. Ви вже не будете для неї довіреною особою.
Підлітки звинувачують себе у проблемах батьків
Часто причиною втрати інтересу до всього у дитини є проблеми у родині. Діти можуть звинувачувати себе у цих проблемах, не відчувати підтримку дорослих і теж від цього страждати, замикаючись.
- Якщо батьки сваряться, то діти можуть думати, що вони - причина цих сварок. Часто підлітки страждають від розлучень батьків. Вони думають, що це через них трапилось. І починається теж неприйняття себе, посилюються думки, що щось з ним не так. Якщо таке сталося, то треба батькам пояснити дитині, що так буває, але на любові до дитини це не відображається. Він/вона як був об’єктом любові, так і залишається за будь-яких умов і обставин.
Підліток нічого не хоче, бо втомився
Ще одна причина "нічого не хочу" — надмірна зайнятість, дитина просто перевантажена. Школа, додаткові уроки, гуртки, запланований активний відпочинок на канікулах. І в один момент у дитини виникає апатія до всього, бо ресурс вичерпався. Те, що дорослі називають лінню, може бути звичайною втомою. Дитина може і хотіла б сама організовувати свій графік, щоб почуватися краще, але ж дорослі їй цього не дозволяють і все вирішують за неї.
- Якщо у дитини є все, але вона нічого не хоче, це може бути звичайне вигорання. Але дізнатися про це ви зможете, поговоривши з дитиною. Однак не нав’язувати свою думку, а почути саме розмовника. Тобто ми знову повертаємось до важливого правила: щоб знати своїх дітей, треба з ними розмовляти, тоді вони вам довірятимуть і ділитимуться своїми проблемами, і ви разом зможете їх вирішувати.
Довіряйте своїй дитині, любіть, хваліть і дайте їй право вибрати свій життєвий сценарій.
.
