Їх часто можна побачити на міському стадіоні. Вона – відомий у місті фотограф, дівчина модельної зовнішності. Він - з тих сучасних батьків, які постійно гуляють з дитячими візочками та знають, як заплести доньці косу та зав’язати хвостики. Андрій та Альона Кондратюки разом десять років. Вони добре знають, як з великою радістю прийняти неочікуване батьківство та вирулити з типових для ранніх шлюбів криз.
За кілька тижнів до шкільного випускного Альона дізналася, що вагітна.
- У мене була паніка. З одного боку – була щаслива, але з іншого, осяйнула думка, як відреагує тато…Він строго виховував нас з сестрою, виснажливо працював дальнобійником, щоб дати нам освіту, мріяв бачити нас успішними та реалізованими в житті. Тому одразу зателефонувала Андрію та попросила приїхати його вранці.
Вони обидва – з маленького містечка. Тут всі знають один одного, а вони ще й навчалися в одній школі.
- Це не була любов з першого погляду, - говорить дівчина, - навпаки, він мені здавався зарозумілим, пафосним, зверхнім. Потім якось побачилися у парку. Йшли з подругою, зустріли спільного знайомого. Андрій підійшов до нас, почав показувати відео, як вони десь в клубі відпочивали. Тоді я ще відчувала до нього неприязнь. Він щось розповідав, а я думала – хлопчику, йди вже, мені це не цікаво. Потім до мене в аську постукався якийсь Андрій21. Я спочатку не зрозуміла, хто це. Він нагадав про те відео з парку. Почали спілкуватися. І ось тут з’явилася вже симпатія. Потім були справжні побачення – з трояндами, прогулянками.
Коли батько Альони повернувся з рейсу, то він вже тоді був не в захопленні від цієї дружби – донька-десятикласниця та студент останнього курсу. Андрій закінчував вуз, готувався до захисту диплому, а на дівчину тільки чекали шкільні випускні іспити.
- Коли вранці приїхав Андрій і я йому сказала, що вагітна – він був щасливий. Жодних вагань, роздумів, я відчула від нього підтримку та чоловічу силу: все буде добре, у нас буде сім’я, ми будемо разом.
Потім була розмова з мамою, яка одразу зрозуміла, що з донькою щось коїться. А от розмова з татом відтерміновувалася.
- Нам з сестрою батьки подарували поїздку в Карпати. Спочатку тато телефонував весь час, а потім – перестав. Я зрозуміла – мама йому вже сказала…Взагалі, йому було найважче прийняти те, що все йде не за планом: університет, диплом, престижна робота в банку... Тому потім, після одруження, я намагалася рідше приходити до батьківського дому. Татові потрібен був час... І хоча він одразу прийняв мою донечку, дуже її любить, навіть обожнює, але мене пробачив, здається, набагато пізніше.
У маленькому містечку новина про вагітну випускницю теж не забарилася. Багато говорили за спиною, хтось засуджував, а хтось навіть закладався, як довго пара протримається разом.
- Я взагалі не звертала увагу на ці розмови, - згадує Альона, - була зосереджена на вступі до економічного університету, куди я благополучно склала іспити, та готувалася до весілля. Потім життя зводило з людьми, які обговорювали мене поза очі. У кожного в житті траплялося різне, що переконало мене – ніколи не можна нікого засуджувати, ти не знаєш, що може трапитися з тобою. Треба поважати чуже приватне життя.
На запитання, щоб порадила Альона іншим молодим дівчатам та хлопцям, які опинилися перед ситуацією неочікуваної вагітності, дівчина категорична:
- Народжувати. Дитя – це чудо, дар, благословення. Ви ніколи не знаєте, як складеться життя потім. Можливо, це єдиний шанс, який дає доля, стати батьками, можливо, ця дитина буде вашою єдиною радістю, втіхою.
Саме так сталося з народження Марійки. На диво для лікарів та персоналу, 17-річна мама виявилася більш підготовленою до народження дитини, ніж більш досвідчені та дорослі жінки.
- Моя мама дуже переживала за мене, - молода, легковажна, як буду за дитиною дивитися, - говорить Альона, - а я чула кожен її подих, кожний звук, з першої секунди відчула любов до донечки, ніби чекала на неї все життя. Вона прийшла в цей світ легко, хоча була пупсиком у чотири кілограми.
Так сталося, що Андрій виріс без батька, але це, навпаки, зробило його дуже відповідальним. Тому свою дружину він не полишав ні на секунди, а після народження доньки допомагав у всьому молодій мамі. Але все одно той період був складним для молодого подружжя, яке зіткнулося з усіма проблемами та випробуваннями ранніх шлюбів.
- У Андрія всі друзі були неодружені, - розповідає Альона, - вони хотіли розважатися, гуляти. Телефонували – і Андрій зривався та їхав. Треба когось було відвезти-забрати. А я в цей час з дитиною, з домашніми обов’язками, плакала, переживала. Потім криза, з роботою проблеми, з грошима складно, а мені хотілось для Марійки всього найкращого. Це теж підвищувало напругу в стосунках.
Знайома ситуація для багатьох молодих пар, чи не так? Хто важливіший – родина чи друзі? Як вирішувати конфлікти? Як достукатися до своєї половини?
- Я не соромилася виглядати в очах друзів Андрія дивною, істеричною, розповідає Альона, - підвищувала голос, плакала, пояснювала їм, чому він не може поїхати кудись о третій ночі – у нас маленька дитина, а це дорога, це купа нетверезих. Пропонувала відпочивати вдома у нас. Вони крутили у скроні та їхали.
Зараз, озираючись назад, дівчина вважає, що поводила себе правильно. І сам Андрій, за її словами, так само бачить, що вибір на користь сім’ї був правильний. Сім’я – це якір, який надійно тримає людину, не дає впасти, дає сили піднятися.
- За роки разом у нас повністю змінилася компанія, - каже Альона, - це люди сімейні, у нас змістовне та цікаве дозвілля. Ми разом розвиваємося, займаємося спортом, виховуємо дітей, а не деградуємо в нічних кафе з пляшкою пива.
Друга криза сталася пізніше. І вона також відома багатьом парам, які рано побралися.
- У нас був період охолодження, - згадує дівчина, - я рано стала мамою, у мене не було періоду клубів-дискотек. Плюс Андрій зосередився на роботі, а відпочивав за комп’ютером. Коли я просила, давай кудись сходимо разом, він говорив: ти йди, а я вдома побуду. І я йшла. Там бачила, що подобаюся іншим, мені говорять компліменти, а вдома, здавалося, що Андрій мене навіть не помічає. Це обрізало крила…
Альона говорить, що в цей період найголовніше – не мовчати, не чекати, що по твоєму ображеному обличчю чоловік здогадається про твої думки, сумніви, образи. Хоча спочатку здається, що емоції передаєш кожним своїм рухом, але насправді між парою росте стіна.
- Одного разу у нас була відверта розмова, коли ми сказали один одному все, - говорить дівчина, - в деталях та жахливо образливих словах. Але саме ця розмова нас змінила, зробила рідними та близькими. І зараз ми все проговорюємо, між нами немає жодних секретів, недомовленостей.
Хоча багато хто каже, що збереження шлюбу залежить від жінки, на думку дівчини, у збереженні шлюбу, його зміцненні, роль чоловіка – дуже важлива.
- Андрій – мудрий, він не вміє довго ображатися, завжди дає час мені випустити пар – і заспокоює. Так було з тієї першої хвилини, коли він мені сказав, - все буде добре, я беру відповідальність. Вміння брати відповідальність, захистити, вирішити проблему – це риси, які притаманні тільки справжнім чоловікам.
Хоча за освітою дівчина фінансист, але завжди прагнула займатися більш творчою професією. Тривалий час мріяла навчитися професійно фотографувати. Коли розповіла чоловіку – він підтримав. Були важкі часи, але він копив на дорогу фотокамеру, підтримував у бажанні навчатися та завжди вірив у талант своєї дружини. І зараз, коли Альона працює, Андрій займається дітьми, щоб дати їй змогу реалізувати себе в професії.
Приблизно у той же час подружжя вирішило, що їх сім’я готова до того, аби стати більшою. Це обов’язково мала бути дівчинка, і обов’язково – на ім’я Анечка.
- З Марійкою все вийшло раптово та несподівано, а от коли ми планували, хотіли, чекали – нічого не виходило, - додає Альона до розмови, що дітей треба приймати з вдячністю, - аж через вісім місяців ми побачили завітні дві смужки. Пологи були складними, Анечку відправили додому з татом, а я ще півтора місяці була в лікарні. Весь цей час Андрій сам доглядав за старшою донечкою, якій було п’ять років, та за малюткою, якій було кілька днів: прав-годував-заколисував. Не кожна мама з перших днів справляється, а він – зміг.
Як зберегти кохання у ранньому шлюбі? Пара Альони та Андрія Кондратюків впевнені – однакового для всіх рецепту не існує. Для них це – взаємоповага, вміння розмовляти один з одним та чути, цінувати те, що дає родина.
- У нас є свої традиції, - говорить Альона, – один-два рази на місяць ми залишаємо дітей на бабусь та їдемо в кіно, потім йдемо в маленькі ресторанчики та проводимо час тільки вдвох. Це єдине виключення, коли ми без дітей. Вони завжди і повсюди разом з нами. Діти – не заважають жити наповненим життя, і ми дуже хочемо через кілька років, щоб наша родина стала ще більшою. Бо діти – це абсолютне щастя.
А ще у Альони є свій власний секрет тільки для дівчат:
- Жінка ніколи, за жодних обставин, не повинна забувати, що вона не прислуга, не домогосподарка, не кухонний комбайн, не посудомийка, а жінка. Вона заслуговує на повагу, на рівний розподіл домашніх обов’язків, на квіти, на увагу не тільки на свята. З іншого боку, особисто я намагаюся слідкувати за собою, доглядати, тримати у формі. Хочу, щоб чоловік відчував гордість та дивився на мене так, як в перший день зустрічі.
