І - історія. З неї росія зробила зброю. Роками нею розстрілювали Одесу, намагаючись переписати справжню історію південноукраїнського міста, щоб потім прийти сюди нібито його господарями. Про це говоримо з керівником Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, істориком, учасником бойових дій Сергієм Гуцалюком. Війна для нього почалася давно - він був учасником АТО, а 24 лютого повернувся до лав Збройних сил України.
Тут всі "понаїхавші"
- Мій фронтовий позивний звучить, як назва одного з населених пунктів під Одесою, - відповідає Сергій Гуцалюк на моє питання, чи є він корінним мешканцем Одещини, - але загалом я подільсько-одеський, хоча все життя прожив на Одещині. Тато - моряк, тож на час, коли він був у рейсі, мама поїхала до батьків на Хмельниччину народжувати, а у віці 4 місяців привезла мене додому, на Одещину.
Мій споврозмовник розуміє, чому я його про це запитую. Адже російська пропаганда роками намагалася переконати, що за Україну на Одещині боряться тільки "понаїхавші" із Західної України бандерівці та націоналісти.
- В Одесі - всі "понаїхавші", якщо розібратися, - каже Сергій Гуцалюк, - тож, якщо хтось не звідси корінням, нехай не засмучується. Очільник Одеси Дюк де Рішельє, який з провінційного містечка зробив справжній європейський мегаполіс за тодішніми мірками - француз. Після Великої Французької Революції вимушено емігрував та оселився на теренах тодішньої Російської імперії, але повернувся на Батьківщину до Франції, коли Бурбони змогли відновити правління. Герой кримінальної Одеси - нальотчик Мішка Япончик в реальності носив гарне українське прізвище Вінницький, родом з Миколаївщини, сучасного міста Вознесенськ.
Найкращі люди Одеси - з понаїхавших, і найчастіше - всього лише з сусідніх сіл чи інших сучасних областей України. Відомий мікробіолог Данило Заболотний, який зміг врятувати світ від холери, українець з Поділля. Одесит Ілля Мечников, який зробив революцію в імунології, ембріології та мікробіології - походить з давнього, шляхетного молдавського роду Спетару, що означає "мечоносець". Переїхавши до Російської імперії, його предки змінили прізвище на російський манер та стали Мечниковими. Одесит Микола Гамалія, який переміг віспу, з давнього українського козацького роду Чернігівщини. Один з найвидатніших хірургів XIX століття, реформатор та винахідник, без якого неможливо уявити сучасну медицину, Микола Скліфосовський - народився на хуторі Карантин недалеко від міста Дубоссари Херсонської губернії (зараз це територія Молдови).
Історик запрошує пройтися вулицями історичної Одеси та подивитися на найбільш видатні пам'ятки - символи міста. Вони були збудовані руками українських селян, які населяли ці території задовго до того, як сюди прийшла Російська імперія, а проєктувалися архітекторами з усього світу. Автором проєктів Одеського Пасажу, дому Фальц-Фейна («дом с атлантами») та десятків інших знакових будівель Одеси був український архітектор польського походження з Київщини Лев Влодек.
Одеський Пасаж проєктував український архітектор польського походження Лев Влодек
Архітектор швейцарсько-італійського походження Одександр Бернардацці та український архітектор єврейського походження Адольф Мінкус спроєктували перлину архітектури міста - готель "Бристоль".
Музичну ротонду в міському парку збудували за проєктом українського конструктора Харченка, а готель “Великий Московський", що на задньому плані - Лев Влодек.
А перлину Одеси Театр Опери та Балету проєктували австрійсько-німецькі архітектори Фердинанд Фельнер і Герман Гельмера.
У цих маленьких фрагментах - історія багатонаціонального Причорномор'я, якими йшли стародавні шляхи Ханської України: воєнні, торгові, чумацькі, соляні, волові тощо.
Межиріччя, в якому знаходиться територія Одещини, обживалася тисячоліттями. Формувалася вона, як земля Ханської України - між Дніпром, Дністром, Південним Бугом та Чорним морем.
Повісьте нахабну брехню на чільне місце, назвіть її правдою 100 разів - і повірять
Звідки ж пішла тема "Новоросії"? Від великої маленької брехні, яку навіть ніхто не намагався сховати, пояснює історик.
- Чи могло бути тут дике поле? На цій багатій та щедрій землі? - каже Сергій Гуцалюк, - наративи російської історії намагаються нас переконати, що дерева тут не росли, риби не було, щедрої землі не було, а прийшла Катерина ІІ, топнула чобітком аж у XIX столітті - і виросло місто, і прийшли сюди люди. У якості доказу людям наводять грамоту про "заснування міста Одеса", яку, начебто, Катерина ІІ направила адміралу Осипу Дерібасу.
Саме цю грамоту пізніше будуть використовувати як доказ заснування Одеси у 1794 Російською імперією. Однак в самому документі рескрипту (монаршого указу) жодного разу навіть не згадується назва "Одеса". Йдеться лише про реконструкцію й модернізацію вже існуючого порту Гаджибея.
- Умовно кажучи, на чільне місце повісили білий папірець, - каже історик, - всім сказали, що він чорний, попросили це сказати кількох авторитетних людей, і з часом інші, які дивилися на нього, бачили, що він білий, але казали - чорний.
Рескрипт вице-адмиралу Дерибасу 27 травня (7 червня) 1794 року. Цей документ є у вільному доступі в Одеському краєзнавчому музеї.
Цей історичний фейк має навіть ім'я свого творця. Історик та статистик Аполлон Олександрович Скальковський у своїй книзі "Первое тридцатилетие истории Одессы" доводив, що "засновницею" міста була імператриця Катерина ІІ, яка 27 травня 1794 року видала наказ про заснування порту в Гаджибеї.
Водночас вперша назва "Одеса" згадується у 1795 році - в наказі про заснування Вознесенської губернії. Пишеться, що до її складу входить "Одеса, татарами Гаджибей іменований". Цікаво, що дореволюційні історики навіть не змогли знайти юридичний документ, котрий би свідчив про перейменування Гаджибея на Одесу.
Навіть, Олександр Дерібас, нащадок Йосипа Дерібаса, у своїй книзі "Старая Одесса" пише: "Когда Гаджибей переименован был в Одессу – ни в официальных документах, ни в собрании законов сведений не имеется".
План міста Гаджибей, підписаний Катериною Другою. З нього видно, що тут не було дикого поля
На момент свого так званого "заснування" в 1794 р. Одеса просто мала іншу назву — Хаджибей (раніше та в інших джерелах Кочубіїв, Качібей, Кучубей, Куджабей, Гаджибей, Аджибей). Ця назва згадується на багатьох картах мореплавателів різних народів. Місто існувало задовго до приходу Російської імперії на ці терени.
- Офіційну дату заснування Одеси опротестовували десятки істориків радянського періоду - В. Яковлєв, В. Надлер, О. Маркевич, - каже Гуцалюк, - але Росія реанімувала саме цю версію у 1991 році. Вкладала мільйони в те, щоб зацементувати цей історичний міф у свідомості як своїх громадян, так і українців.
Одним з таких цементуючих моментів переписаної історії став пам'ятник Катерині ІІ-ій, який нещодавно зняли під тиском громадськості. Цей пам'ятник яскравий приклад міфотворення. Спочатку у 1900 році він називався "Пам'ятник Імператриці Катерині II у м. Одеса", потім його демонтувала радянська влада, а у 2007 році відродив зі скандалами депутат Одеської міської ради Руслан Терпан (подейкують, що за кошти фонду "Россотрудничество"), який відомий знищенням під видом реконструкції багатьох історичних будівель міста, зокрема Дома Руссових. Монумент після реконструкції називають "Пам'ятник засновникам Одеси". Кілька слів змінено - але цементує проросійський наратив.
З початком Помаранчової революції на Півдні почалася шалена антиукраїнська та проімперська пропаганда, впевнений історик. Обманом, тиском, великими грошима, знищуючи історичні будівлі, внесенням в культурний простір своїх маркерів, крок за кроком буде переписуватися правдива історія Одеси.
- Ми були під постійними обстрілами фейками, історичними міфами, пропагандою, цей потік не припинявся ні на хвилину, - каже історик.
Основними каналами поширення стали московська церква, фонд «Россотрудничество», численні пропагандистські сайти, антиукраїнський російськомовний канал АТВ, депутати щедро фінансованих проросійських партій різних щаблів тощо.
Чому проросійська пропаганда змогла вразити одиниці
- Ви теж з Одещини, читали ці сайти, слухали ту саму пропаганду, навчалися за радянських часів у вузі, чому вас вона не вразила - запитую у Сергія Гуцалюка?
- Думаю, що багатьох, як і мене, врятувала родина, в якій зберігалася правдива історія, а не переписана, - каже історик, - я з дитинства знав про Великий Голод, про людей, які повірили росіянам, а вже через кілька років їли своїх дітей, бо ті забрали у них все цінне до останньої зернинки. Багато слухав про війну. Великий вплив мала бабуся, яка була простою сільською вчителькою початкових класів, але людиною інтелегентною, мудрою, берегла традиції та знання про край. Вона зацікавила читати та говорити українською, а коли в Одесі я зустрічався зі шпиньками через це, то мудро казала: не звертай уваги, в світі багато дурних людей.
Сергій Гуцалюк
Антиотрутою для Одеси стало й те, що це багатий край. Люди занадто зайняті своїми справами, життям, бізнесом, роботою, щоб глибоко перейматися історією. Грошей в інформаційну війну росія вливала багато, але результат отримала майже нульовий. На гачок росіяни змогли зачепити тільки місцевих маргіналів, фанатиків, вічно незадоволених нитиків, або ж тих, кому напряму платили з власної кишені.
- Путін та його лизоблюди написали історію, в яку самі повірили, - каже Сергій Гуцалюк, - але біда, що вони двієчники, вони не знають історії, інакше б не вляпалися в цю війну. Справжня історія в тому, що цими степами століттями ходили українські та молдавські люди. Тисячоліттями тут проходили українські степові чумацькі шляхи. Українці селилися тут століттями, і саме вони були живою силою Причорномор'я, вони напитували собою місто. Саме об це розбилася пропаганда про так звану "новоросію" та "історичні російські землі", бо вона ґрунтується на абсолютно штучному та вигаданому твердженні.
Найкращим доказом цього історик називає моменти, де були прямі зіткнення проукраїнські та проросійські налаштованих мешканці Одеси.
У 2014 році на проросійські мітинги виходило від сили кілька тисяч людей, це були найбільш багатолюдні мітинги з числа зрадників та колаборантів.
А вже у березні, після анексії Кримського півострова, проукраїнські мітинги збирали в тисячі разів більше людей. І ця кількість зростала з кожним новим викликом.
Марш за мир під назвою «Не пустимо агресора в наш дім» зібрав понад 10 тисяч одеситів
- Ще один прийом, який використовує росія, і який поступово почали усвідомлювати навіть проросійсько налаштовані люди, гарно сформулював Орест Лютий, - каже Сергій Гуцалюк, - "Русские пиз**ть все подряд! Сами пиз**ть, а на других говорят!" Вони роблять якесь неймовірне зло, а потім кажуть, що це не вони, це він сам зробив. Переконують так самовпевнено, що повірив би, якби не був постраждалим у цій історії. Оці всі "а где вы были, когда 8 лет бомбили Донбасс" - з цієї опери.
Найбільша провина нашого покоління, що сьогодні воюють наші діти
Україна є типовою європейською державою, яка просто не знайшла енергії вибороти свою Незалежність на Весні народів, що сталася в Європі наприкінці XIX та дозволила більшості народів здобути Незалежність та вийти зі складу імперій.
- Нам просто тоді не вистачило енергії та сил, - каже Сергій Гуцалюк, - ми зробили неправильні висновки про росію. Хоча й тоді нас силою, репресіями та голодом затягнули в нову імперію під назвою СРСР. Мені дуже шкода, що наше покоління втратило час - на загравання з різними партіями типу ОПЗЖ та подібних до них, на вибори відверто проросійського Януковича, на зраду Ющенка, тим самим ослабивши нашу державу до такої міри, що сьогодні за неї змушені віддавати життя наші діти.
Сергій Гуцалюк став до зброї ще у 2014 році добровольцем. Пішов записуватися до армії, а його не взяли через поганий зір. Зробив кілька операцій, і знову повернувся. Спочатку простим солдатом 59-ої бригади 10 батальйону, потім старшим солдатом, сержантом.
- Я завжди знав, що війна - це найстрашніше випробування, яке вигадало людство, - каже він, - вона ні з ким не рахується, косить всіх, без розбору: бідних та багатих. Мені хотілося відвести її з наших теренів, упередити масштабну війну. Однак не вийшо. Сьогодні я знову в лавах ЗСУ, і мій син там, і мій брат, і всі мої друзі. Війна забрала багатьох близьких мені людей.
Історик переконаний, що для України не існує іншого сценарію для фізичного виживання народу та нації, як прийняти бій та стояти до Перемоги.
- Але я знаю, що у нас не було іншого виходу, як прийняти бій, - пояснює Гуцалюк, - для нас росія не залишила добрих сценаріїв - або ми їх викинемо та поставимо крапку в цій віковічній війні на наше знищення, будемо жити, як поляки, фіни, чехи господарями на своїй землі. Ну, або вони дороблять те, що почали раніше: будуть нищити нас голодом, репресіями, ешалонами вивозити, як це сталося в Криму та Херсоні одразу після окупації, а сюди везти своїх вчителів, військових, поліцію, бізнес.
Українська нація відбулася політично та державно. Нас підтримує весь цивілізований світ, який побачив справжнє обличчя "русского міра" та жахнувся. Тому наше, каже історик, стояти до перемоги. А далі - тільки просвітництво врятує Україну, яке формує критичне мислення. Це найкраща протиотрута, коли з історії хтось знову захоче зробити зброю.
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
