Одна з тем, на які ми хочемо поговорити у нашому проєкті “Громада ідей та рішень” – безпритульні тварини. Час від часу в Біляївській громаді стаються гучні випадки, коли собаки нападають на дітей та дорослих, або з коли чиясь жорстока рука починає масово труїти та знищувати тварин. Дуже багато наших мешканців бачать вирішення проблеми у будівництві притулку. Ми вирішили поговорити на цю тему з місцевою зоозахисницею, власницею приватного мініпритулку для тварин “Черниш” Наталією Соболевою.
Текстовий варіант розмови
- Що може зробити влада, а що кожен мешканець, який є власником собаки, кота, щоб на вулиці стало менше безпритульних тварин? У вас є певний досвід, як людина, без фінансування, без державної підтримки вже взялася вирішувати це питання.
- Я займаюся активною допомогою безпритульним тваринам вже років 11. Усе життя прожила в Одесі, але так склалися обставини, що опинилася у Біляївці. Я, інші волонтери, це все люди, які займаються проблемами безпритульних тварин абсолютно за власною ініціативою, як правило, за власні кошти. Це така потреба вже, допомагати іншим. Хтось займається допомогою дітям, хтось хворим людям. Є волонтери, які онкохворими займаються, хтось, як ми, тваринами. Допомагаємо там, де це нам по силах.
- А можете трішки розповісти про себе, коли ви почали цим займатися? Чому одні люди народжуються з розумінням, що треба дбати про тварину, а інші можуть її покалічити, викинути.
- Це десь на рівні генетики. У мене це з дитинства. Я пам’ятаю себе у 6 років. Принесла звідкись кошеня, у нього був лишай, він перейшов на мене. І батьки у якості профілактики насварили та сказали, йди з кошеням з дому. Вже тоді у мене був характер, ми жили у бабусі у невеличкому містечку, як Біляївка. І я з цим кошеням пішла у ветеринарну клініку за кілометр від будинку. Як зараз пам’ятаю, сидить там на порозі така “тьотя” велика-велика. І каже мені, 6-річній дитині, що це кошеня треба усипити. Я, звісно, в сльози. Потім прийшла інша жінка, лікарка. Виявилося, що перша – то просто прибиральниця. Вона сказала, що ні, не треба нікого усипляти. Дала якусь синьку. Тут батьки мене кинулися шукати. Знайшли. І з того часу вже вони зрозуміли, що треба з повагою ставитися до моїх уподобань.
У цьому житті, окрім як пити, курити, і невідомо чим ще таким займатися, треба щось робити корисне для суспільства. Хтось садить дерева, а хтось дбає про тварин.
- Так ви прийшли до ідеї домашнього притулку?
- Так. Спочатку кормила, поїла, стерилізувала. Все за власні кошти. Але тварини, особливо дорослі, дуже погано знаходять собі нові домівки.
- А були такі випадки, коли брали дорослих тварин?
- Бувало, як кажу, коли тварини потрапляли у руки, які краще за мої. Взяли кішечку Ксюшу, ще й з характером дівчинка. Коли почалися в країні події 2013 року, то люди виїхали у Грецію, бо господар – грек за походженням. Він вивіз всю родину разом з Ксюшею. Живе кицька в Афінах зараз.
- А оці ваші “найдьониши”, що в притулку, де ви їх знаходили? Часто підкидають?
- Я не афішую, що у мене притулок, але все одно – підкидають. Переважно, це старенькі тварини – від 10 до 21 років. Звідки, як правило, беруться безпритульні тварини? Більшість власників домашніх тварин не хочуть стерилізувати їх. Оця фраза часто лунає: нехай кішка чи собака відчують радість материнства. Це ж “брєд сивої кобили”. Ні кицька, ні собака не мають людської тривалої прив’язаності до свого потомства.
- Тобто, вони народили, функцію природну виконали і забули, що це їх діти?
- Так. А от прилаштувати потомство - неможливо, оскільки добрих рук на всіх не вистачає. І починається – підкидання зайвих на вилицю. Це створює масу безпритульних кошенят, цуциків. Підкидають їх за паркани, під ворота.
У всьому світі вважається, що найгуманніший спосіб регулювання кількості безпритульних тварин – це їх вчасна стерилізація. Коли тільки почала займатися цим питанням, то на побутовому рівні теж мала якісь упередження, як це все буде, чи не стане гірше тварині. Для мене це було протиприродне.
Але лікар пояснив, що таким чином я вирішую два завдання – у мене не болітиме голова, куди дівати малюків, а перша, найголовніша, я убезпечую тварини від такого явища, як онкологічні захворювання. Серед тварин вони поширені так само, як і серед людей.
Міська рада, комунальні служби, і ми, зоозахисники, повинні популяризувати тему стерилізації тварин. У нас, що, в місті не можуть виділити два бігборди та розмістити там соціальну рекламу? Людям треба методично капати, щоб змінити їх упередження.
- Як ви ставитеся до того, що у нас є ще одна місцева традиція, коли домашня собака не сидить на подвір’ї, а ходить по вулиці, йде з господарями у магазин? Господар вертається одразу, а собака через дві години. Що вона може зробити за цей час?
- Все може, і з нею може щось погане статися. Але собака не винна. Винні господарі. Всі читали Екзюпері? Мабуть, не всі. Бо знали б, що ми відповідальні за тих, кого приручили. За будь-який вчинок домашньої тварини несе відповідальність її власник.
- Як думаєте, чи повинна інспекція з благоустрою карати таких власників, які не дбають про домашніх собак, сприяють таким чином збільшенню популяції безпритульних тварин. Встановити власника нескладно, бо коли приїжджали машини із працівниками притулків, за ними бігли 6-7 біляївців з криками: віддайте мого Тузика-Шарика. Однак багато наших читачів казали, що такі штрафи можуть викликати соціальний вибух.
- Штрафи можуть викликати обурення. Але можна почати хоча б з попереджень, приписів. Є Правила благоустрою, де прописано, як мають утримуватися домашні тварини. Просто треба доносити правила до людей та слідкувати за їх дотриманням. Це має бути весь час на слуху. Не так, що сказали і забули, а весь час нагадувати, що люди можуть понести покарання за неналежне утримання домашньої тварини. Треба системність у цьому питанні.
- Багато хто з коментаторів бачить вирішення проблеми у створенні притулку. Як ви вважаєте, чи це дійсно допоможе?
- Притулок – це абсолютно не вихід. Утримання притулку – це дуже і дуже дороге задоволення. Навіть великі міста намагаються уникнути цього. Що казати про Біляївку? Хто буде оплачувати? Треба територія, вона має бути огороджена, потрібно збудувати вольєри, має бути кілька людей з обслуговуючого персоналу плюс ветлікар. Для прикладу, для придбання найпростішого корму для двох собак середнього розміру (10-15 кілограмів) щомісяця треба – 407 гривень за гуртовою ціною. Притулок на 100 собак – це щонайменше 40000 гривень на місяць тільки на найпростішу їжу. А звідки брати решту?
- Багато хто пише: нехай підприємці скинуться. Не беручи навіть до уваги, як дехто чужими грошима керує та вирішує, чи реально це отримати регулярну підтримку на притулок з благодійних джерел? Ви звертаєтеся час від часу за допомогою, яка кількість людей відгукується?
- Це 10-15 людей максимум. Але звертаюся не постійно, а тоді, коли вже сама не витягую. От як зараз, був локдаун. Не було роботи. Тоді пишу пост, прошу допомогти з придбанням корму. Але розраховувати на те, що люди просто будуть допомагати притулку – це утопія.
Притулок – це нереально. Ніхто не виділить такі гроші. Хоча б зробили центр стерилізації тварин, або уклали таку угоду з кимось з ветлікарів. Стерилізували тварину та випустили.
Дуже важливо активізувати програму зі стерилізації безпритульних тварин. І займатися нею не від сесії до сесії – а постійно. Займатися просвітництво: люди повинні нести відповідальність за своїх домашніх тварин. Мають стерилізувати їх – бо це єдино правильний вихід. Відстрілювати, як було колись, це буде постійна війна з волонтерами. Рух зоозахисників набирає оберти. Плюс закони стали жорсткішими, передбачають кримінальну відповідальність за вчинення злочинів проти тварин. Це буде постійний конфлікт. Тоді як є можливість для мирного співіснування тварин та людей.
Не потрібно вигадувати велосипед. Зараз у багатьох українських містах, де почали стерилізацію тварин, ставлять такі гарні кормушки, куди кожен бажаючий може принести корм.
Такі годівнички вже є у кількох містах України
Або є ідея, як об’єднати ці два напрямки – у багатьох містах України з’являються “Япомогабоксу", які видають корм для безхатніх тварин в обмін на пластикові пляшки. За кожну пляшку автомат видає 50 грам корму. Два напрямки вирішуються – і чистіше у місті, і безпритульні тварини стають не такі агресивні. Чи стерилізована та сита собака, на яку не кидатися з палками – вона абсолютно безпечна.
У продовження теми
Ці та інші пропозиції містян ми обговорили також в прямому ефірі з начальником міського управління розвитку та експлуатації комунального майна Андрієм Руденко та депутаткою Біляївської міської ради Оленою Кравченко.
У рамках проекту, що реалізується Українською Асоціацією Медіа Бізнесу (УАМБ) «Підвищення ефективності місцевих медіа та збільшення їхньої ролі в громадах»», який реалізовується за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.
