Як жителька Повстанського, давно відзначила для себе два моменти. Якщо говорять про моє селище, то в основному у двох контекстах: у контексті креативу/творчих ідей/активності та... у контексті втрачених можливостей. З останнім - цілком погоджуюсь і розумію: якби нашу сьогоднішню згуртованість та років 20 назад, то б ніколи Повстанське не згадувалося у контексті номер два. А колишнє підприємство "Сільгосптехніка" існувало б і нині. Та не про це сьогодні. Опустивши оце багатообіцяюче "якби", хочеться розказати про наше селище ще дещо. Дещо, що загубилося у часі, але заслуговує на нашу увагу. Бо у підсумку з таких мікро й макропазлів і складається історія будь-якого населеного пункту.
Тринадцять замість одинадцяти: про що мова?
Усе нове, що з'являлося чи будувалося у Повстанському, так чи інакше було пов'язане з існуванням на його території великого і відомого на всю Україну підприємства "Сільгосптехніка" (до речі, саме від цієї назви Повстанське й досі інколи називають "СХТ"). І кожен з директорів, які його очолювали, робили свій внесок у його розвиток: будували нові об'єкти, цехи, склади. Паралельно зростала кількість робочих місць, а значить - і потреба житла для робочих.
Мешканці селища Повстанське
Перша двоповерхівка у Повстанському була зведена ще до війни. Це будинок номер 7. Вона, по суті, взагалі була першою спорудою, яка з’явилася на території. Всього таких будівель у селищі - одинадцять. У післявоєнні роки з'являється декілька одноповерхових будівель. Сьогодні – це квартири, в яких проживають жителі. У 60-х роках їх приміщення використовувалися зовсім в інших цілях. Наприклад, у будинку №4 знаходився цех, пошта, бухгалтерія, бібліотека. Декілька кімнат було відведено під гуртожиток для трактористів. Також там було приміщення для відпочинку з телевізором. Тут ввечері після роботи збиралися працівники МТС, аби зіграти декілька партій у більярд, карти, доміно, шахи.
Магазин, а також початкова школа у Повстанському знаходилися у будинку №1. Медпункт розташовувався на першому поверсі будинку №7. З будівництвом нової одноповерхової будівлі він переїздить. Сталося це у 64-му році, а мова йде про будинок №3. Там медпункт знаходиться і досі. Контора підприємства була у будинку №8.
Тоді у Повстанському головували Сергій Миронович Сідько та Юхим Якович Гофман. Останній був прекрасним інженером та організатором. За його правління підприємство значно розширило свою територію, збудувавши нові об’єкти та цехи. З ініціативи Гофмана у Повстанському будується нове адміністративне приміщення з клубом та бібліотекою на другому поверсі.
Там же була кімната, звідки показували кіно.
Будинок культури у Повстанському. Ініціатором його будівництва був Юхим Гофман
Будівництво будинку номер 9 із дитсадком на першому поверсі розпочинається при Володимирі Ісаковичі Хмельницькому.
Будинки номер 10 та 11 зводяться у період, коли керуючим підприємства був Микола Іванович Земський.
Саме у цей час готується місце для будівництва поряд з 11-м будинком. Роками раніше був закладений фундамент для ще одної двоповерхової будівлі на вісім квартир біля будинку номер 6. Іншими словами, якби заплановане вдалося реалізувати, то сьогодні б у Повстанському було не 11, а 13 багатоквартирних будинків.
Але у той період підприємство переживало не найкращі свої часи, і профінансувати два серйозних будівництва воно було не в змозі.
Та і в цій ситуації можна знайти один позитивний момент: все-таки цифра одинадцять куди краще сприймається, ніж тринадцять.
Ще трохи про Гофмана
Юхим Якович народився в Одесі у 1928 році. Закінчив водний інститут та всупереч волі батька, який був на той час суддею, поїхав працювати у Повстанське інженером. Його внесок у розвиток підприємства "Сільгосптехніка" та загалом селища важко переоцінити. На посаді керуючого він працював до 1975 року. Потім разом з дружиною емігрував в США, де вже жила його донька. Свою квартиру в Одесі на Дерибасівській він подарував своєму хреснику з Біляївки з проханням, що той доглядатиме могилу його батьків.
Юхим Якович Гофман
У якому році помер Юхим Якович – невідомо, однак його прах був привезений до України і похований на одеському кладовищі.
Смарт-будинок та стоматологічний кабінет
Місто у місті - так часто називають сучасні житлові комплекси, підкреслюючи у такий спосіб їх зручність, компактність та багатофункціональність. В Україні перші ЖК почали з'являтися десь на початку 2000-х.
У Повстанському будівля з рисами, дуже схожими на житловий комплекс, була збудована у 1981 році. Це - будинок номер 9, що по вулиці Парковій. На перший погляд - звичайна двоповерхова споруда, але місцеві жителі пам'ятають її зовсім іншою.
Тож від самого початку будівництва планувалося, що перший поверх буде відведений під садочок на 75-ть місць, на другому - знаходитимуться квартири для жителів, які працюють на підприємстві. Також в будівлі були передбачені приміщення для поштового відділення та стоматології. Поруч знаходилися магазин та столова.
За два кроки від будинку - стадіон та великий парк. Звичайно, це не житловий комплекс у сучасному розумінні. Але, погодьтесь, у масштабах 81-го року досить-таки непогано.
Пам'ятає Василь Михайлович і першого стоматолога, який працював у Повстанському. Це був - Шнурков Олександр Васильович. Послуги лікаря користувалися великим попитом серед жителів: зручно, адже не потрібно було їхати до Біляївки.
Саме у цьому будинку знаходився дитячий садок та стоматологічний кабінет
Зараз у приміщенні, де був стоматологічний кабінет, знаходиться магазин. Із занепадом підприємства перестав функціонувати і дитячий садочок "Сонечко". Увесь перший поверх тепер займають квартири.
Вихованці дитсадка "Сонечко"
Довгий час, як і планувалося, працювало відділення пошти. Після реформи у 2018 році воно зачинилося.
Магазин-невидимка: як це можливо?
Людину зразку 2020 дуже складно здивувати звичайним магазином типу гастроном. Супермаркети, торгові центри, дискаунтери - формати роздрібної торгівлі, які чудово вписалися в наші реалії і більше не сприймаються нами як "щось", що ми бачили в американському кіно. Але! Такий формат, який був у Повстанському у 95-му році, точно можна назвати унікальним. Ну, уявіть собі магазин, в якому ви не бачите асортимент. Ніколи. Як це можливо? А ось так. Просто ви знаєте, наприклад, що вам потрібен чорний перець, і все. Ідете, стукаєте у двері, називаєте потрібний товар - купуєте.
А все тому, що знаходився такий магазин у квартирі – на другому поверсі багатоквартирного будинку номер 10. До речі, це квартира, в якій і тоді, і зараз проживає родина знайомого багатьом біляївцям Івана Івановича Шамотія. Називався магазин - "Саша". Так-так, вам не здалося. Це був один із перших на той час магазинів приватного підприємства Володимира Бубеліча. Попри незвичний формат і сервіс, а також те, що у селищі вже працював один магазин, він був досить затребуваний.
Той самий будинок, в якому був магазин у квартирі
Чи витримували нерви у родини, яка зважилася на те, щоб зробити зі своєї квартири майданчик для продажу товарів, - ми можемо лише здогадуватися. Діти, наприклад, могли по сто разів бігати у магазин за жуйками. Але попри це тут їх завжди зустрічали привітно. Щоправда існувало єдине негласне правило - не турбувати сім'ю в обідній час, бо у квартирі спала маленька дитина - внук Івана Івановича - Саша.
Існував магазин у такому форматі чотири роки, потім він переїхав в окреме приміщення, умови якого дозволили значно розширити його асортимент. Сьогодні там також працює магазин, але вже іншого підприємства.
Фонтан
Підприємство, дитсадок, початкова школа, будинок культури, стоматологічнй кабінет, магазини… По суті, у Повстанському були створені всі умови для комфортного життя. Був навіть фонтан!
Бетонний бордюр – усе, що сьогодні нагадує про фонтан
Побудували його у 60-х роках недалеко від будинку №1. Попри те, що поряд знаходилися господарські приміщення, де жителі тримали птицю, худобу, - у фонтані завжди була чиста вода. У літній період там часто бавилися діти. Сьогодні про те, що у селищі був фонтан, нагадує лише круглий бетонний бордюр. Але що заважає нам трішки помріяти та уявити, що колись звідти знову заструмує вода.
До речі...
Усім відомо, що мікрорайон станції Дністер біляївці називають "посьолком". Одне слово, - і всі знають про що йде мова, і де це знаходиться. Такий самий "посьолок" є і в Повстанському. Єдина і головна відмінність: у Біляївці - це масив із переважно багатоквартирними будинками. Жителі ж селища Повстанського навпаки називають "посьолком" дві вулиці - Миру і Садову. Там знаходяться виключно приватні садиби.
