Телеканал 24

Остання редакція нового правопису. Основні зміни - обов'язкові та варіативні, про які варто знати

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 03.06.2019 21:45
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

3 червня офіційно почала діяти нова редакція Українського правопису. На те, аби звикнути до новацій, всім дається час. Зокрема, в Міністерстві освіти зазначають, що найближчі п'ять років питання ЗНО стосуватимуться тільки тих норм, які не зазнали змін.  А що стосується підручників для школярів, то в МОН запевняють: ухвалення нової редакції правопису збігається в часі із впровадженням Нової української школи, для якої і так готуватимуть нові підручники. 

Фінальний варіант зміненого правопису можна побачити на сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук. 

Як зазначив в коментарі "Українській правді" Богдан Ажнюк, голова мовної комісії, яка працювала над редакцією, змін небагато. 

- Правопис має бути стабілізатором, а не збуджувачем, терапією, а не шоковою терапією. 

Як правильно відзначив один з громадських діячів Мирослав Яртур, більшість нововведень нового правопису факультативні.
Вони дозволяють тим українцям, які десятки років прагнули цих змін, боролися за них, нарешті офіційно керуватися дозволеними нормами, які були завжди притаманними українській мові. І вони дозволяють решті, яку правопис ніколи не цікавив, далі ігнорувати ці зміни. 

Зокрема, Інститут мовознавства імені Олександра Потебні Національної академії наук опублікував короткий конспект, де поділив всі зміни умовно на дві великі групи: обов'язкові зміни (без варіантів) та варіантні доповнення до чинних норм. 

 

Без варіантів

Проєкт, проєкція, плеєр,  конвеєр, феєрверк, фоє тощо

Проєкт, проєкція (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-) плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк, Соєр, Хаям, Феєрбах.

Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я.

Уникаючи подвійної йотації, пишемо тепер фоє, Гоя, Мая замість фойє, Гойя, Майя та подібне.

Дікенс, Текерей, Бекі (без подвоєння "кк")

Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к: Дікенс, Дікінсон, Джексон, Текерей, Бекі, Букінгем, Бісмарк, Брюкнер, Брокес, Ламарк, Штокманн, Стокгольм, Рудбек, Шерлок.

Мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт (пишемо разом)

"Разом пишемо: слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь:

архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-:

архіскладнúй, гіпермáркет, екстраклáс, макроеконóміка, мікрохвúлі, мультимільйонéр, преміумклас, супермáркет, топмéнеджер, топмодéль, ультрамóдний, флешінтерв’ю.

...слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-:

антивíрус, контрудáр, віцепрем’єр, віцекóнсул, ексчемпіон, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапітан, унтерофіцер, але за традицією контр-адмірáл".

Пів Європи, пів яблука, пів хвилини (пишемо окремо)

Але одним словом як цілісне поняття півострів, півзахисник, півмісяць. 

«Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів яблука, пів ящика, пів ями, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів України.

Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів».

 Бíзнес-план, бізнес-проєкт, блок-систéма, буй-тур (пишемо через дефіс)

... другий іменник складного слова відмінюємо, якщо перший:

а) визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим: бíзнес-план, бізнес-проєкт, блок-систéма, буй-тур, дизель-мотор, допінг-контрóль, дур-зíлля, жар-птиця, інтернет-видáння, інтернет-пóслуга, козир-дівка, компакт-диск, крекінг-процес, піар-áкція, піар-кампáнія, розрúв-трава, фан-клýб, фітнес-клуб, чар-зілля.

Дефіс не ставимо:

1) якщо означальний іменник ужито перед означуваним: ненька Україна:

2) якщо означальний іменник є видовою назвою щодо першого іменника — родової назви: горá Сапýн, держава Україна, трава́ звіробій.

Правопис російських прізвищ 

рос. Донской → Донський, рос. Трубецкой → Трубецький

виняток Лев Толстой

"Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так.

Закінчення -ой передаємо через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйов-Сєдúй, Босий, Трубецькúй, але Толстóй.

 

Зміни в окремих словах 

Священник (як письменник)

"Подвоєння приголосних як наслідок їх збігу.

  1. Подвоєння букв на позначення приголосних маємо, якщо збігаються однакові приголосні:

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я):

день — денний, закон — законний, кінь — кінний, осінь — осінній, туман – туманний;

башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця;

дві букви н зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із двома н:

законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно".

Святвечір

"Разом пишемо:

а) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них:

адмінресýрс, Міносвіти, профспілка, Святвéчір".

Зміни в правописі великих літер 

Назви товарних знаків, марок виробів

Автомобілі марки "Жигулі" вироблялися з 1970 по 2014 рік.

З малої букви, якщо вживається як загальна назва, наприклад:

Він приїхав на старих обшарпаних "жигулях" (… на новому блискучому "фольксвагені").

З великої букви пишемо перше слово назв церков:

Українська православна церква, Українська греко-католицька церква, Українська лютеранська церква, Римсько-католицька церква, Вірменська апостольська церква.

В офіційних складених назвах органів влади, установ і організацій, товариств і об’єднань з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви:

Міністерство освіти і науки України, Рада національної безпеки та оборони України, Управління освіти Шевченківської в місті Києві державної адміністрації, Прокуратура міста Києва, Апеляційний суд Закарпатської області, Національний банк України, Організація економічного співробітництва і розвитку, Міжнародний валютний фонд.

У назвах найвищих органів влади і державних установ України Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України з великої букви пишемо всі слова.

Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (твітер, ґуґл); 

Назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа "Фейсбук", енциклопедія "Вікіпедія");

Назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса).

 https://uatv.ua

 

Варіативні зміни - на вибір мовця

Частина змін в новому правописі - варіантивні. Тобто, мовець сам визначає, чи послуговуватися йому змінами, чи писати\говорити за звичкою. 

Вергілій і Верґілій, Георг і Ґеорґ, Гуллівер і Ґуллівер 

У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергілій, Гарсія, Гегель, Георг, Гете, Грегуар, Гуллівер) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґілій, Ґарсія, Геґель, Ґеорґ, Ґете, Ґреґуар, Ґуллівер). 

 

Аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат (пор. лавр), аудиторія і авдиторія 

«У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автентиний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон, лавра, Аврора, Мавританія, Павло. У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна». 

Це пов'язано з тим, що українська "в" є переважно губно-губним звуком, як англійська W, а не губно-зубним, як V і В російська.

Кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен

«Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антологія, антропологія, аптека, астма, бібліотека, католицький, театр, теорія, ортодокс, ортопедія, Амальтея, Прометей, Текля, Таїсія, Теодор. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: анафема і анатема, дифірамб і дитирамб, ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логаритм, міф, міфологія і міт, мітологія, Агатангел і Агафангел, Афіни і Атени, Борисфен і Бористен, Демосфен і Демостен, Марфа і Марта, Фессалія і Тессалія та ін.».

 Це пов'язано з традицією української мови передавати th у словах грецького походження через т, а не через ф. Зокрема, наші класики писали: "етер", "катедра", "Атени", "Демостен", "Голгота", "міт", тобто, звук "th" послідовно передавали через "т", а не через "ф". 
Леся Українка, наприклад, у драматичній поемі "Оргія" писала: "В Атенській академії купити двох лавреатів можна за обол" . Ми маємо Агатангела - не Агафангела Кримського, Тадея - не Фадея Рильського. В українському народі широко вживані імена Тодось, Текля. 

 

Варіативність и\і на початку слова 

Варіативне написання ірій і ирій, ірод і ирод, а от индика, на жаль, немає. 

И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова "икати" та похідного від нього іменника икання.

 Це пов'язано з тим, що українська "и" м'якша за російську "ы". 
У дореволюційній кирилиці не дарма було три літери і/и/ы. Вони відповідали за три різних звуки.

Варіативне закінчення форми закінчення родового відмінка 

Радості й радости, любові й любови, Білорусі й Білоруси. 

«Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси».

Це пов'язано з тим, що  в українській мові родовий і давальний відмінки історично мали різне закінчення. Тому "прояви ніжности", але "завдяки ніжності".

Фемінітиви - тепер не тільки можна, а й треба

Закріплені в новому Українському правописі і фемінітиви. Це слова, альтернативні або парні аналогічним поняттям чоловічого роду (які зазвичай використовуються до всіх людей незалежно від їхньої статі). Фемінітиви покликані зробити жінок видимими у суспільстві. 

Ми не кажемо на чоловіка медбрат, який виконує функції медичної сестри. Хоча в класифікаторі професій такі поняття як медбрат, санітар, акушер, будете здивовані, з'явилися аж у 2019 році.

Однак ми продовжуємо називати жінок - депутатами, директорами, лікарями. 

Фемінітиви - це не данина моді. Вони здавна властиві українській мові. Вони мають давню традицію, широко вживаються в усному мовленні, а в архівних текстах до 30-х років минулого століття можна часто натрапити на них навіть в офіційних звітах. 

Використання фемінітивів в жодному разі не ображає та не принижує жінку, а навпаки – демонструє, що вона є повноцінно суб’єктна в процесах. Що вона, зрештою, варта того, аби мати для себе в мові окрему назву.

Новий правопис дає жінкам таку змогу. 

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ:

авторка, дизайнерка, директорка, редакторка, співачка, студентка, фігуристка та ін.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верстальниця, набірниця, порадниця та -ень: учениця.

Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ень: кравчиня, плавчиня, продавчиня, на приголосний: майстриня, філологиня; бойкиня, лемкиня.

Суфікс -ес- рідковживаний: дияконеса, патронеса, поетеса.

 

Коментарі:

Останні новини