Життя Даші Александрової на "до" та "після" поділила ніч на 27 червня, коли російська ракета влучила у їх будинок в Маяках. В одну мить сім’я залишилися без дому, Даша втратила бізнес, який заснувала з нуля. Згоріли навіть спогади у вигляді старих фотоальбомів. Сьогодні усе, що залишилося від колишнього життя дівчини, можна помістити в один рюкзак. Даші болить відчувати себе безхатьком, її і досі тягне до місця, яке ще вчора називала своїм домом. Разом з тим, запевняє дівчина, це її не зламало. Сьогодні вона готується переїжджати до іншої країни і говорить, що залишитися без усього матеріального - страшно, але головне не втратити себе та віру, що все обов’язково буде добре.
Саме ця віра у 2021 році допомогла Даші заснувати власний бренд жіночого одягу, який вона символічно назвала "Щаслива".
За фахом дівчина кухар. Деякий час жила і працювала за кордоном – у Фінляндії, Ізраїлі. Але повернувшись додому, вирішила - більше не буде працювати на когось та хоче відкрити свою справу тут, в Україні. Так з’явилася лінійка стильного повсякденного одягу – костюми, худі, сукні, які під брендом "Щаслива" вона продавала в Instagram. Усі ескізи до моделей Даша створювала сама.
Від бренду залишилися лише спогади і відгуки клієнток
- Якраз напередодні повномасштабного вторгнення вдалося налагодити усі процеси, були задоволені клієнти, відгуки, рекомендації. Я дозволила собі трохи видихнути і розслабитися. Було багато планів. Найперше – це знайти приміщення, щоб перевезти туди увесь інвентар та товар. Але з війною прийшла депресія. Сили адаптуватися до нових реалій знайшлися лише через декілька місяців.
Колекція костюмів від бренду "Щаслива"
Даша взяла себе в руки, підшукала приміщення і чекала на ремонт, який там мали зробити. На цей час усі речі з колекцій та тканина зберігалися у неї вдома. Переїзд планувала на 1 липня. Говорить, якби встигла раніше, то хоча б вдалося зберегти бізнес. А так все, у що вклала стільки сил та ресурсів, згоріло разом з будинком.
- Коли розбирали руїни, знайшли дещо вціліле. Це були переважно костюми. Я все акуратно випрала, дещо подарувала подругам та знайомим. Окремий пакунок зібрала волонтерам для переселенців. Туди вклала записку: "Дівчата, це наш український бренд "Щаслива". Нехай кожна, кому дістанеться ця річ, буде щасливою, незважаючи ні на що".
Зробила ремонт, а туди прилетіла ракета
За день до влучання ракети Даша з мамою якраз закінчили ремонт у будинку. Дівчина розповідає, що вперше в житті всі роботи виконувала своїми руками: оголила стіни до глини, шпаклювала, клеїла. Увесь процес вона знімала на відео та ділилася ним у соцмережах.
Ремонт ніби був терапією та способом відволіктися від тривожних новин. Паралельно планувала з донькою та подругою поїхати на декілька днів до Польщі, тож усі роботи намагалася завершити до подорожі.
- Ми поїхали якраз у той день, коли прилетіла ракета. О десятій вечора у мене зник зв’язок. Я постійно перезавантажувала телефон, але нічого не допомагало. Він з’явився лише наступного дня, коли ми вже були у Ковелі. Посипалися сотні повідомлень. Перше, яке я побачила, було "Ти вже знаєш? Мама жива, як вона?" Я одразу набрала маму і почула: "Доню, зі мною все гаразд, але дому в нас більше немає".
Мама Даші, Надія ВоропаєваФото: Суспільне
Мама Даші дивом вижила, перебуваючи у 5 метрах від місця влучання. У той день вона вирішила заночувати не у будинку, а в літній кухні. Ракета влучила саме в ту кімнату, де вони втрьох – Даша з донькою та мама спали, поки тривав ремонт.
- Наші сусіди та друзі знали, що ми з донькою поїхали, і що мама залишилася вдома сама. Після вибуху ніхто не сподівався побачити її живою – усі бігли рятувати, але масштаби та пожежа були такими, що дива годі було й чекати. Першою маму побачив наш сусід і закричав на всю вулицю: Жива! Жива! На той момент вона вже вибралася з кухні та у шоковому стані намагалася загасити вогонь, який міг перекинутися на будинок сусідів.
Наступні три дні, згадує Даша, були як у тумані. Брат відмовив їхати додому, сказав перечекати, бо розбирають завали. Дівчина виплакалася і почала стукати в усі двері. Писала у фонди, блогерам, депутатам, запрошувала кореспондентів. Найбільше потрясіння відчула, коли побачила все на власні очі. Здавалося, що то кадри з фільму жахів: величезна вирва замість будинку, на місці, де росли квіти, - згарище та купи уламків від ракет. Єдине, дякувала Богу, що всі залишилися живі.
На день народження Даша зробила символічну фотосесію - як пам'ять про дім, який їх захистив
- Війна до того дня була наче поруч, але не з нами. Ніхто й гадки не мав, що у наше мирне село прилетить ракета і рознесе все наше життя вщент. Постраждало 74 будинки. Деякі зрівняло з землею. Навіть ті, що ззовні виглядають неушкодженими, мають глибокі тріщини. Між стінами спокійно можна просунути долоню. Це справжнє диво, що ніхто не постраждав, бо повилітало все, що тільки могло. Люди і досі дістають зі стін шматки ракети, скло.
Без дива і справді не обійшлося. Дядько дівчини розповідав, що коли розгрібали згарище, то у літній кухні знайшли стару самописну ікону. Багато разів намагалися її віддати - то до церкви, то подарувати, але вона поверталася у родину. Потім брат відкопав свідоцтво, яке Даша отримала, коли хрестилася у річці Йордан.
- Приходить час, - зізнається дівчина, - коли все більше і більше починаєш вірити, що щось вище є над нами.
Сукня на День перемоги вже є
На біду, яка сталася у Маяках, відгукнулося багато людей. Кожен допомагав у міру своїх можливостей – робочою силою, фінансово, волонтери привозили одяг, побутові речі. Це була колосальна підтримка, розповідає Даша. Приходили навіть посилки від її підписниць з усіх куточків України. Розчулилась, коли на одній з них побачила зворотню адресу – місто Ірпінь.
- Це було вдруге, коли я дозвола собі розплакатися. Людина пережила окупацію, такі випробування, але не очерствіла. Дівчина надіслала дуже душевну коробку. Для донечки там була іграшка, якісь солодощі, шкарпетки. Мамі моїй – тарілки, рушничок. А мені – сукня із запискою: "Я її пошила вам на День перемоги".
Донька Аріна знайшла під завалами своєї кімнати декілька улюблених іграшок
Мамо, ракета знову летить у Маяки?
Спочатку були думки залишитися в Україні. Але у сім’ї немає таких ресурсів, щоб починати все з нуля. Наразі вони чекають спеціальну комісію, яка має засвідчити факт руйнування майна та офіційно підтвердити, що їх спричинив саме ракетний удар. Але коли це станеться – невідомо. Як мама, Даша прийняла рішення виїжджати. Після другого "прильоту" по Маяках стало зрозуміло, що залишатися тут дедалі небезпечніше.
- Ми усі на нервах, дитина боїться кожного звуку. Щоразу коли сирена, вона запитує: мамо, ракета знову летить у Маяки? Зрозуміло, що коли п'ятирічна дитина ставить такі запитання, то ти вже не думаєш, хочеш ти їхати чи ні.
Якраз тоді Даша написала пост, в якому звернулася до росіян, бо знає, що її активно читають навіть звідти.
- Ви, росіяни, знаєте що таке приліт? Приліт - це коли ти вже змирилася, що у тебе немає дому через вашу ракету, спиш у родичів, обійнявши дитину, і прокидаєшся від звуку. Різкого, гучного звуку. Коли щось важке вдаряється об землю за кілометри від тебе, а твій великий будинок трясе, наче осиковий листок. Ти хапаєш сонну дитину на руки і біжиш в надії знайти безпечне місце. Ви, російські мами, хоч розумієте, що відчувають мільйони українських мам у цей момент?
Попри все, що довелося пережити дівчині, вона не падає духом. Хоча на фоні стресу почалися проблеми зі здоров’ям, та скаржитися на життя – це не у її дусі. Зараз Даша занурилася у підготовку до переїзду, хоча зізнається, що невідомість дуже лякає. Поки в Україні - зустрічається з друзями, адже не знає, коли побачаться знову.
Дівчина говорить, що можна втратити усе матеріальне, але не душу та віру, що все буде добре
- Сидіти і плакати від того, що у нас все погано, нічого не зміниться? Одні дивуються, що я не впадаю у відчай, інші - називають мене сміливою, а я просто розумію, що немає іншого виходу. Потрібно дозволити собі бути щасливою, незважаючи на обставини, в яких ми опинилися. Життя непередбачуване – сьогодні ти займаєшся тим, що любиш, робиш ремонт, щось плануєш. А завтра це все перетворюється на руїни.
- Мене і досі тягне до будинку, хочеться, як раніше, прийти і сказати - я вдома. Після ремонту мали зустрітися з родиною за одним столом, відсвяткувати мій день народження. Натомість зробила кілька кадрів на фоні колишнього життя, яке знищила російська ракета.
Ми не питали у Даші, яке вона бажання загадала, задуваючи свічку на торті. Бо не здійсниться, якщо розказати. Просто від усієї душі побажаємо їй бути Щасливою!
