Ініціаторка цього проєкту вчителька фізики Біляївської школи №1 Людмила Земськова. Це її ініціатива та її ідея, яку допомагали реалізувати учні школи, що займаються у студії шкільного телебачення "Максимус ТВ" . Вони обійшли родин ліквідаторів Чорнобильської катастрофи міста, записали їх спогади, разом з вчителькою змонтували та озвучили серію відео. Під ними багато вдячних коментарів від родин ліквідаторів, від людей, які були в епіцентрі екологічної катастрофи. Це приклад, як школа може допомогти зберегти пам'ять цілого покоління про якусь подію та передати її нащадкам з перших вуст.
Відео про біляївця Анатолія Ковальчука підготували учні 11-Б Максим Шкварський, Олексій Ткаченко, учениця 8-А класу Юлія Халимоник. Анатолій Ковальчук з Волині, працював паркетчиком, водієм. 31 день чоловік знаходився у 3-ій зоні небезпеки. Вони засипали територію з радіаційними відходами, відібрали його, оскільки був міцної статури та вже мав дітей. Адже вважалося, що після опромінювання, людина не зможе народити здорових нащадків.
Зміна була 2 хвилини, більше не можна було, адже рівень радіації зашкалював. Чоловік поділився, що навіть дві хвилини не всі витримували: йшла носом кров, починалася блювота. Коли людина набирала допустиму дозу опромінювання, їх змінювали нові партії людей. Чоловік переніс важке захворювання та зараз обмежений у русі.
Ще одне відео присвячено біляївцю Олександру Тичкову, підготували його учні 10-Б класу Біляївської школи №1. Він корінний біляївець, працював водієм у різних підприємствах громади. Зі спогадів родини, адже Олександра, на жаль, немає вживих, їхати на Чорнобиль його викликали повісткою з райвійськомату. І лише згодом родина дізналася, що він був серед тих, хто підвозив грузи для того, щоб засипати територію. Працював у спеку до 40-50 градусів. Вважає, що їх постійно обманювали про шкідливість перебування у зоні ЧАЄС, про дозу випромінювання. Він провів там 20 днів. Помер чоловік від раку легенів.
Учениця 10-А класу Анна Стродова підготувала інформацію про біляївця, родом з Хмельниччини, Валерія Степчука. Він - пожежник. До Чорнобиля поїхав добровольцем, виїжджав на гасіння закинутих будинків, лісових масивів. У зоні екологічного лиха перебував три місяці. Деякий час працював в органах внутрішніх справ, звідки звільнився за станом здоров'я, хвороба викликана випромінюванням, зараз на пенсії, має інвалідність ІІ-ої групи.
Учні 10-б класу Юлія Фокша та Назарій Лисенко підготували інформацію про корінного біляївця Сергія Могиляка. Чоловік розповів, що у 80-их роках брав участь у випробовуванні ядерної зброї у Казахстані, потім працював на будівництві атомної електрострації у Теплодарі, коли сталася аварія - його командирували до Чорнобилю. Чоловік згадує, що з міста виїхали та вивезли всіх людей, і це було страшне враження. Люди працювали без спецодягу, без масок, лише згодом почали обробляти машини, вимірювати радіацію. Через випромінювання у чоловіка постраждала щитовидна залоза, голосові зв'язки, має інвалідність ІІ-ої групи.
Василь Синюк - родом з Житомирщині, багато років живе у Біляївці. Він працював в військово-автомобільній інспекції, під час роботи у Чорнобилі регулював рух транспорту, який возив будівельні матеріали для ліквідації наслідків аварії, а також відповідав за охорону пунктів питної води. Щодня після роботи він мав вимірювати дозу отриманої радіації, а також визначати рівень випромінювання, що отримала техніка. Робота в зоні ЧАЄС підірвала здоров'я чоловіка.
Анна Михайлова підготувала відео про Івана Клеймана, він народився у Челябінську, РФ. Іван Клейман пережив дві атомні катастрофи, правда різного масштабу. Перший атомний вибух у 1957 році, коли у селищі Киштим, Челябінської області випробовували радянську атомну бомбу. Працював на заводі, відбув службу в армії. Вважає, що ліквідація Чорнобильської трагедії відбувалася злагоджено та відповідально. Люди поєдналися у бажанні виправити помилку та врятувати країну від наслідків.
Павло Костриця та Карина Степаненко розповіли про біляївця Юрія Буйду. Чоловік народився у Київській області, саме у місті Чорнобиль. Він працював водієм на ЧАЄС, коли стався вибух, то був на рибалці. Коли вийшов на зміну - ніхто не повідомив, що сталася аварія. Тільки через чотири дні людей попросили підготувати документи, скласти важливі речі та почали вивозити з міста. Сам же Юрій Буйда залишився, як і всі працівники станції, працювати. Зміна була чотири години, більше не витримував організм. Усі водії вантажівок возили бетон для будівництва саркофагу. Його стіни були до семи метрів. Останнє завдання - потрібно було вивезти якусь секретну військову техніку, хоча доза радіації на машині зашкалювала, але її випустили. Через діякий час колону зустріли військові, які забрали машини, шляховий лист, техпаспорти, а водіїв відправили на лікування.
Тетяна Козловська записала інтерв'ю у біляївця Олександра Серафимчука. Ліквідувати аварію його забрали одразу армію, коли він влаштувався працювати у поліцію. У зоні ЧАЄС вони мали охороняти об'єкти, але чітких пояснень, що сталося, командування не давало. Усі чули невиразні речі, щоб не сіяти паніку. Але навпаки, чутки, здогадки ще більше хвилювали людей. Не було чітких пояснень, що потрібно зробити, аби убезпечити себе. Єдиним захистом були якісь незрозумілі таблетки, які потрібно було вставляти в обмундирування. Через певний проміжок часу їх треба було міняти, але вони не часто були під рукою.
Більше відео дивіться на сторінці вчительки Біляївської школи №1 Людмили Земськової.
