Ця історія про Олександру Мінакову. Зараз їй 62 роки, вона працює медичною сестрою в Біляївській районній лікарні. Три роки тому вона дізналася про страшний діагноз – рак кишечника. Лікарі називали її безнадійною. Як їй вдалося подолати страшний недуг, вона розповідає читачам Біляївка.City.
- За півтора місяці мені зробили три операції в Біляївській лікарні, з них 12 діб я провела в реанімації, звідти – перевели в хірургію. Після виписки – ставало все гірше і гірше. Поїхала до одеського онкодиспансеру. Там від мене відмовилися. Сказали – безнадійна.
За словами Олександри Мінакової, все почалося після смерті чоловіка. Біль втрати, стрес від похорон, туга за рідною людиною вилилися в хворобу. Жінка раптово відчула сильний біль у нижній частині живота. Після обстеження в лікарні дізналася про свій діагноз – рак кишечника.
Олександра Мінакова була засмучена своїм діагнозом, але вирішила не здаватися
- Дякувати Богові, що мене підтримали рідні, друзі, біляївські та маяківські колеги, - говорить жінка, - вони мені не дали втратити віру та надію. Змушували боротися. Підтримували, як могли: хто матеріально, хто добрим словом.
Тому після повернення з Одеси, Олександра почала шукати соломинки, за які можна було ухопитися. Зверталася навіть до нетрадиційної медицини.
- Не повірите, деякі ліки в той період купувала у ветеринарній клініці, - розповідає співрозмовниця, - у мене було відчуття, що я не все зробила на цій планеті, що мені відміряно, тому намагалася себе врятувати. Вірила в Бога та просила його підтримки.
На гарячу молитву відповіла сестра Олександри Мінакової – Лідія. Вона дивилася телепередачу «Говорить Україна». В сюжеті обговорювали хлопчика, який мав подібний діагноз. Йому допоміг професор Київського інституту Шалімова. Лідія розповіла про цей сюжет сестрі.
Без роздумів Олександра разом з донькою спакували речі та відправилися до Києва. Жінка як медпрацівник в дорогу зібралася з повним комплектом препаратів: крапельницями, бинтами, серветками, ін’єкціями.
Єдина надія жінки була на операцію в інституті Шалімова
- Я боялася, що в будь-яку хвилину може відкритися кровотеча, - згадує вона, - і була до цього підготовлена. Їхала з відкритою раною, з мішечком на животі, який виконував функцію кишечника. Квиток ми змогли купити на бокове місце, в плацкарті, поруч з туалетом. Я дала собі установку – доїду до Києва, значить все буде добре. А також пообіцяла Господу, якщо виживу – то читатиму Біблію щодня.
У Києві жінок зустріли привітно. Але попередили – справи, дійсно, дуже погані. Як медпрацівнику Олександрі безкоштовно надали плазму, кров та навіть знижку на первинний внесок за лікування.
Операція тривала вісім годин. Перші слова лікаря-хірурга, професора Івана Тодурова, який вийшов з операційної, були: “Я зробив неможливе!”
Через десять днів жінку відпустили додому. Зі швами вона потягом повернулася до Одеси.
- У будь-якому стані я нічого не боялася, - говорить жінка, - довірилася волі Господа та готова була прийняти будь-яке Його рішення.
Потім був період реабілітації. Він тривав рік. Два місяці була на дієті. За цей час жінка переосмислила життя, ніби народилася наново. Почала активно займатися домашнім господарством: білити хату, рубати дрова, готувати домашню консервацію. Змінилися її звички та відношення до людей.
- Я дотрималася обіцянки, яку давала по дорозі до Києва та двічі вже перечитала Біблію, - говорить Олександра, - намагаюся жити тільки власною родиною та не засуджую інших, не цікавлюся подробицями чужого життя. Я – оптимістка.
Через рік жінка прийшла до лікарні навістити колег. Вони були дуже здивовані, шоковані, навіть не могли повірити своїм очам, що Олександра Мінакова вилікувалася. Дивлячись на її оптимізм та жагу до життя, запропонували повернутися на роботу. Вона, не роздумуючи, погодилася. А чому б ні?
Тепер Олександра Мінакова допомагає іншим
Ми запитали у нашої співрозмовниці, щоб вона порадила тим, хто тільки дізнався про свій діагноз. Як пережити, як почати боротися, як реагувати на нетактовність оточуючих. Вона відповіла:
- По-перше, не піддаватися хворобі в жодному разі. Не падати духом. Вірити в себе та в Бога. Навіть якщо ви атеїст, - довіртися Йому. Якщо люди зневірилися у вас, - все одно не втрачайте надії на видужання. Не звертайте увагу на слова інших. Боріться.
Сьогодні Олександра Мінакова говорить, що переосмислила все в житті. Стала більш спокійнішою, розсудливою до людей. Люди навіть не уявляють, які вони щасливі, якщо здорові.
- Я радію тому, що можу ходити на ринок. Після хвороби у мене відкрився дар - я передбачаю те, що має відбутися. Щастя, що можу рухатися, працювати, гратися з онуками, готувати вранці їжу, зустрічати сонце та вірити в те, що настане завтрашній день.
