В Україні за різними оцінками проживає від 70 до 100 тисяч незрячих людей. Одні такими народилися, інші - втратили зір через травму або за інших обставин. Біляївка.Сity поспілкувалися з чоловіком, який перестав бачити після трагічного випадку. Микола Шафоростов - із села Троїцьке, що на Одещині. Двадцять років тому він частково втратив зір: вибухнув газозварювальний апарат, чоловік отримав серйозну травму очей. Довгий час боровся за можливість бачити, але п’ять років тому останній промінь світла в його очах згаснув. Переживши період розпачу, чоловік знайшов у собі сили жити далі, хоч і в зовсім іншому для себе світі. Сьогодні пан Микола займається садівництвом, ходить на рибалку, відкрив у собі талант писати пісні. Його історія - про те, як не втратити сенс життя, втративши можливість його бачити таким, яким він бачив його раніше.
Ми зустрілися з Миколою Шафоростовим в селі Троїцьке. Чоловік чекав на нас біля свого будинку. На запрошення господаря заходимо всередину. Минаючи подвір'я з дуже високою, кількаметровою аркою з виноградом, цікавимось: хто за ним доглядає? Пан Микола відповідає, що всі роботи по господарству, які йому під силу, він виконує своїми руками. З виноградом так само, навіть висота - не перешкода.
- Без драбини тут, звичайно, не впоратися, - пояснює чоловік, - ставлю і помаленьку працюю. Головне, зосередитись, щоб правильно сформувати лозу та не обрізати зайве. На іншій ділянці теж заклав невеликий виноградник, висадив 18 сортів, чекаю на врожай. А от з деревами в саду складніше, більше часу треба, щоб нащупати кожну гілочку та відчути, що можна обрізати, а що - ні.
Випадок, який змінив життя назавжди
Миколі Шафоростову – 60 років, 40 з них - він жив звичайним життям. Після армії вивчився на зварювальника, одружився, у шлюбі народилося двоє дітей. Деякий час працював водієм, потім - за професією. Але 25 серпня 2002 року його життя змінилося назавжди. Сьогодні чоловік розповідає про той страшний день спокійно, часом навіть розбавляє розповідь жартами. А тоді у нього були зовсім інші думки та відчуття.
- Я робив домашнє опалення в будинку на замовлення, - згадує чоловік, - взяв у сусіда саморобний газозварювальний апарат, почав працювати. Раптом почув, що шипить балон. Підійшов до нього, і… стався вибух. Я добре пам’ятаю той день. Мені тоді здавалося, що життя зупинилося, і я помер.
Микола Шафоростов
Чоловіка одразу госпіталізували до Одеси, в інститут ім.Філатова. Прооперували, як з’ясувалося потім, - невдало: лікарка занадто все там "підшила", хоча шанси бачити – були. Далі розпочалася довга боротьба за відновлення зору. Одна операція за одною. Єдиним шансом був тимчасовий кератопротез.
- Спочатку мені встановили його на праве око, потім – на ліве. Обидва рази пішло відшарування сітківки, можна сказати, з моєї провини. Я займався дихальною гімнастикою по одній відомій системі, хотів покращити здоров'я. Як потім лікарі пояснили, саме це мені й нашкодило. Під час одного заняття в оці різко темніло. Протез довелося дістати, а моя боротьба за зір закінчилася.
Навчився жити в повній темряві
Із частковою втратою зору Микола Шафоростов живе уже 20 років, п’ять з них - у цілковитій темряві. Пристосуватись до нового способу життя було непросто. Працювати, як раніше, чоловік не міг, але все одно знайшов, чим себе зайняти. Оскільки давно захоплюється риболовлею, спробував плести рибацькі сітки. Почав ще коли знаходився у лікарні, в’язав тоді по 14 годин на добу.
- Я так відволікав себе від поганих думок. Спочатку нічого не виходило, щось прораховував, нервував. А потім натренував чутливість пальців, пам'ять, і руки автоматично почали плести потрібну комбінацію.
Оскільки через порушення зору пан Микола не може вести активний спосіб життя, це підштовхнуло його займатися спортом вдома. Тренується 4-5 разів на тиждень по три години. Режим намагається не порушувати, говорить, що після фізичних вправ почуває себе більш бадьоро.
У побуті теж навчився сам обходитися, щоб за потреби нікого зайвий раз не турбувати.
- Мені не потрібно було опановувати якісь нові навички чи чомусь вчитися. Я все і так вмів робити – прати, готувати, працювати на городі чи в саду, - просто тепер ці навички потребують більшої зосередженості.
Чоловік плете сітки, щоб тренувати чутливість пальців та пам'ять
На вулицю пан Микола виходить лише з тростиною, вона допомагає йому орієнтуватись в місцевості та оминати перешкоди. Говорить, що без сторонньої допомоги може поїхати до Одеси. Хоча це - велике випробування, адже навіть великі міста в Україні не пристосовані до того, щоб люди з порушенням зору могли самостійно та безпечно пересуватися вулицями, користуватися громадським транспортом, мати безбар’єрний доступ до публічних закладів.
Почав писати пісні та зареєструвався у ТікТоці
Своїм прикладом Микола Шафоростов також зруйнував стереотип, що люди з порушеннями зору ведуть лише закритий спосіб життя. Чоловік любить ходити на рибалку, може навіть залишитися на ночівлю, щоб вранці у повній тиші послухати спів пташок.
Окрім того, навчився користуватися телефоном та соцмережами - для незрячих людей в налаштуваннях є спеціальна фукнкція, увімкнувши яку, смартфон починає озвучувати все, що з'являється на екрані.
У 2016 році чоловік несподівано для себе почав писати пісні, хоча музикою до цього ніколи не займався і нічого не писав.
- Перша пісня прийшла вночі. Всі пісні переважно народжуються в цей час. Слова одразу приходять з мотивом, але не готовий текст, а розсипаний з різних слів. Тоді наступає безсоння, аж поки все не складу докупи.
На відео - перша пісня, яку написав Микола Шафоростов. Більше відео за посиланням
Всього за ці роки чоловік написав близько 90 пісень. Спочатку просто запам’ятовував їх, потім почав записувати на диктофон, щоб не забути. Декілька років тому рідні запропонували йому створити свій канал на YouTube і ділитися своєї творчістю там. Так з’явився канал "Живые песни Николая Шафоростова", де чоловік публікує відео своїх пісень, які він виконує сам, як він каже - непрофесійним, але живим голосом. У майбутньому чоловік сподівається знайти композитора, який напише до пісень музику, і записати їх під музичний супровід.
Також нещодавно пан Микола відкрив для себе ТікТок. Дізнався про нього від 12-річної сусідки Ірини. Вона й запропонувала зареєструватися, адже в цій мережі музичний контент дуже популярний. Тепер дівчинка допомагає дяді Колі записувати відео та розповідає йому, скільки лайків та коментарів вони збирають.
Історія життя Миколи Шафоростова – дуже непроста. Вона про те, як пережити усі випробування і знайти в собі сили жити далі у світі, де немає світла і фарб. Але, як каже, наш герой, "я БАЧУ результати своєї праці, і це наповнює моє життя сенсом".
