Ми продовжуємо розповідати невідоме про відомих людей нашої громади. Сьогодні спілкуємось з власницею магазину квітів "Гламелія" Зоєю Деордицею. В Біляївці Зою знають як творчу особистість, талановиту флористку, багатодітну маму. Разом з тим, в її біографії є ще не одна цікава сторінка. В студентські роки вона двічі перемагала у конкурсах краси, має титул "Красуня університету" і "Красуня Тернополя", а її фото було опубліковано на першій сторінці тернопільського журналу.
Свій перший титул красуні - "Віце-міс Біляївщина" Зоя здобула у рідному місті, ще коли була школяркою. Другий - "Красуня університету", коли навчалася на першому курсі в Тернопільському політехнічному університеті. Це був 2002 рік.
Говорить, що вирішила брати участь в конкурсі через цінний приз, який обіцяли за перемогу організатори. Почуватися впевненою їй допомогли знання, які вона отримала під час навчання на курсах в одеському модельному агентстві "Амазонка".
- Навчання на курсах в модельному агенстві було корисним досвідом, віддушиною, - розповідає Зоя. - Я після школи вступала до медичного інституту, але зусилля були марними, не вистачило одного балу. Рік вирішила не втрачати, пішла працювати в рентген кабінет. А паралельно для саморозвитку пішла на модельні курси. Це було щось на зразок школи благородних пані. Нас навчали не лише, як правильно дефілювати і триматися на сцені. А й залучали до занять спортом, розповідали про правильне харчування, навчали етикету, як робити макіяж, зачіски. Все ці знання допомають й зараз.
Щоб брати участь у конкурсі, за словами Зої, необхідно було спочатку пройти кастинг. З багатьох бажаючих мали обрати лише двадцять дівчат. Конкуренція була дуже сильна.
Конкурс Красуня університету - Зоя на передньому плані
Конкурсу передували багатогодинні репетиції. Навчалася Зоя одразу на двох факультетах – медтехніка та комп’ютерні науки, і зараз сама не розуміє, як тоді могла все поєднувати і встигати.
- Конкурс мав відбутися у листопаді, але його перенесли на 5 грудня. Це був день мого народження, і я подумала, що це точно знак - переможу.
Цінним призом для переможниці, про який заявляли організатори конкурсу, виявився мобільний телефон. На початку 2000-х це була цінна винагорода, адже володіли ними одиниці.
- Я була щаслива, бо могла тоді постійно тримати зв'язок з коханим, який залишився у Біляївці, - розповіла Зоя.
Титул "Міс університет" передбачав подальшу участь його володарки в конкурсі вже вищого рівня. Так Зоя почала проходити кастинг на конкурс "Міс Тернопіль". Його проводив національний комітет "Міс Україна-Захід".
Такі брошури роздавали в місті перед конкурсом
За її словами, там був ще жорсткіший відбір учасниць. Їх прискіпливо обирали директори модельних агентств, і Зоя потрапила до числа конкурсанток. На сцені під час конкурсу вони презентували себе і свій талант. Було декілька виходів: в українському вбранні, в купальниках, у діловому стилі і у весільній сукні, які їм надавав фешенебельний весільний салон. Згодом в ньому ж Зоя замовляла сукню для свого весілля. Тоді салон подарував їй до сукні фату, рукавиці та інші весільні аксесуари.
Щодо конкурсу, то з дев'яти дівчат журі перемогу присудило Зої Бондаренко (прим. ред: дівоче пізвище). Біляївчанка стала "Красунею Тернополя". Серед призів був магнітофон, косметика і запрошення взяти участь у конкурсах краси в Дніпропетровську та у фіналі "Міс Захід-Україна".
Зоя Деордиця - "Красуня Тернополя 2003"
Зоя (посередині) як переможниця отримала діадему
- Вже після першої перемоги в конкурсі в мене з’явилися прихильники. Приходиш в універ, а на сходах тебе зустрічають з трояндами, - згадує вона. - Після перемоги у міському конкурсі приходили журналісти брати інтерв’ю. Згодом моя фотографія з’явилась на титулі одного журналу. Люди на вулиці почали впізнавати. Тобто я відчувала увагу, як зірка.
Газети, журнал родина Зої зберігає в сімейному архіві
У Зої були усі шанси будувати далі кар'єру моделі, але вона обрала інший шлях.
- Інтерес згас. Спочатку це було цікаво. Але увага також втомлює. До того ж це почало перетворюватись на бізнес. Мабуть, я просто переросла, - говорить вона. - З головою занурилась у навчання. Треба було захищати два дипломи, складати іспити. Хотілося все це швидше зробити, щоб повернутися до Біляївки, до коханого. - Вже тепер згадую ті роки і не вірю, що все це відбувалося зі мною.
Зараз, поділилась Зоя, в неї нові хобі. Дизайн: інтер’єрів, ландшафтний. Вона вивчає іноземну мову. А ще захопилася подорожами. Одна з її мрій – побувати на Балі. Але і давнє захоплення час від часу нагадує про себе.
- Приємно спостерігати, як моя маленька донька приміряє на себе мою діадему і розповідає, що колись теж буде принцесою, як її мама, - зазначила Зоя.
Фото з архіву Зої Деордиці
