Історія Тетяни Савки з села Майори, що на Одещині - як наважитися у 30 років стати студенткою. Їй 32 роки, заміжня, виховує двох доньок - і впевнена, що у будь-якому віці не варто боятися здобувати освіту та прагнути до кращого життя.
Не вийшло одразу - спробуйте пізніше
Вибір професії важливий у житті кожної людини, і нібито краще визначитись з цим ще у школі - є час, щоб вивчитись, працевлаштуватись. Але існують тисячі прикладів, коли люди приходили до своєї справи у більш свідомому віці. Хтось зрозумів, що помилився у виборі та змінив своє життя абсолютно кардинально, а у когось обставини склались таким чином, що навчання після школи довелося відкласти.
Тетяна родом з села Майори, що на Одещині, живе там з родиною і зараз. Говорить, що у шкільні роки були думки пов’язати своє життя з медициною, але з особистих причин навчання довелося відкласти. Таня зустріла своє кохання, вийшла заміж. У шлюбі народилися дві доньки, які потребували уваги та піклування. Коли дівчата підросли та стали більш самостійними, вийшла на роботу.
- Оскільки фахової освіти в мене не було, а мрію про медицину я не відкидала, я працевлаштувалась молодшою медсестрою у неврологічному відділенні Одеської міської лікарні №10. Працювала в палаті інтенсивної терапії, де надається цілодобовий догляд за тяжкохворими, - розповідає Таня Савка.
Зізнається, робота непроста, бували такі зміни, що ледве сил вистачало доїхати додому. Але інтерес до медицини не зник, навпаки з’явилося відчуття, що треба розвиватися далі.
- Багато чому я завдячую старшій медичній сестрі, з якою працювала у відділенні. Вона ділилась зі мною своїм досвідом, знаннями, пояснювала, як робити різні маніпуляції. В неї самої шлях в медицину був непростий, спочатку - десять років "санітарського" стажу, а вже потім навчання і робота за спеціальністю. Тож, можна сказати, власним прикладом вона підштовхнула і мене.
Як готувалася до вступу
Підготовкою до ЗНО Таня займалась самостійно. До репетиторів не зверталась, сама шукала матеріали, книги, слухала вебінари. 23 лютого зареєструвалась, щоб складати іспити, а 24-го почалася війна.
- Ну, все, думаю, – відучилася, вступну кампанію відмінять, не на часі. Але ні, все поступово стало на свої місця. Замість ЗНО у зв’язку з воєнним станом запровадили національний мультипредметний тест. Мені для вступу до медичного коледжу потрібно було подати у письмовій формі мотиваційний лист та пройти співбесіду. 1 вересня я дізналася, що зарахована до навчання, а вже 9-го почалися лекції.
Тетяна Савка - студентка Одеського медичного коледжу
Тетяна вчиться на відділенні "Акушерська справа", термін навчання 2,5 роки. З попередньої роботи їй довелося звільнитися, бо зміни збігалися з заняттями. Наразі по вихідним вона працює в реабілітаційному центрі.
Навчання через війну - онлайн
З понеділка по п’ятницю – вчиться онлайн у коледжі. По суті, часу на відпочинок не вистачає, але говорить, що до такого ритму вже звикла.
- Найскладніше було спочатку, я тоді загубилась в годинах і днях. Зізнатися, відвикла так багато писати, у перші тижні зошити на 60, 90 листків виписувались за день. А ще купа матеріалу, який треба було опрацювати, вивчити.
Побільшало клопоту, говорить Таня, коли почалися вимкнення світла через російські обстріли.
- Якщо в когось воно з’являлося, значить – в інших вимикали, зібратися всією групою на лекцію стало проблематично. Але наші викладачі подбали про те, щоб створити всі умови для навчання. Лекційний матеріал доступний в електронному форматі. Якщо треба здати тему, і у викладача є можливість вийти на зв'язок, він спілкується з кожним індивідуально. На складання тесту теж дають добу, тобто є світло, заходь і пиши.
З одногрупниками, каже Таня, також пощастило. Спочатку були якісь побоювання, пов’язані з різницею у віці. Але зараз в її підгрупі 13 студентів, вона та ще три дівчини – найменші серед усіх за віком. Хтось, як Таня, прийшов сюди з молодших медсестер, хтось - із косметологів та масажистів, в декого вже свої салони краси.
- Не знаю, чи це такий збіг, але студенти з нашої підгрупи дуже відповідальні. Можливо, справа у віці, ніхто нас за руку сюди не привів. Усі свідомо розуміють, для чого вони тут, що це навчання заради знань. Диплом не зробить з нас спеціалістів, якщо не вчитися. А в нашій сфері ще й можна завдати людині непоправної шкоди. Паралельно в іншій підгрупі вчаться переважно 11-класники. От там дурдом, вчитися не хочуть. Можливо, справа не у віці, просто медична освіта - це не їх вибір, тому й немає мотивації.
Разом з тим, каже Таня, бути студенткою, маючи сім’ю, роботу – це ще та естафета. Тяжко розірватися. Вдень – заняття, однією рукою готуєш, іншою – тримаєш телефон та слухаєш лекцію. Вихідні випадають, бо в суботу-неділю Таня чергує у центрі. Тож, підготовка до занять та іспитів проходять переважно вночі.
- Я не скаржусь та не шкодую. Це мій вибір, я знала, що буде складно, але дякую рідним, що мене підтримали. Першу сесію я вже закрила, екзамени склала на відмінно. І, знаєте, якось помітила, що стало легше. Вже немає того хаосу, що був в голові. Натомість прийшла внутрішня впевненість в тому, що моя мрія – допомагати людям, стала на крок ближчою.
Фото у публікації - з архіву Тетяни Савки
