Його називають дивом серед степу. Творець унікальної території – герой Франко-російської війни 1812 року та відомий лісовод Віктор Скаржинський, нащадок давнього українського козацького роду.
Парк називають "другою Софіївкою", хоча саме творець парку в Умані, граф Станіслав Потоцький, приїздив до Віктора Скаржинського по поради у садівництві.
Знаходиться ліс на Миколаївщині, поблизу села Трикрати у місці впадіння річки Арбузинка в річку Мертвовод. Входить до національного природнього парку «Бузький Гард».
Він поділений на декілька частин, проте кожна з них плавно змінює одна одну: "Василівська пасіка", "Лабіринт", "Літній хутір Скаржинсього", "Миронів гай", "Виноградний сад" – кожна з них має свої особливості. "Лабіринт", наприклад, розкинувся на майже 250 гектарах. У лісі листяні гаї чергуються з хвойними.
Тут можна зустріти велетенські дуби, деяким з них по 120-170 років. А є ще дуб, якому майже 300 років, він росте у самому низу яру. Багатий ліс не тільки на рослинність, а й на представників фауни: це чи не єдине місце на Миколаївщині, де сірі чаплі живуть колонією.
Щобдістатися, треба виїхати з Одеси до Вознесенська, автобуси курсують з автостанції "Привоз". А потім вже звідти на маршрутці дістатися до Трикрат.
Історія цього місця дуже романтична. Головним джерелом натхнення Віктора Скаржинського стало кохання, яке, на жаль, не було взаємним. Більше того, любовний трикутник утворився у його власному роду. Віктор закохався в племінницю власної матері. Його обраниця Наталка вирізнялася неабиякою вродою та була осиротілою дочкою посла. Але дівчина обрала старшого сина з роду Скаржинських – Миколу. Віктора з'єднала з його обраницею трагедія: під час війни 1812 року брат Микола загинув, а Віктор Скаржинський повернувся з нагородами. Серце дівчини було розбите, вона навіть збиралась піти у монастир, але захворіла. Та згодом Наталія відмовитись від цієї ідеї. Вона купила маленький будиночок в Одесі та оселилась в ньому.
Саме на честь коханої Наталки Віктор Скаржинський висадив величезний ліс та прорив річку серед посушливого степу. Закоханий чоловік не переставав вмовляти жінку повернутися до Трикрат. Наталка, врешті-решт, скорилася та вийшла заміж за брата загиблого чоловіка, але так і не змогла його покохати. Лише після смерті Віктора вона змогла оцінити все те, що він роками робив для неї. Наталка благала про прощення, адже зрозуміла всю неосяжну любов та ніжність, з якою ставився до неї чоловік.
За життя Скаржинському докоряли холодністю дружини, яку помічали всі. Численні гості маєтку, від царського роду до простих лісників, ледь підбирали слова, коментуючи їхній шлюб. Та Скаржинський гордо відповідав: "Моя любов така велика, що її вистачить на двох".
