Ця жінка має по-справжньому золоте серце. Вона опікується людьми, які залишилися без підтримки та допомоги близьких на схилі літ. Для кожного зі 350 своїх підопічних знаходить добре слово, тепло та слова розради. Разом зі своїм колективом стали ниточкою, яка пов’язує їх з громадою. Вони більше не одні в цьому світі. У них є Надія Миколаївна Андрєєва, яка піклується про них з любов’ю та добротою.
- Іноді, щоб підтримати літню, самотню людину у важку хвилину, треба просто її обійняти. А, буває, і поплакати разом, - говорить Надія Миколаївна.
Керує терцентром наша номінантка майже шість років. У 2013-му у січні вже мала виходити на пенсію, але керівництво запропонувало очолити цю службу. Вона погодилась, думала лиш допрацювати, скільки зможе. Але виявилась на цьому місці незамінною.
- Мені мої жіночки говорять: ми будемо вас любити і леліяти, тільки щоб не покидали нас. Як тут покинеш?
За словами Надії Миколаївни, робота в них складна, не кожний зможе осилити, адже потрібно мати терпіння і моральну стійкість. В колективі усі жінки. Навантаження дуже велике. В Біляївці, наприклад, 45 людей обслуговують лише три соцпрацівниці. До кожного треба завітати 2 рази на тиждень. Особливо важко, коли людина з інвалідністю, лежача. Соціальні працівниці швидко звикають до своїх підопічних, зріднюються, і їм дуже болить, коли ті йдуть з життя.
- Важко інколи стриматися, коли бачиш, в яких умовах живуть люди, - розповідає Надія Миколаївна. – Пам’ятаю, як приїхали до нового підопічного – чоловіка з інвалідністю, щоб оглянути його житло, умови. Чоловік лежав на старому залізному ліжку навіть без матраца. В хаті брудно, сиро, холодно і дах протікає. Та найстрашніше, що через дорогу від його будинку живуть рідні, і їм байдуже.
Компенсують душевно-моральні травми, дають сили і натхнення працювати далі Надії Миколаївні вдячність її підопічних. Вони пишуть подяки в газету або приносять листи та листівки прямо на роботу.
- Це приємно. Разом з тим опіка, догляд, допомога – це наші обов’язки. Я вчу своїх дівчат ніколи не забувати про це.
на фото: нагороджує номінантку теж людина з золотим серцем - Алла Василівна Іванченко, яка протягом багатьох років очолювала школу-родину міста, Біляївську ЗОШ №2
