У блозі Костянтина Климчука, волонтера з Київщини, ми вже показували, як після звільнення від російської армії виглядають села Херсонщини. Там бруд, сморід, безлад. Це система, а не виключення. Наразі на звільнених територіях працює команда Олександра Бабіча, одеського історика-дослідника, волонтера, краєзнавця та власника туристичної агенції "Тудой-Сюдой", яка крок за кроком проходять звільнені населеними пункти з гуманітарною місією - вони збирають тіла людей, які загинули. Наших героїв - для поховання, ворогів - на обмін.
Проєкт "На щиті"
Проєкт "На щиті"створений за рішенням Генерального штабу ЗСУ. Це команда, що займається пошуками й ексгумацією з місць недавніх боїв тіл наших захисників, а також військових росії. Хто пам’ятає грецьку міфологію, знають, що так здавна повертали полеглих у боях героїв – на їх власних щитах.
До війни Олександр з 2008 року разом з військово-історичним центром "Пам'ять і слава", громадською організацією "Суспільство та історична спадщина" займалися ексгумацією та перепохованнями радянських солдатів.
Тепер вони виїжджають на місця так званих «тимчасових поховань» згідно з наказами ЗСУ. Є оперативна інформація, де можуть бути поховання. Вони піднімають тіла полеглих, намагаються встановити їх імена.
Коли йдеться про наших солдатів та офіцерів, то зазвичай після встановлення імен, їх передають для поховання найближчим родичам. Якщо є місця загибелі орків, то їх міняють - або на тіла наших, або на живих солдат.
Наша одеська група працює в Одеській, Миколаївській і Херсонській областях.
Що знаходять на звільнених територіях
Цими днями команда працює на Херсонщині, в селі Хрещенівка, Бореславського району. Перший вражаючий об'єкт - місцева школа. З фото видно, що до війни діти тут навчалися, займалися музикою, спортом. Зараз там руїни.
До речі, всі, хто цікавиться історією України пам'ятають період так званої Руїни. Це період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Стався він після смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687). Як раз в той час Україна за гетьманства Хмельницького уклала Переяслівський договір з Московським князівством, яке значно пізніше, 22 жовтня 1721 року, царем Петром І було перейменоване на «Российську імперію».
«Ой Богдане, Богданочку. Якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала», – шельмував Хмельницького Тарас Шевченко у «Розритій могилі». Бо саме це головною причиною Руїни в Україні. Так само і зараз відбувається, коли українською територією пройшла російська армія.
Відео з Facebook-сторінки Олександра Бабіча
- До війни тут грали діти, під час війни орки сушили свою білизну, - показує Олександр Бабіч, - я вам покажу будь-який клас, який тут, подивіться, це шкільний клас інформатики. Тут насрано повсюди. Тут вони спали, тут їли. Тут все все у дермі. Ми зайшли в клас директора. Вони навалили. Тут повно мішей, бо вони після себе купу гівна залишили...Ми зайшли в туалет. Вони гадали повз унітаз. Поставили портрет Шевченка та витиралися об нього. Рускій мір у всій її красі. Школа була прекрасна. Тут був прекрасний кабінет труда. Купа станків. Тут було купа туалетів, чому вони срали повз - якесь маніакальне бажання все засрати.
Не пожаліли вони й пам'ятники радянських солдат.
- Дєди воєвали, значить можна, - написав Олександр Бабіч.
- “Рускій мір» завжди мітить територію. Чи то я вже крізь бачив окремі маркери, чи то дійсно, це якась система знаків. Але шлях смерті та руйнувань, який проходить ця орда завжди наповнений страшними і брудними символами. Ці фото я зробив на деокупованих Херсонщині протягом декількох останніх днів. Як на мене, кожне з них може ставати ілюстрацією до словосполучення «русскій мір", - написав Олександр.
Нагадаємо, що цими днями ЗСУ рухаються Херсонською областю, звільнюючи від окупантів наші населені пункти. Їх зустрічають обіймами, домашньою випечкою, сльозами радості та щастя.
Фото Олександра Бабіча
