Ідея туристичного маршруту до Біляївського району: лігво пацієнта Фрейда та людини-вовка

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 06.02.2019 16:22
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

У селі Василівка знаходяться залишки садиби людини-вовка та улюбленого пацієнта Зігмунда Фрейда Сергія Панкєєва. Це про нього йдеться в книжці Фрейда"З історії одного дитячого неврозу". Цей будинок місцеві називали лігвом людини-вовка, а про нього розповідали небилиці: нібито власник бігає вночі на карачках, п'є людську кров та їсть свіже м'ясо. Сьогодні маєток фактично занепав, хоча міг би бути одним з туристих маршрутів до Біляївського району.

Історія будинку у селі Василівка

Від колись розкішної будівлі залишилися тільки руїни та напівзруйновані стіни. Але історія, яка пов'язана з цим місцем, сама може бути приводом заїхати та подивитися на місце, яке оповите стількома таємницями.

Замок збудував у 30-50ті роки ХІХ століття генерал-майор ВасильДубецький. Спроектував його талановитий італієць Франц Боффо, завдяки якому Одеса отримала декілька своїх перлин: Потьомкінські сходи, Воронцовський палац, будівлю купецької гільдії, палац графа Толстого та інші будівлі, які стали пам'ятниками архітектури. 

Садиба складалася з трьох двоповерхових корпусів, які пов'язували між собою переходи. До головного будинку  прибудували господарські споруди, а сам маєток утопав у величезному фруктовому саду з вкрапленням горіхових дерев, який переходив у ліс. 

Село Василівка

Перед фасадом однієї зі стін облаштували ставок, посеред якого знаходився острів у квітах. Від людського ока там ховалася невеличка альтанка, де любили в променях вечірнього сонця випити чаю власники маєтку. 

Дослідники пишуть, що, можливо, саме цей ставок зображений на картині друга Сергія Панкєєва - художника Герасима Головкова. За чутками, від замку до ставку вела система підземних ходів, які зараз всі засипані сміттям та землею. 

Герасим Головков, Пруд у парку

У спадкоємців Василя Дубецького замок купив купець Панкєєв у якості заміського маєтку. У родини вже був будинок в Одесі. Він знаходився на вулиці Маразлієвській. 

Панкєєв в Одесі був людиною небідною та авторитетною. Обирався до місцевої Думи, був почесним членом опікунської ради дитячих притулків, до будинку в Василівці приїжджали відомі художники та творчі люди. 

У часи становлення радянської влади маєток у Василівці пограбували, ліс вирубали, сад поступово виродився. У радянські часи у будівлі розташовувалася сільська рада, але будинок вже потребував ремонту. Зараз від нього залишилися руїни. 

Одеський камінь спотикання психоаналізу

Саме в селі Василівка у чотирирічного сина купця Панкєєва -  Сергія очалися нічні кошмари. Йому снилося, що сім величезних білих вовків сидять на гілках горіхових дерев та спостерігають за ним. Його почав переслідувати страх вовків, а ця фобія з часом почала асоціюватися з ним самим. Оскільки Фрейд, до якого звернувся через багато років Сергій, причину його неврозів почав розглядати саме від цього моменту, та в своїх записках, щоб зберегти анонімність чоловіка, називає його "людина-вовк". 

Сергій Панкєєв та його сестра Ірина

Перші ознаки депресії у Сергія Панкєєва з'явилися після того, як його рідна сестра, відвідавши місце дуєлі Лермонтова у П'ятигорську, раптом покінчила з життям. Потім за нею пішов з життя батько від передозування снодійним. 

Сергій довго шукав, хто може йому допомогти. Звертався до відомих психіатрів, а потім поїхав до Зігмунда Фрейда на прийом у Відень, на вулицю Бергассе, 19. І був його пацієнтом довгі роки. 

Музей Зігмунда Фрейда у Відні  Photo of Sigmund Freud Museum - Vienna, Wien, Austria

Коли він прийшов до Фрейда, то був у важкому психологічному стані. Нав'язливі симптоми заважали Сергію вести нормальне життя. Він подорожував у розкоші зі своїм слугою та лікарем, але змушений був проходити один курс лікування за іншим. 

"...я взяв нового пацієнта з Одеси, дуже багатого росіянина з нав'язливими станами", - писав Фрейд у лютому 1910 року

 

У кабінеті Фрейда пацієнт знайшов спокій, цілющу тишу, а в особі Фрейда - надію на спасіння. 

Той уважно слухав чоловіка, у 1918 році надрукував історію хвороби "людини-вовка", а думав над нею все життя. 

Фрейд знайшов розгадку проблем пацієнта в його дитячому нічному кошмарі про вовків. До цього Сергію ставили діагноз маніакально-депресивне божевілля. Фрейд не погодився, виявив у нього невроз нав'язливості. Він, описував Фрейд, витікає з тривожних епізодів, які почалися в ранньому дитинстві. Свій аналіз Фрейд будував на сні, який Панкєєв часто бачив у дитинстві.

З пацієнта Фрейд витягнув емоційну розповідь про дитинство. Коли хлопчику було 3 роки його сестра - ризикована та розкута дівчинка, якою він захоплювався та якій заздрив, втягнула його в забави з інтимними частинами тіла. Хлопця, якого упіймала на цьому няня, дуже насварили. Наказував його і батько. 

 

Окрім того, сестра показувала йому книжки із зображенням тварин, лякала історіями. 

Фрейд припускав, що вовки у сні - це ключ до того, що відбувається у психіці чоловіка. Тварини підміняють собою батька, ідея відкритих вікон та тварин - це признак сексуальної фантазії, яку подавляв хлопчик, в ній батько є агресором, а хлопчик - жертвою.

Травмуючі епізоди, які були в дитинстві, підготували ґрунт для неврозів та дивної сексуальної поведінки чоловіка в дорослому віці.

Після чотирьох років аналізу пацієнт відчув себе краще, навіть запланував одруження. Фрейд стверджував, що ця історія - найкраще свідчення того, що може статися з людиною, яка не лікує, а забиває у глибини підсвідомого дитячі проблеми інтимного характеру. 

У подальшому Сергій Панкєєв в своїх спогадах досить неоднозначно висловлювався про результати своєї роботи з Фрейдом. 

Сергій Панкєєв з майбутньою дружиною  .wikipedia.org

Після революції 1917 року він переїхав до Відня. Майже всі статки розграбували. Він став страховим агентом, залишив цікаві мемуари про Фрейда, пережив тяжку кризу та хворобу, самогубство дружини, жахи фашистськї та радянської окупації, післявоєнні тяготи та втрати. 

Помер 1979 року бездітним у віці 84 років у Відні. 

Історія людини-вовка послужила поштовхом для дискусій, які не вщухають понад 100 років. Психоаналітики аналізують, чому жодна методика лікування, зокрема Фрейда, не може бути ефективною. Наприклад, одна з версій стверджує, що причина - мовний бар'єр. Розгадку треба було шукати не у вовках, а в ...горіхові. Ці дерева росли в саду. 

В російській мові ідеома "дати на горіхи" означає покарання за провинність. А дитина могла почути цю фразу, сприйняла її буквально. І цей сон - всього лише проекція. Його сон - лише страх покарання. 

 

Коментарі:

Останні новини