Село Мирне до 1945 року носило німецьку назву, яку йому дали перші його мешканці: Фройденталь - Долина Радості. Однак коли модераторка зустрічі Лариса Оленковська оголосила список проблем, які хвилюють мешканців – він виявився чималим, тоді як на прохання назвати точки зростання для села – спочатку була тривала пауза та слова: нічого у нас немає хорошого.
Серед проблем відзначали:
- Погане транспорте сполучення з Біляївкою та Одесою;
- Відсутність достатньої кількості робочих місць з хорошою зарплатнею;
- Відсутність місць для дозвілля молоді;
- Погане водопостачання;
- Погані дороги в селі;
- Занедбаність околиць;
- Підтоплення села навесні та після значних опадів;
- Неправильне поводження мешканців зі сміттям та ставлення до своїх прибудинкових територій;
- Відсутність ринку;
- Відсутність закладів громадського харчування високої якості;
- Проблема з вуличним освітленням;
- Відсутність цікавого культурного життя.
Лише частина цих проблем упирається в адміністративні рішення, які може запропонувати місцева рада. Це, наприклад, стосується організації культурного життя, роботи з молоддю. Ці напрямки цілком реально покращити силами місцевих органів влади, старости, працівників закладів культури. Частина рішень – з чистотою, благоустроєм у селі, поводженням зі сміттям лежить у тісній співпраці між мешканцями та місцевою владою.
Але велика чистина проблем вирішується тільки податками, яких має стати значно більше. Відповідно, у Мирному треба шукати сильні сторони, навколо яких можуть з’явитися нові бізнес-об’єкти.
Після тривалої паузи про сильні сторони села, які можна було б використати для його розвитку та зростання, модераторка все ж таки вивела розмову в конструктивне русло. Так, першою перевагою назвали те, що село – це колишня німецька колонія. Тут є старовинна карта, з нанесеною на неї інформацією про перших поселенців, є деякі старовинні споруди часів німецьких колонізаторів, є німецький підвал під будівлею колишньої сільської ради.
До села вже приїздили представники туристичних компаній, які хотіли отримати максимум інформації, щоб потомки колонізаторів могли приїздити сюди на екскурсії.
- Чому б не зайнятися цим напрямком самим сельчанам та не запропонувати його в стратегію розвитку села, - звернулася модераторка, - бо будь-який бізнес буде обраховувати обсяги, якщо їх немає, то тут ніколи не відкриється кафе чи ресторан, а от коли об’єднати потребу села та його сильну сторону, з цього вже щось вийде. Люди приїздитимуть, їм треба буде десь відпочити, поїсти, тому є шанс, що з’явиться кафе.
Далі присутні пригадали ще дві місцевості, які можна виокремити в цей напрямок росту: перш за все, це територія з хвойними деревами, які залишилися на місці колишнього підприємства з вирощування різних садових культур.
Зараз ця ділянка занедбана, але якщо розчистити, встановити там альтанки, місця для відпочинку – то в комплексі “історія німецької колонії – хвойний ліс серед степу” – це вже цікавий маршрут для туристів, який може стати точкою росту для села та зайнятості населення.
Важливий момент, над яким варто вже зараз думати, – створення освітнього округу на базі Мирненської школи. Тут вже є чудова майстерня з обробки дерева, яка могла б стати не лише основою профільного професійного навчання, а й своєрідним музеєм, майстернею з майстер-класами. Цей напрямок теж варто пропрацювати.
Наступна сильна сторона – це агропідприємства, які вже працюють на території населеного пункту. Вони забезпечують частину сельчан роботою, а бюджет – податками. Тут є навіть комплекс агропереробки. Цей напрямок треба лише підтримувати та створювати умови для його подальшого розвитку. Навіть подекуди запозичувати та популяризувати цей напрямок на всю громаду.
Багато сподівань була на те, що село розташоване на двох трасах. Адже це завжди великі можливості для створення інвестиційних пропозицій, на які може зайти бізнес зі своїми коштами, збудувати щось потрібне та корисне для себе, створивши робочі місця, надаючи необхідні сервіси та послуги, сплачуючи податки до бюджету. Однак після аналізу з’ясували, що майже всі земельні ділянки навколо Мирного знаходяться у приватній власності. Тому тут ситуація не дуже обнадійлива, хіба що самі власники земельних ділянок об’єднаються та запропонують якісь кооперативи, колаборації власників та ідеї для інвестування.
Уся інформація, яку проговорили під час виїзної робочої зустрічі, запрошена експертка зафіксувала.
Вона також повідомила важливу інформацію, що коли сформують основу проблем, ідей та рішень для села, то звернуться не лише до активу, а й до всіх мешканців з проханням подати свої проєкти першочергових інфраструктурних проблем села за певною формою.
- Треба буде за прикладом, який надамо, - пояснила експертка, - на один аркуш сформувати запит від сельчан. Написати, що за проблема, скількох людей її вирішення зробить щасливими, скільки ресурсів треба витратити, щоб її вирішити. З таких проєктів ми складемо разом карту першочергових завдань, які увійдуть у перспективний план з огляду на їх затребуваність сільською громадою.
Такий проєктний підхід планують запровадити для того, щоб мешканці та мешканки більше розумілися на житті громади, орієнтувалися у вартості робіт та формували разом територію довіри та взаємодії.
