Тему дитячого дозвілля часто піднімають мешканці громади. Кажуть, що замало заходів, що не завжди вони цікаві. У рамках проєкту “Громада ідей та рішень” сьогодні ми поговоримо на тему дитячого дозвілля з мешканкою міста Теплодар Мирославою Квіткою. У себе в місті Мирослава організувала клуб дитячого дозвілля “Веселі Мандри”, соціальний проєкт “Світанки”, де разом з теплодарівськими дітьми ходить зустрічати схід сонця, влаштовує пікніки на березі водоймища, вчить помічати красу навколо себе та просто радіти життю.
Для тих, хто любить читати, текстовий переказ підкасту
- Мирославо, розкажіть спочатку трішки про себе, як ви з’явилися у Теплодарі, чи Ви місцева?
- Мене привезли батьки з Вінниччині, два роки десь мені було. Тут мала будуватися атомна станція, але сталася Чорнобильська трагедія. Від ідеї будувати станцію відмовилися, а містечко залишилося. Що тут гарного? Поки що тут чисте повітря, а поруч обласний центр – всі працюють в Одесі. Закінчила школу, вступила до вузу, у мене дві освіти. Я економіст та психолог. Весь час мешкала в Одесі, працювала, вчилася, вийшла заміж. Була волонтеркою гайдівського руху. Це щось схоже на скаутів, але для дівчаток. Всебічний розвиток дівчинки, дівчини та жінки. Там вперше здійснила мрію, було вже 22 роки, провести ніч просто неба у спальному мішку. В рамках цього клубу зародилася моя співпраця з дітьми.
Пізніше разом зі своєю командою педагогів-гідів почали організовувати подорожі для маленьких одеситів. Ми показували їм різні місця: струмочки, джерела, гори, валуни, вони є навіть в Одеській області, не обов’язково їхати в Карпати. Але тут почався карантин. В Теплодарі, на відміну від Одеси, ми могли більше собі дозволяти – гуляли багато з донькою, багато фотографували, показували фото, відео в соціальних мережах. І діти з Одеси захотіли приїжджали, щоб брати участь в цих прогулянках. Згодом місцеві почали казати: ти так класно все це робиш, нашим дітям теж потрібно.
Я чесно була здивована, бо діти в Теплодарі вільні. Моя дитина з 4 років гуляє біля дому. Навіщо їх брати, водити кудись? Я думала, що всі батьки так себе поводять як я – беруть дитину за руку, ведуть на річку, розповідають їй щось, розводять вогнище. Навіщо щось спеціально для них організовувати, здавалося мені. Але коли був карантин і ми виходили на річку, то помітила, що там всього одна сім’я – бабуся, мама і дитина. І їх дитина захоплювалася тим, як тут гарно! Мене це здивувало, бо ж всіх в лице знаєш, вони давно живуть у Теплодарі, а склалося враження, що вона вперше біля цього водосховища.
Для мене це стало відкриття, що не всі так полюбляють природу, не всім вона потрібна, не всі батьки готові приділяти стільки часу своїм дітям, але вони готові делегувати це комусь. І я почала організовувати такі походи в денний час. Далі підключила вже соціальну ініціативу – і разом з бажаючими дітьми ходимо зустрічати світанки.
- Розкажіть, як ви збирали батьків, дітей та інформували про ці ваші походи?
- У Теплодарі багато молодих людей, ініціативних, які створили різноманітні групи, де щось обговорюють, вирішують, як покращувати життя нашого міста. Поширювала інформацію там. Наша команда, з якою я працюю, називається “Веселі мандри”. Раніше я працювала в дитячому центрі “Сонячний зайчик”. Ми там займалися схожою роботою. Організовували мандрівки, таборування, зустрічали світанки. До цього мене, до речі, привчила ще мама. Приїжджали у дитинстві на море: “спочатку треба зустріти світанок, а потім лише на сніданок”. Вранішня природа – найгарніша. І звичка прокидатися із пробудженням природи – дуже корисна для загартування дитини. Діти, які беруть участь у таких походах міцніші, більш витривалі, сильні.
- Як ви це організовуєте?
- Включитися має мама або тато. Їм треба самим прокинутися о 4-5 ранку, в залежності від сезону, змотивувати звечора дитину, щоб та прокинулася, приготувати їй сніданок, бо ми обов’язково снідаємо на природі.
- Скажіть, як мотивувати батьків та дітей брати участь в таких заходах? У нас в місті досить часто до карантину відбувалися різні заходи. І якщо мова йшла про запрошених артистів – з феєрверками, мильними бульбашками, паперовими шоу, то люди відгукуються. А на щось типу мистецьких читань, майстер-класів – не дуже. Як вам вдалося це зрушити з місця?
- Ви от правильно кажете, що йдеться про розваги. Я взагалі слово “розваги” не люблю. Завжди кажу, що я нікого не розважаю. Або оце ще люблять діти казати: мені скуууучно. У мене не кажуть, але чула таке. Чесно скажу, що на “Світанки” приходять одні й ті ж діти. Влітку, буває, що інші, бо там комфортніше прокидатися вранці. Я зрозуміла одне – все залежить від батьків. Якщо мама ходить тільки на розважальні речі, вона не творча, вона не зайнялася своїм самовихованням, вона нудиться життям, то вона так же налаштує свою дитину.
- У мене є подруга, яка викладає англійську. Вона нещодавно була на навчальному семінарі, де говорили, що сучасні діти – інші. Їх треба весь час розважати, викладати через гру. Вона написала про це пост у Фейсбуці, чи не дійдемо ми до того, щоб дітей, які не хочуть рухатися, до старості возити на візочку, а їжу пережовувати. Її думка, що особистість не можна збудувати без роботи над собою. Як думаєте, сфери дитячого дозвілля це стосується?
- Дитина має трудитися. Якщо вона хоче вивчити пісню, як якийсь блогер на Youtube, то має вивчити віршик. За всім стоїть труд. Навчити цьому – обов’язок батьків. Не школи, не суспільства, а, перш за все, батьків. Навіть у банальних речах. Поліпити сніговика, покататися на санчатах. Своїй дитині пояснюю, як корисно бути на свіжому повітрі, як добре, що вона зробила над собою зусилля та вийшла з теплої хати на двір, як корисно для її мозку. З таких маленьких пояснень починається розуміння, що навіть це – труд та зусилля, а не просто розвага.
- Як мотивувати батьків давати приклад дітям? Як залучати їх туди, де є не тільки розвага, а елемент навчання?
- По-трішки. Через власний приклад. До мене часто приходять діти – кафешних, “диванних” батьків. Для них це вже подія, що вони наважилися під впливом історій, фото, відео в соціальних мережах привести дитину. Хтось ще думає.
Але батьки мають зрозуміти, що навчити дитину насолоджуватися життям – мають вони власним прикладом. Добре мати змогу інколи виїжджати у велике місто, раз-два на місяць, але ж на цьому не закінчується життя? Треба з всього генерувати радість.
Я от згадала історію. До мене підійшла жінка, багатодітна мама, яка зробила комплімент моїй дитині. Вона відвідує багато гуртків, багато чого вміє. Жінка каже, а от мої нічого не хочуть робити. А жінка така сама по собі - не дуже любить в люди виходити. Вона не буде спілкуватися з мамочками на дитячому майданчику, а буде вдома: прибирати, готувати. Я кажу їй, почни з себе. Виходь частіше, долучайся до нас – на пробіжку, у баню ходимо з подругами. А вона: ні, мені б дітей відправити кудись. Тоді зрозуміла, що батьки мають почати з себе. Бо якщо діти не бачать приклад батьків, то нічого з ними не зробиш.
- Не виховуйте своїх дітей, бо вони будуть схожі на вас?
- Так. Діти, які приходять до мене, їх батьки так само активні, катаються на ковзанах, на лижах, люблять природу. Діти диванних батьків, на жаль, приходять дуже рідко.
- Як це змінити? Виходить, щоб виховати дітей, потрібно спочатку виховати батьків?
Батькам варто знайти собі групу підтримки. Формувати її навколо себе. Я, наприклад, бігаю вранці. Мені це не дуже хочеться робити, хоча я знаю, що це мені корисно. У нас є група в одному з меседжерів, де такі умови, що кожна має вийти вранці на пробіжку, прогулянку та сфотографувати якусь місцевість, підтримати одна одну. Треба виставити фото природи, яке ти зустрінеш на вулиці. Я помітила, що учасниці групи почали частіше на свіже повітря дітей відправляти.
Все треба починати з батьків. Якщо в родині є хоча б одна доросла людина, яка вже готова змінюватися – це вже добре.
Не потрібно намагатися змінити всіх одразу. Долучайте до заходів людей, яким це цікаво. Вони будуть амбасадорами та спрацює “сарафанне радіо”. Не варто здаватися тим, хто займається поширенням культури, розумного та продуктивного дозвілля, бо ви це робите не тільки заради інших, а формуєте гарне середовище для життя своїх дітей.
Замість післямови
Також ми обговорили з біляївськими батьками, представниками батьківських комітетів, а якого дозвілля, на їх погляд, не вистачає в громаді. Почитати ідеї можна за посиланням. Раптом, когось вони зацікавлять з точки зору організації бізнесу, або просто спонукають батьків влаштувати щось з цього для своїх дітей.
Фото з архіву Мирослави Квітки
У рамках проекту, що реалізується Українською Асоціацією Медіа Бізнесу (УАМБ) «Підвищення ефективності місцевих медіа та збільшення їхньої ролі в громадах»», який реалізовується за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.
