Закохатися і одружитися в 50 - це реально. Доведено біляївськими парами

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 14.02.2019 07:48
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Напередодні Дня закоханих ми вирішили на реальних прикладах підвердити знамениті строки з роману Пушкіна Євгеній Онєгін: "Любви все возрасты покорны". І хоч насправді автор вкладав в них інший зміст, в наш час актуально звучать вони саме в помилковому контексті. Ми хочемо познайомити вас з біляївськими парами, які знайшли справжнє кохання після 50 років і щасливі разом в шлюбі. Своїми зворушливими історіями зустрічі та порадами для тих, хто в пошуках, вони поділились з читачами Біляївка.City.

Світлана Волова та її чоловік Валерій

Вони разом вже вісім років. Обоє - не місцеві, в Біляївці живуть декілька років. Познайомились на сайті знайомств. Йому - 60, їй - 55. Півроку тому вони офіційно стали чоловіком та дружиною.

- Я не ставила собі за мету вийти заміж, - говорить Світлана. – Для мене найважливішим було – не залишитися самотньою. Я багато років сама виховувала дітей. Вони виросли, зараз в них власні долі. Я шукала нове коло знайомих, друзів, людину, з якою буде спокійно, легко і тепло.

Світлана та Валерій Фото з архіву родини

Світлана родом з Запоріжжя. Про Біляївку дізналася від зятя, він виявився місцевим. Приїхала, побачила, сподобалось, - і вирішила залишитися.

За порадою дочки, вона зареєструвалась на сайті знайомств і невдовзі отримала повідомлення з пропозицією познайомитись. Чоловік був з іншого міста.

- Фото не було, і я написала, що не можу йти на побачення з людиною, обличчя якої не бачила. Він надіслав фото, і я трохи розчарувалась...

Світлана зізналась, що візуально Валерій був не її типажем. Але вирішила таки познайомитись. З висновками не поспішала, адже кавалер виявився дуже уважний, турботливий і галантний. Залицявся довго, наполегливо і красиво, з кожним днем все більше завойовуючи її любов.

- Матеріальними благами я не володіла, тому думок, що Валерій зацікавлений в них (і так буває) в мене не було. В принципі, в цьому питанні ми були рівні.

Чоловік навпаки постійно доводив серйозність своїх намірів. Знав, що Світлана людина творча, цікавиться мистецтвом, виставками, запрошував її на них.

- Це потім я зрозуміла, що усі ці заходи для нього інтересу не представляли. Він робив це, тому що ними захоплювалась я.

Свою любов до Світлани чоловік довів і в інший спосіб. Парі часто доводилось жити на відстані. І щоб бути постійно поруч, Валерій теж переїхав жити до Біляївки та зробив Світлані пропозицію. Зараз вони разом будують тут дім.

За словами Світлани, шлюб не змінив їх стосунки. Вона не погрузла в домашніх рутинних справах. Валерій продовжує сприймати її як творчу натуру, її життя насичене різними подіями, спілкуванням з друзями - в цих питаннях у них повне порозуміння.

Всім, хто хоче знайти своє кохання, Світлана радить частіше виходити з дому, не соромитись знайомитись і спілкуватися з новими людьми, навіть на сайтах.

- Я постійно намагаюсь підштовхувати до цього своїх незаміжніх подруг. Одну подругу таким чином вже видала заміж до Америки, - розповіла Світлана.

Ще вона радить жінкам при зустрічі не оцінювати критично зовнішність чоловіка, а спробувати зазирнути всередину його душі. Ви можете бути приємно здивовані.

- Ми - жінки часто вважаємо себе гарними, доглянутими, вродливими і хочемо знайти такого ж чоловіка. Подумайте: а, можливо, саме ви зможете зробити його таким? Станьте самі прикрасою свого чоловіка.

 

Лариса та Олександр Драченко

- Кохання народжується і після п’ятдесяти. Варто дожити до цього віку, щоб зрозуміти: життя не втрачає своїх фарб і дарує сюрпризи та щедрі подарунки. Головне – вірити і не впадати у відчай, - впевнена Лариса Драченко.

Лариса та Олександр Драченко Фото з архіву родини

Якось в спільній компанії друзів її познайомили з чоловіком. Він був дуже товариський, мило спілкувався і до того ж чудово танцював.

– І ось ми вже п’ять років разом, одружилися, - розповідає вона. -  Часто думаємо, що ж відбулося між нами тоді – в першому танці. Мабуть, в ту мить народилася любов.

Лариса говорить, що з Олександром їй дуже легко. Його полюбили усі її рідні і друзі. Вони обоє вдячні долі за ту зустріч.

- Це дійсно – щастя, мати люблячого і найкращого чоловіка у світі. Не варто ставити на собі хрестик, вірте у кохання і знаходьте його у будь-якому віці, - радить Лариса.

Світлана Гіжиця та Володимир Журенко

Світлана та Володимир познайомились випадково, на урочистостях у друзів. Тоді вони не надали зустрічі особливого значення. А через шість років доля звела їх разом вдруге. Знову на святкуванні у друзів. Цього разу вони дивились один на одного вже по-іншому. Нещодавно рідні, друзі та колеги вітали їх з одруженням.

- Якби хтось сказав мені років п’ять назад, що я вийду заміж вдруге, я б не повірила, - ділиться Світлана. – І не думала про це, бо після смерті чоловіка все своє життя присвятила дітям. Зараз вони дорослі, у них свої сім’ї, діти. Мабуть, настав час впустити в своє життя ще когось. В той день не знаю як і чому, але я зрозуміла: Володимир саме та людина, яка мені потрібна.

За словами Світлани, в них багато спільних рис. Він, які і вона, любить дітей, гостей і гумор.

- Ми настільки розуміємо один одного, що, буває, я подумаю про щось, а він це візьме і озвучить.

В день одруження пару привітали колеги Світлани фото з архіву родини

Та найголовніше, говорить Світлана, з Володимиром вона знову відчула себе ніжною, тендітною та коханою жінкою. Пропозицію одружитися отримала у день свого народження. Все традиційно: обручки, квіти подарував, ставши на одне коліно.

- Коли ми прийшли розписуватись, це був звичайний будній день, в фойє зустріли ще одну немолоду, старшу за нас, пару. Навіть пожартували: сьогодні, мабуть, день одруження пристарілих, як ми.

Привітати з цією датою Світлану прямо до залу РАЦСу прийшли колеги, що стало для неї та чоловіка сюрпризом.

- Я дякую їм, що влаштували нам таке свято, - говорить Світлана. - Відчула себе справжньою нареченою, навіть букет довелося кидати. Це вперше в житті.

Усім жінкам Світлана радить не забувати, що вони не лише мами, бабусі та господині, а також Жінки. Представниці слабкої половини людства, яким притаманно бути коханими і захищеними міцною стіною в особі чоловіка.

- Я зараз прошу у Бога лише одного – здоров’я всім. Бо хочеться пожити так, як не вдалося в молодості.

 

Коментарі:

Останні новини