Кожен вечір на центральному міському стадіоні людно. Але серед усіх, хто приходить займатися спортом, виділяється один чоловік. Якою б не була погода - сніг, спека чи дощ - він бігає в одних шортах, шкарпетках та старенькому взутті. Це - біляївець Олексій Козуб.
Для того, щоб ви зрозуміли, якою була погода під час нашого інтерв'ю, - покажу це фото. Осінь повністю увійшла в права. Навіть футболісти на закритому міні-полі були одягнуті в теплі кофти та светри. Вболівальники куталися в куртки та одягли капішони. Вітер зривав з дерев пожовкле листя та розкидував його полем.
Біляївський центральний міський стадіон
А коло за колом - спочатку за часовою стрілкою, потім - проти, робив чоловік, одягнутий зовсім не за погодою. Це біляївець Олексій Козуб. Йому 78-й рік. Щодня він приходить або приїжджає з мікрорайону Промінь (це ще кілька кілометрів від стадіону), аби пробігти свої звичні 11-12 кіл.
Олексій Козуб звик до здивованих поглядів перехожих, які бачать його пробіжки в будь-яку погоду
Здивовані погляди перехожих спортсмена давно не дивують.
- Буває, кричать мені з-за огорожі, - розповідає Олексій Козуб, - молодець, так тримати. Я їм кажу, приєднуйтеся. А вони відповідають зі сміхом - завтра! Але, на жаль, жодного з жартунів на стадіоні так і не побачив.
Спортом бігун займається вже 37 років. У 80-х його почали мучати сустави, заболіли ноги. Звернувся до лікаря, а той запитав: "Палите? Кидайте, інакше помрете. Куріння дуже шкідливе для ваших судин". Чоловік не вагаючись кинув палити та шукав заміну цій шкідливій звичці. Знайшов її у щоденній пробіжці.
- Спочатку було важко змінювати звичкам. Весь час хотілося собі сказати, а давай день пропустимо, а давай завтра підемо. Але тут не можна йти на домовленості із сумлінням. Вирішив - все, тримай слово. Здоровий глузд та бажання жити мають бути сильнішими за лінощі.
У бігуна є своя методика. Частину від щоденних п'яти кілометрів він біжить за часовою стрілкою, частину проти. А ще частину - біжить спиною вперед. Вважає, що так навантаження однаково отримують п'ятки та носочки ніг.
На початку пробіжки та після неї - обов'язкова розминка
Одна з причин, чому Олексій Козуб так відданний спорту - він хоче максимально зменшити візити до лікарні.
- Чотири або п'ять років тому змушений був звернутися до Біляївської районної лікарні. Працював тоді в порту та випадково мені зрізало інструментом шматок пальця. В Южному мені його забінтували, змастили ліками та відправили додому долічуватися. Я прийшов до нашої лікарні, а там на прийомі молодий лікар. Він поставився до мене з такою зневагою, такою гидливістю, що я відчув себе комахою, а не людиною. Медсестричка потім, правда, все зробила, що треба. Але я пообіцяв собі - зроблю все, щоб до лікарні не було потреби звертатися часто.
Згадуючи випадок в лікарні Олексій Козуб дуже емоційно розповідає, чому спорт - краще, ніж лікування
У чоловіка немає певного раціона харчування. Їсть все, як говорить, що Бог дає, але в міру. Багато років не вживає алкоголь.
- Так і напишіть, спорт - сила, спирт та алкоголь - могила, - жартує він.
До речі, бігун впевнений, що на його життєвий вибір дуже вплинули ЗМІ. Він постійно дивиться програми про здоровий спосіб життя, читає публікації в міській газеті з порадами лікарів та шкодує, що більшість людей сьогодні так багато грошей залишають в аптеках, а не витрачають їх на профілактику захворювань.
- Та й грошей для занять спортом небагато потрібно зараз, - говорить чоловік. - Головне - бажання. Я цілком обходжуся старенькими тапцями та шортами. Звісно, хотів би купити легенькі, сучасні кеди, але немає - та й немає. Купив собі у секонд-хенді більш грубіші кросівки на зиму. В Одесі дивився - вони там 450 гривень. Для мене - задорого. У секонді взяв за 150. Але їх одягатиму в зиму.
Ось це взуття використовує чоловік під час літніх пробіжок
Раніше чоловік бігав вулицями, потім перебрався на станційний стадіон, а коли в місті відремонтували центральний - майже щодня приходить або приїжджає на велосипеді сюди.
- Я, мабуть, перший, хто тут почав займатися, - згадує він, - Кожен день дивився, коли ж відкриють. Радів, як дитина! Пам'ятаю, що біжу і думаю, яке ж це щастя. А тут на зустріч мер іде. Хотів йому подякувати за це диво, а розгубився так, що забув його ім'я. Тому хочу подякувати йому в цьому інтерв'ю. Також дякую працівникам стадіону, які так дбайливо за ним дивляться, директору Валерію Богдану. І хочу попросити всіх біляївців цінувати труд людей, які щодня тут порпаються, щоб стадіон залишався в зразковому стані. Бо в здоровому тілі обов'язково має бути повага та доброта один до одного.
