Ця історія – приклад непереборної сили духу, витривалості і мужності. Яскравий доказ необмежених людських можливостей, коли людина, забуваючи про біль, прагне не просто вижити, а вижити для того, щоб надалі знищувати ворога, який прийшов зі зброєю на її землю вбивати. Сергій - боєць 28 окремої механізованої бригади Лицарів Зимового походу, механік танку Т-64. Під час бою у селищі на Півдні, його танк підірвався, він отримав поранення в ноги. Але зміг вибратися з палаючої машини, не зважаючи на обстріли і присутність ворога. Попри біль, кілька діб без води і їжі, він повз кілометр за кілометром, щоб дістатися до своїх бійців. Вже у шпиталі танкіст розповів військовим подробиці своєї історії.
В той день на танку Сергій вдруге зайшов у розбите російськими окупантами селище на Півдні. Його машина йшла першою. А потім він почув вибух. Танк підірвався на міні.
Боєць розповів, що коли прийшов до тями, зрозумів, що він поранений, знаходиться у палаючому танку і треба терміново вибиратися.
Сергій зміг вилізти і відповзти всього на кілька метрів до узбіччя, а потім покотився вниз. В цей час він почув вибухи і постріли. Це наближався ворожий танк.
- Якщо знайдуть – то живим вже не лишусь, - згадував свої думки чоловік в той момент.
Сергій - механік танку Одеської бригади у шпиталі
Почав рити землю руками, розгрібати під собою мул, старе листя, щоб глибше заритися в нього. Танк окупантів під’їхав ближче, роздивився його підірваний Т-64, відкриті люки і поїхав далі. Невдовзі знову розпочався бій. Ворог закріпився у селі і постійно вів обстріл в бік української армії, яка наступала на Півдні.
Так, протягом доби з сильним болем через поранення Сергій ховався від ворогів. Але весь час думав, як вибратись і вижити будь що. Тому наважився самотужки діставатись своїх. Його ноги були перебиті, але попри біль він повз - на ліктях. Спраглий, у гарячці, постійно ховаючись від обстрілів та безпілотників, які розвідували територію.
Сергій здолав таким чином близько шести кілометрів. Вилізши на пагорб, в його телефоні з’явився зв'язок. Це дало шанс вижити. Він додзвонився до своїх побратимів, пояснив, де знаходиться, і знову продовжив повзти в бік своїх. Його хлопці встигли. Вони забрали Сергія, коли в нього вже не було сил ні ворушитись, ні щось сказати. Але головне – він був живий.
За кілька днів у лікарні він прийшов у норму. Там і розповів колегам військовим про свій шлях до життя.
Наразі Сергій в інвалідному візку. Але лікарі дають прогнози, що за пів року він зможе знову стати на ноги. Однак такий довгий термін засмучує бійця, адже російські фашисти все ще в Україні, і хочеться знову боронити рідну землю.
Разом з тим танкіст переконаний, що Збройні Сили України зможуть знищити ворога і повернути всі землі набагато раніше, ніж лікарі дозволять йому знов ходити.
