Сьогодні хочемо познайомити вас з цікавою особистістю, художником, різьбярем, майстром на всі руки. Він живе у Біляївці, але його творчість знайома лише кільком сусідам, знайомим, рідним та близьким. Дізналися ми про нього випадково, напросилися у гості і були вражені. Його оселя схожа на музей, де хочеться ретельно роздивлятися усі деталі. Сам він неймовірний співрозмовник і говорить, що практично все у будинку - його творіння, рука жодного іншого майстра нічого тут не торкалася. Художник навідріз відмовився фотографуватися, але екскурсію будинком провів. Передати атмосферу і красу робіт важко, але ми спробуємо це зробити.
Анатолію Юрашу 78 років, він одесит. Більше 35 років тому доля привела його до Біляївки, за що він їй безмежно вдячний.
- На початку 80-х товариш запросив мене на пікнік до Біляївки. Мене одразу підкорила річка, плавні, краса просторів, і я зрозумів, що хочу частіше сюди приїжджати, проводити відпустку, вихідні, а для цього треба свій будинок, - говорить він.
Шукав довго, бо хотів ближче до річки. І знайшов. Не злякало навіть те, що територія і будівля були занедбані, хтось перетворив їх на смітник. Він приїжджав і поступово наводив порядок. Все сам, починаючи від штукатурки, монтажу усіх мереж, завершуючи гіпсовим ліпленням на стелі, меблями та елементами декору.
Останні 10 років майстер повністю перебрався до Біляївки.
- Не хочу більше Одеси, квартири. Залишив. До землі тягне, сад посадив, груші, сливи, яблука, город обробляю. Моє дитинство минуло в селі, я знаю, що це таке. Та й мета в мене була – облаштувати будинок своїми руками. Хоч процес затягнувся на десятиріччя, я задоволений.
Анатолій Олександрович не може точно сказати, хто він за спеціальністю. В училищі вчився на зварювальника, працював мотористом, газівником, а у вільний від роботи час, щоб забезпечувати родину усім необхідним, ще підробляв муляром, брався за ремонтні роботи.
Хист до живопису відчував з дитинства. Однак творити почав вже у дорослому віці. Навіть вступив до Одеського училища імені Грекова. Але через сімейні обставити - необхідно було працювати, щоб утримувати родину - довелося залишити навчання. Втім пізніше він з відзнакою завершив школу художників-оформлювачів в Одесі.
- Ось подивіться, все у цій кімнаті, окрім телевізора, пилососа і вентилятора, зробив я, - розповідає майстер. – Наприклад, картини, до кожної я окремо змайстрував ще й раму. Це дерево з гіпсом, кожна деталь – ексклюзивна. Майструючи меблі, часто брав за основу старі радянські елементи і оздоблював різбленими деталями.
Анатолій Олександрович пише репродукції картин, але особливість в тому, що до кожної вносить якісь свої елементи. Захоплюється творчістю Васнєцова, Петрова, Шишкіна, Айвазовського, Сильвестра Щедріна та інших.
Серед жанрових фаворитів – пейзажі, особливо зимові, та історична тематика. Він цікавиться історіями написання картин і може розповісти щодо цього багато цікавих історій.
Тарас Бульба: втеча від ворогів
Сюжет: двобій Пересвіту з Челубеєм на Куликовому полі
- Чи знаєте ви, що образи для картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану" Рєпін писав зі своїх знайомих. А одного героя – хлопчика, який знаходився ліворуч у нижньому куті, написав зі свого сина. – Можна це вважати містикою, але після з тими, хто позував, почали траплятися нещастя. І художник, хвилюючись за сина, замінив образ хлопчика на собаку. Втім, це не врятувало його. Згодом він втратив глузд і покінчив життя самогубством.
Майстер наголошує, що картини не малюються, а пишуться. І тому їх треба не дивитися, а читати.
- Ось, дивіться, зимовий пейзаж, вечір, але кольори неба і струмок диму, що йде рівно вгору, показують, що стоїть дуже сильний мороз. Його можна навіть відчути, зупинивши погляд на кілька секунд. А подивіться ось на цю картину. Це мить з життя звичайних селян, природа навколо розповідає, що це тепла осінь. А зверніть увагу на дах, він же, як живий, ось-ось впаде. Дався він, зізнатися, мені нелегко.
У середньому на написання однієї картини, за словами майстра, йде місяць. Найчастіше творить взимку, ранньою весною або пізньою осінню, коли на подвір’ї та городі роботи немає.
Окрім живопису, займається майстер різьбярством по дереву. Виготовляє меблі, оздоблює годинники.
Свої роботи не продає і принципово на замовлення не працює. Але інколи дарує їх близьким, знайомим.
Цього слона майстер вирізав з горіхового поліна
- Декілька моїх робіт – ікон - є в одному з монастирів, дарував роботу і своєму брату.
Не відкидає думку майстер, що одного дня з’явиться в нього натхнення створити щось особливе і подарувати це для біляївського музею "Чистої води".
- Зараз молодь мало цікавиться живописом, - зауважує Анатолій Олександрович. - Прийшов до мене у гості якось один хлопчина, швидко поглянув навколо і жодних емоцій. – Ну як, скажіть, можна не любити усе це?
За словами художника, його хист, на жаль, не передався нікому з дітей, онуків. Але він вірить, що можливо, одного дня проявиться у правнуків. І що вони обов'язково перевершать у здібностях свого прадідуся.
