Валентина Фіщенко працює ведучою свят п’ять років. Для неї це не просто робота, а внутрішня потреба. Бо не може жити без живого спілкування та позитивних емоцій людей. Валентина розповіла про свою роботу: як впоралася з викликами карантину, через який не могла займатися улюбленою справою.
У професію потрапила не випадково
З дитинства Валентина відчувала в собі творчий потенціал і відвідувала безліч гуртків. Сцена була її стихією. Вона із задоволенням виступала на шкільних святах, була на них ведучою. На сцені районного Будинку культури почувалася впевнено з восьми років.
За словами жінки, часто її колеги приходять у цю професію несподівано. Вона ж потрапила сюди не випадково. За освітою - організаторка культурно-дозвільної діяльності. Їй часто пропонували проводити урочистості і свята у районному Будинку культури.
Валентина Фіщенко
– Мені не складно було провести публічний захід. Концерти, нагородження, конкурсні програми, ярмарки – це розмова в один бік зали, коли все за планом, за сценарієм, – розповідає Валентина Фіщенко. – А бути ведучою на банкетах, весіллях, днях народження я ще боялася. Там все інакше – має бути діалог. Сценарій, як показує практика, це – 50 % імпровізація.
Друга спроба могла стати останньою
Випробувати свої сили допоміг випадок. Подружка попросила Валентину стати ведучою на весіллі свого брата.
На весіллях часто доводиться імпровізувати
– Кажуть, перший млинець нанівець, але не в моєму випадку. Перше весілля, яке я провела, пройшло чудово. А от друге, думала, стане останнім, настільки важко воно мені далося, – розповіла Валентина Фіщенко.
Вона намагалася зробити свято максимально цікавим. Але в результаті була дуже розчарована і вирішила, що більше цим займатися не буде. Однак за місяць надійшла нова пропозиція від подруги, яка виходила заміж. І там все пройшло абсолютно інакше. Валя зрозуміла, що весілля бувають різні, і не все залежить від неї. Тому вирішила займатися цим цілеспрямовано.
Кожне свято - проходить за власним сценарієм
Почала проходити майстер-класи, тренінги для ведучих. Навчатися на найкращих освітніх платформах України для івентів. Не припиняє це робити і зараз.
Гості уникають конкурсів, бо мають хибні уявлення про них
За словами Валентини, у кожного свої уявлення про розваги і веселощі. Наприклад, хтось і досі вважає, що весілля – це обов’язково переодягання, викуп та безглузді конкурси з Ютубу. Через це деякі гості конкурсів намагаються уникати. Але ведуча запевняє, що все може бути зовсім по-іншому.
Конкурси роблять свята особливими
– Завдання ведучої – оцінити ситуацію і грамотно підібрати розваги для практично всіх запрошених. Адже одним весело прищепки знімати з брюк, а інші надають перевагу інтелектуальними вікторинам, – говорить жінка.
Валентина любить використовувати в роботі інтерактиви. На її думку, такі форми дозволяють невимушено залучити гостей до розваг. Це може бути діалог з гостями, коли вони максимально знайомляться з молодятами або ювілярами, ребуси, загадки, вікторини, на кшталт відомих телевізійних, фішки-завдання з фото.
Гарні емоції - ось, що потрібно створити ведучій
Як співочий голос ведучої може врятувати свято
Важливим для ведучої є вміння імпровізувати, вважає Валентина. Адже часто щось може піти не так. Траплялися такі факапи і у неї. Валю запросили провести корпоратив для сільгоспвиробників. Це була винятково чоловіча аудиторія серйозних аграріїв. Попередньо із замовником вони обговорили програму. Мав бути сценарій з акцентом на городництво, землеробство.
Вже на десятій хвилині заходу ведуча зрозуміла, що потрібно імпровізувати. Бо ті розваги, які обрав замовник, були недоречні. Гостям не цікаво було перераховувати зернові культури, вгадувати марки тракторів. Більшість взагалі думали, що потрапили на звітні збори. А на пропозицію ведучої привітати колег зі святом вони почали зачитувати протоколи засідань.
– Після невеликої перерви я вирішила змінити сценарій і запропонувала заспівати гостям. Вже під час першої пісні несподівано усі підвелися і почали танцювати. Вечір був врятований, а я подумала: добре, що займалась хоровим співом, – пригадує ведуча.
Найбільше надихають весільні церемонії
Одним з найдушевніших і найулюбленіших заходів Валентина вважає виїзну весільну церемонію. Це, на її думку, ідеальний варіант одруження. Бо там ви не почуєте традиційне “корабель кохання попливе хвилями сімейного океану”. Адже кожен сценарій – індивідуальний. Це можливість для всіх гостей познайомитися з історією пари, а для молодят – згадати, чому вони вирішили одружитися. Це ще багато зворушливих моментів, від яких виступають сльози радості. Особливо коли молодята дякують батькам. Тоді плаче навіть ведуча.
На карантині провела онлайн-корпоратив
Карантин через ковід-19 спершу засмутив Валентину. Це означало, що роботу треба було ставити на паузу. Хоча торік навесні вона провела 15 свят. Виникали думки, що це випробування, провокація, щоб залишити улюблену роботу, і що треба шукати їй альтернативу. Але згодом вона почала сприймати карантин, як період, коли можна перепочити, провести більше часу з родиною, зайнятися самоосвітою.
З березня по травень Валя пройшла кілька онлайн-тренінгів, вебінарів від топових ведучих. Здобуті знання використала для створення нової програми на сезон 2021 року. З червня, після послаблення карантину, за її словами, активність замовників почала відновлюватись. А от на осінній сезон поки що затишшя, бо люди не знають, як складатиметься ситуація з пандемією.
– Так, життя перевернулось з ніг на голову, але ж ведучі можуть підлаштовуватись під різні ситуації, наприклад, проводити заходи онлайн, – говорить Валентина.
І така можливість випала. У квітні їй запропонували провести онлайн-корпоратив в платформі Zoom. Це був колектив круїзної компанії – 28 колег, які зібралися біля комп’ютерів, щоб розвіятися, поспілкуватися, весело провести час разом.
– Без музики і реквізиту, але година була насиченою. Поговорили про мрії, відгадували ребуси, грали у вікторини і навіть створювали і демонстрували круїзну моду. Людям було цікаво, і я форму не втратила, – каже Валентина.
Коли проводила перший захід після послаблення карантину, хвилювалася. Два місяці перерви далися в знаки.
– Хвилювалась, як розмовляю, який маю вигляд, чи все необхідне взяла – реквізит, шнури, батарейки, проектор. Адже коли робота на потоці, це входить у звичку, – пригадує жінка.
Валентина Фіщенко з особливою радістю говорить, що в період карантину вона не змінила діяльності. Але визнає, що пандемія змусила замислитися: проведення онлайн-заходів – не така вже й погана ідея.
– Існує дуже багато форматів онлайн-вечірок. Серед них можуть бути також квести, квізи і тімбілдінг. Реалізувати все це реально, – говорить вона.
Ідея організувати інтелектуальний клуб за віковими критеріями, який може працювати в онлайн версії, зріє у неї давно. І в період затишшя в основній роботі вона сподівається його запустити. Така діяльність, на її думку, теж може приносити заробіток.
Але, зазначає Валя, живого спілкування не замінить ніщо, і нові весілля, ювілеї та корпоративи попереду.
– Я отримую задоволення від того, чим займаюся. Коли дивлюся на радісні обличчя гостей, молодят, іменинників. Вважаю, що посмішка – це найкраща прикраса. Виходить, моя улюблена робота – дарувати привід для посмішки.
Фото з архіву Валентини Фіщенко
