З 12 по 14 вересня в Києві проходила щорічна зустріч Ялтинської Європейської Стратегії (YES). Її організує бізнесмен Віктор Пінчук. Цього року зустріч називалася “Щастя зараз. Нові підходи для світу в кризі”. Тут були 500 провідних політиків, бізнесменів, громадських активістів, експертів з 26 країн світу. Дуже багато важливих та цікавих виступів, які варто почути біляївцям, які хотіли б жити в більш щасливому суспільстві.
Не лише економіка, а, перш за все, гуманітарна політика, визначають місце країни та її громадян у рейтингу щастя. Воно починається з кожного з нас. З того, що ми носимо в собі, чим ділимося зі світом. Що треба робити, щоб щастя стало більше – в тезах з YES-2019.
1. Думати не тільки про щастя дітей, а й про власне
Напередодні форуму організатори спеціально провели дослідження в різних країнах світу. Абсолютна унікальність України полягає в тому, що для українців щастя дітей важливіше за своє власне. Тоді як всі інші цивілізаційно розвинені народи думають про власне щастя, здоров'я, свободи.
Фото тут і далі Валерія Пекаря
Примітка* Переклад критеріїв в діаграмах: щоб щасливими були діти, відчувати себе щасливим, здоров'я, жити в мирі та безпеці, мати фінансову безпеку, життя в суспільстві, свободи та право мати вибір, тривалість життя, професійний успіх, відчуття себе коханою людиною.
Експерти відзначають, що це може бути наслідком страшних історичних травм ХХ сторіччя. Серед них одна з найстрашніших катастроф - це випробування Голодомором, доносами та репресіями, які сталися на початку ХХ століття під час встановлення радянського режиму. Саме тому відновлення історичної пам’яті має настільки вагоме значення для подолання страшних травм.
Головний меседж цього опитування – українці зневірені у власному впливові на стан речей, вони лише сподіваються на краще життя для дітей. Нічого для цього не роблячи по суті. Ми відкладаємо гарні речі на всяк випадок, їмо з простого посуду, а гарний дістаємо від випадку до випадку, а найгірше – на потім відкладаємо свої життя. Не побачивши приклади щасливих батьків, щасливих дідусів-бабусь, ми поганий приклад щастя для наших дітей. Подумайте про своє щастя. Зараз. Це найкращий спосіб бачити щасливим своїх дітей.
2. Позбавитися очікування, що держава зробить тебе щасливою людиною
Історик Ніл Ферґюсон, автор книжок «Імперія», «Цивілізація», «Еволюція грошей», «Площі та вежі» відзначає:
- Якщо влада хоче зробити людей щасливішими, результатом буде нещастя. Прагнення щастя як державна політика призводить до підкорення — В той момент, коли ви очікуєте щастя від держави, ви втрачаєте свободу. Ви можете здобути щастя лише шляхом пошуку сенсу вашого життя.
Для того, щоб відчувати себе щасливим людині потрібно мати відчуття своєї належності: до родини, до місцевої громади, до колективу, до релігійної громади.
Але найважливішим фактором щастя є відчуття свободи. Тобто, людина має права сама обирати, яку родину їй збудувати, де жити та працювати, в що вірити. Місія держави - створити умови, в яких люди зможуть себе зробити щасливими.
3. Довіряти землякам
Фінляндія стартувала з бідності та кривавої громадянської війни. Ця країна пройшла всі випробування ХХ сторіччя. Сьогодні вона очолює рейтинг найщасливіших країн світу.
Саулі Нііністьо, президент Фінляндії сказав: це наслідок нашого місця у рейтингах верховенства права, освіти, відсутності корупції та крихкості держави.
Не можливо будувати щасливу країну, яка не має власної державності, і де кожен громадянин не є її захисником. Так буде, якщо люди відчуватимуть свою громадянську відповідальність, якщо будуть довіряти один одному.
Коментуючи російську політику втручання у демократичний порядок інших країн Нііністьо заявив: Фінляндії це не загрожує. В інформаційній війні кожен фін їй протидіє, і ми не віримо Росії.
Ось чому так важлива історична пам’ять. Ось чому українцям так важко захищатися, бо частина їх втратили цю пам'ять.
4. Захищати верховенство права
Під час дискусії "Без верховенства права не існує якісної влади та щастя людей" між колишнім прем'єр-міністром Естонії Юганом Партсом, президентом цієї ж країни Керсті Кальюлайд та Ювалом Харарі говорили про те, що українцям дуже важливо захищати верховенство права.
Колишній прем'єр-міністр Естонії вважає, що потрібні радикальні умови для того, щоб усе робити якомога публічно:
- Cуспільний контроль допоможе верховенству права більше ніж буть-яка бюрократична регуляція, — додав він.
Цій темі, до речі, був присвячений блог на нашому сайті. Мова йде про те, що кожен з нас може виявляти нульову толерантність до порушень правил багоустрою, правил паркування, правил доброчесного ведення бізнесу тощо. Ми не повинні толерувати порушення законів і самим не намагатися цього роботи. І навіть якщо серед порушників люди, яких ми любимо, краще не ставати на їх бік, а сказати в очі: ти не права\правий, давай більше так не будеш робити. Виграють від цього всі.
5. Обирати жінок у владу
Зірковими гостями форуму YES2019 були Міла Куніс, відома акторка, яка народилася в Чернівцях та поїхала з України в 7 років, та її чоловік Ештон Качер.
Фото НВ
Міла Куніс говорила про роль соцмереж у тому, чи відчуваємо ми себе щасливими. Зокрема, стверджує, що її немає в жодній соціальній мережі.
Одна з цікавих тез, над якими варто замислитися: вона вважає, що рівень корупції менший в компаніях, до управління яких долучені жінки.
Цю тезу підтверджують численні дослідженя. До речі, Біляївська громада тут на дуже правильному шляху. У складі депутатського корпусу жінок у нас навіть більше, ніж чоловіків. Секретар ради – жінка, один з заступників – теж жінка.
Вважається, що гендерний баланс в сфері управління, завдяки жінкам стає більш гуманним та людиноцентричним.
6. Двічі на тиждень займатися спортом та подорожувати
Бути здоровим – це бути щасливим для німців, британців, фінів, американців. Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський впевнений, що українцям також треба хоча б двічі на тиждень займатися спортом та більше подорожувати.
З обома цими завданнями у Біляївській громаді справитися просто. У нас працює комунальний інформаційно-туристичний візит-центр “Дністер”. Він пропонує біляївцям дуже економні подорожі Україною та може організувати такі поїздки закордон.
Також за останні кілька років в місті збудували майже в кожному мікрорайоні спортивний майданчик – на Слобідці, в мікрорайоні станції “Дністер”, в Повстанському, в Майорах, незабаром відкриють на території школи №1. У найближчих планах – реконструкція станційного стадіону у парку “Дністер”, ну і, звісно, в центрі працює великий та сучасний стадіон.
7. Зі школи вигнати страх
Ганна Новосад, міністерка освіти України:
- Українська школа наслідує багато того, що було в радянській школі. Вона побудована на страху. Якщо ми не приберемо це, то не побудуємо сучасне суспільство», — сказала вона.
У своєму виступі Ганна Новосад відзначає, пострадянська українська школа побудована на страху і боязні, який пронизує всі стосунки: вчитель-учень, учень-директор, директор-міністерство.
Тоді як завдання школи – розкривати творчий потенціал людини, які здатні робити свої усвідомлені самостійні вчинки та усвідомлювати свою відповідальність за них.
Тобто, учень має виконувати завдання не через страх отримати погану оцінку, а через бажання дізнатися щось нове, цікаве. Вчитель буде вкладатися в роботу не через страх отримати догану від директора, а через бажання зацікавити дітей, посіяти в них те саме, добре та світле.
Міністерка каже, що від школи дуже багато залежить, чи стане людина щасливою в житті. Від тих ідей, стереотипів, які закладають в школі.
До речі, в Біляївській громаді до цього зробили навіть серйозний документальний крок – змінили в положенні про міське управління освіти навіть формулювання. Тепер воно не контролює роботу шкіл, а координує, допомагає, виступає сервісною службою.
8. Бути залученим в життя громади та країни
І це погана новина для тих, хто чекає, що хтось прийде та ощасливить їх. Дуже багато українців хочуть зняти з себе відповідальність та шукають царів, які для них збудують рай на землі. Цього не може бути і не буде, підтверджує аналіз життя фактично всіх успішних країн.
Цю тезу на зустрічі проговорив професор Дарон Аджемоглу, який розвивав думки з книги “Чому нації занепадають”. Він відзначає, що найважливіший момент розвитку націй – наскільки суспільство включене в процес формування та ухвалення рішень.
І хоча спікер говорив про макроекономіку, але можна перевести на наш локальний рівень, що будь-яке рішення, яке ухвалює місцева рада має відповідати таким критеріям:
- Чи сприяє воно підвищенню відкритості влади, відкриттю соціальних ліфтів, рівності можливостей, залученості?
- Чи сприяє економічному зростанню, розвитку інновацій, залученню інвесторів?
- Чи сприяє економічній свободі і критичному мисленню громадян? Зростанню людського капіталу?
- Чи сприяє рішення посиленню безпеки України і її громадян, відновленню територіальної цілісності і євро/євроатлантичній інтеграції?
9. Створювати щастя своїми руками
Серед 15 країн, які досліджували, українці стали першими, які очікують, що вони стануть щасливими найближчі п'ять років.
І насправді, це дуже поганий результат. Бо він - це дзеркало української інфантильності. Ми передаємо своє право на щастя в руки когось іншого, тоді як це щастя залежить виключно від нас самих. Про це каже досвід інших, успішних та щасливих країн. Вчиться генерувати щастя з об'єктивних речей, а не з очікувань.
10. Берегти Україну
Цю тезу президент Володимир Зеленський звернув до всіх представників великого бізнесу.
- Вони повинні зрозуміти, що якщо України не буде, то не буде і їх бізнесу, — заявив Зеленський.
Втім її варто переосмислити всім. Не буде України – не буде щастя. Бо народ не може розвиватися в умовах окупації, в умовах поглинення іншою державою та втрати своєї державності.
Символічно, що форум закрив екс-президент Польщі Олександр Квасьневський анекдотом.
- Що таке щастя? Відповідь американця: гарна зарплата, цікава робота, великий дім, дозвілля, подорожі. Відповідь француза: гарна робота, гарна жінка, келих вина, вечеря з друзями. Відповідь людини, родом з Радянського Союзу.
- Я – Іван Іванович, живу на першому поверсі. Мій сусід – Іван Петрович на другому. Вночі, години в чотири, стук у двері. Відкриваю. На порозі – троє. Кремезні. Запитують суворо: мол, ти Іван Петрович. Видихаю: ні! Він на другому! Щастя, це коли прийшли не за тобою.
