Микола Топор у Біляївці працює адміністратором кафе "М'ясо-гриль". Є шанувальником спорту і завзятим рибалкою. Але мало хто знає, що свою професійну кар’єру він починав у найтоповіших, зіркових ресторанах Одеси, пропрацювавши там більше 15 років. Пройшов шлях від звичайного офіціанта до адміністратора. Брав участь в організації і обслуговуванні прийомів висопоставлених іноземних гостей, послів різних країн та президентів. Біляївка.City більш детально розпитали його все про той період.
Все почалося після служби в армії. Її Микола проходив на Кубі. Повертаючись додому на судні, його увагу привернули працівники кафе і кухні.
- Перехід був довгий, 19 діб. Я познайомився там з офіціантами та іншими хлопцями, які теж зацікавилися роботою на судні. Вирішили, що усі разом підемо вчитися на бортпровідників, - згадує Микола.
Слово дотримав. Він закінчив 26 одеське училище за спеціальністю офіціант, бармен, бортпровідник. Мріяв піти у море. Але рідні наполягли, щоб він працював на суші. Так молодий офіціант потрапив на роботу до найстарішого і відомого у 90-ті роки одеського ресторану "Південна Пальміра", що в Аркадії. Він проходив там практику і вирішив повернутися.
А за кілька років Микола Топор підвищив свій рівень і працював вже у п’ятизірковому ресторані на морвокзалі "Марко Поло".
Колектив офіціантів ресторану "Марко Поло" готується до прийому гостей. Микола Топор шостий праворуч.
- Це був ресторан-бомба, аналогів якому не було в Одесі. Коли його відвідували іноземці, дивувались сервісу такого високого рівня, - згадує наш співрозмовник. – Рівень на одну зірку нижче був у ресторанів "Брістоль" або готелю "Лондонська".
За його словами, найдрібнішим деталям там приділяли увагу. Одного гостя обслуговували два офіціанта, дотримувались усіх правил подачі блюд. Відповідно, і кухня там була на високому рівні. Ще одна особливість - працювали в ресторані офіціантами виключно чоловіки. Це, виявляється, європейські стандарти.
Користувалися популярністю в той час в Одесі, розповів Микола, і кафе високого рівня. Серед них "Солнышко", "Театральне", де збирались усі одеські зірки, музиканти, письменники та інші митці.
В ресторані завжди було багато гостей. За зміну офіціант міг обслужити і 100 відвідувачів. Відбувалися там прийоми високопоставлених гостей – послів з різних країн, президентів.
- Такого роду прийом – це протокольний захід. Там суворі вимоги, починаючи від розміру стола, довжини скатертини і місць розсадки, завершуючи часом, способом і синхронністю подачі страв всіма офіціантами, - пояснює чоловік. - Обслуговував ресторан і фуршети, гала-вечері та банкети на 500-600 запрошених. Зараз заходи в таких масштабах ресторани вже практично не проводять, бо немає замовників.
Микола Топор зі своїм колективом. Ресторан "Моцарт"
Після того як "Марко Поло" припинило існування, на початку 2000-х, Микола перейшов працювати у ще один зірковий і легендарний ресторан – "Моцарт". Спочатку офіціантом, а згодом його призначили адміністратором. Це був один з улюблених ресторанів зірок шоу-бізнесу.
Ще за п’ять років Микола адміністрував роботу величезного дворівневого ресторану на 16 Фонтана "Золотий берег".
Свою роботу у всіх одеських ресторанах він згадує з ностальгією та завжди з посмішкою. Говорить, що за роки змінились не лише ресторани та кафе, які нерідко сварять за обслуговування, змінилися і самі відвідувачі.
- Можливо, раніше менталітет був інший. Люди знали, як себе треба поводити в ресторані, - припускає чоловік. - Навіть місцеві "авторитети". Було розуміння про дрес-код. А зараз, наприклад, прийти в ресторан у шортах чи джинсах, ще й рваних, вважається нормою. Є й такі, які впевненні, що можна приходити з собакою.
Не всі розуміють, на думку Миколи, чим відрізняється між собою кафе, ресторани та 4-5 зіркові ресторани. Для кожної групи є свої правила і вимоги. Це і меню, і сервіровка, і подача, і вид обслуговування, і відповідно до цього формується цінова політика. Високий рівень потребує високих професіоналів, а їх робота коштує дорого, ще й кадрів таких бракує. Що має бути спільне у всіх закладів – це чемне ставлення до клієнта.
- Мені подобається моя робота, бо вона пов’язана з людьми. Гості усі різні. Спілкуючись з ними, набуваєш цінного життєвого досвіду. І де б я не працював, гостинність, привітність, посмішка завжди були моїм головним правилом, - ділиться Микола. – Коли гість йде і говорить: "дякую", саме тоді отримуєш задоволення від роботи.
Працював Микола і у першому в Одесі боулінгу "Тропікал", куди приїжджали грати навіть з сусідньої Молдови, в декількох ресторанах Чорноморська. А у 2015 році його запросили відкрити у Біляївці кафе "М'ясо –гриль".
- Я прийшов на тимчасову роботу, на два місяці, а в результаті затримався тут на п’ять років, - з посмішкою говорить він.
Поділився Микола Топор, що хотів би колись написати книгу про ресторанне життя Одеси минулих років. Але займеться цими мемуарами, можливо, коли буде більше вільного часу - на пенсії.
Фото з архіву Миколи Топора
